14.Профілактика спортивного травматизму в ході занять.

В вітчизняній і закордонній літературі досить освітлені проблеми боротьби з різними видами травматизму, й дуже мало – питаннями організації травматолого-ортопедичної допомоги й профілактики травматизму в спорті.

Пошкодженням, чи травмою, називають вплив на організм людини чинника (механічного, фізичного, хімічного, радіоактивного, рентгенівських променів, електрики та інших.), що порушує будову та цілісність тканин, й гальмує нормальний перебіг фізіологічних процесів.

Пошкодження діляться на прямі і непрямі, залежно від точки докладання сили.

Вони можуть бути одиночними (наприклад, поперечний перелом стегновій кістці), множинними (множинний перелом ребер), змішаними (перелом кісток таза розриву сечового міхура) і комбінованими (перелом стегна і заморожування стопи і т.п.).

Дія механічного чинника, що викликає ушкодження, проявляється у вигляді стискування, розтяги, розриву, скручування чи протиудара.

Травми бувають відкриті, з порушенням цілісності, й закриті, коли зміна тканин та органів відбувається за неушкодженої шкіри й слизової оболонки. По тяжкості травми діляться на важкі, середнього ступеня тяжкості і легкі.

Тяжкі травми – це травми, що викликають різко виражені порушення здоров'я дитини і які призводять до втрати навчальної та спортивної працездатності терміном понад 30 днів. Постраждалих госпіталізують або тривалий час лікують у дитячих травматологів-ортопедів спеціалізованими відділеннями чи амбулаторно.

Травми середньої тяжкості – це травми з вираженими змінами в організмі, що призвели до навчальної та спортивної непрацездатності терміном від 10 до 30 днів. Діти зі спортивними травмами середньої важкості також мають лікуватися у дитячих травматологів-ортопедів.

Легкі травми – це травми, які викликають незначні порушення в організмі. До них належать садна, потертості, поверхневі рани, легкі забиті місця, розтягнення 1-го ступеня, у яких учні потребують надання першої лікарської допомоги. Можливе поєднання призначеного лікарем лікування (терміном до 10 днів) з тренуваннями і заняттями зниженої інтенсивності.

Важливими завданнями попередження спортивного травматизму є:

- знання причин виникнення тілесних ушкоджень кісткової тканини та її особливостей у різних видах фізичних вправ;

- розробка для недопущення спортивних травм.

Причини спортивних травм:

- неправильна організація занять;

- недоліки та системні помилки у комунікативній методиці проведення занять;

- незадовільний стан місць занять і спортивного устаткування;

- порушення правил лікарського контролю;

- неблагополучні санітарно-гігієнічні і метеорологічні умови під час проведення занять;

- порушення правил лікарського контролю, який має значення профілактики травматизму.

Існують внутрішні чинники, які викликають спортивні травми - стан втоми, перевтоми, перетренування, хронічні осередки інфекцій, індивідуальні особливості організму.

При заняттях фізичними вправами і спортом можливі різні види травм:

• ссадини, потертості, рани, забиті місця, розтяги, розриви м'яких тканин, вивихи суглобів, переломи кісток і розриви хрящів;

• опіки, обмороження, теплові і сонячні удари;

- обмороки, непритомність і т.п.

В спортивному травматизмі відзначається переважно поразка суглобів - 38%, багато забитих місць - 31%, переломи - 9%, вивихи - 4%. У зимовий період травм більше (до 51%), ніж у період (21,8%), а міжсезоння (в закритих приміщеннях) - 27,5%.