10.Форми лікарського контролю в процесі занять фізкультурою.

Зміст комплексного лікарського обстеження включає: анамнез (загальний і спортивний); загальний лікарський огляд і фізикальне обстеження, визначення та оцінка фізичного розвитку (соматоскопія і антропометрія); рентгеноскопія грудної клітини (чи флюрография); клінічний аналіз крові і сечі; функціональне дослідження основних систем, забезпечують спортивну працездатність (головним чином, серцево-судинної, дихальної, нервової, нервово-м'язового апарату і аналізаторів) в стані відносного спокою; функціональні проби.  За свідченнями проводяться необхідні додаткові дослідження. Обсяг обстеження залежить від його завдання, віку, статі, спортивної спеціалізації, кваліфікації обстежуваного, а значною мірою і від наявності необхідних умов.  За завданням і організації виділяють наступні види обстеження: первинні, повторні (етапні) та додаткові.  Первинне обстеження проводиться перед початком занять, а в подальшому - перед початком кожного спортивного сезону. Його завдання найбільш обширні (визначення стану здоров'я з виявленням усіх наявних недоліків, рівня фізичного розвитку та функціонального стану з тим, щоб вирішити питання допуску, спортивної орієнтації або вибору адекватних форм занять, намітити план лікувально-профілактичної роботи з кожним обстежуваним, визначити індивідуальні особливості режиму та методики тренування), а тому вона має бути найбільш повним, що найбільшою мірою може бути забезпечено в умовах лікарсько-фізкультурного диспансеру або іншого лікувально-профілактичного закладу (поліклініка, медсанчастина та ін.)  Повторні (етапні) обстеження проводяться періодично (2-4 рази на рік залежно від віку, стану здоров'я та спортивної кваліфікації тренується) - на основних етапах підготовки. Завдання етапного обстеження - визначити вплив прийнятої системи підготовки на організм займається, оцінити становлення і розвиток його тренованості. При цьому з'ясовуються перенесені за цей час травми та захворювання, перевіряються виконання та ефективність зроблених раніше призначень, вносяться (при необхідності) відповідні корективи в індивідуальні плани підготовки.  Додаткове лікарське обстеження проводиться перед відновленням занять після перенесених захворювань, травм, перенапруження, а також за напрямом педагогів і тренерів при появі ознак зниження працездатності, перевтоми або захворювання. Обсяг і методика такого обстеження обумовлені конкретними завданнями.  У проміжках між комплексними обстеженнями здійснюється поточний лікарський контроль і дослідження в природних умовах тренування і змагань.  На підставі обстеження складається висновок про стан спортсменів з необхідними рекомендаціями для тренера (викладача) і самого спортсмена. 

11. Об*єктивні і суб*єктивні дані самоконтролю.

Самоконтроль - систематичне спостереження спортсмена за станом свого організму. Самоконтроль має велике практичне значення для тих, хто займається фізичною культурою і спортом. Він дисциплінує, прищеплює навички самоаналізу, робить більш ефективною роботу лікаря, тренера і викладача, позитивно впливає на зростання спортивних досягнень.  Під самоконтролем розуміється спостереження за своїм здоров'ям, фізичним розвитком, функціональним станом, переносимістю тренувальних і змагальних навантажень. Він включає в себе спостереження і аналіз станів організму, що проводяться за допомогою об'єктивних і суб'єктивних прийомів.

До об'єктивних належать прийоми, використовуючи які можна виміряти і виразити кількісно: антропометричні показники (довжина тіла і його маса, окружність грудної клітки та ін), спортивні результати, силові показники окремих груп м'язів.

Суб'єктивними методами можна оцінити - самопочуття, настрій, почуття втоми , бажання або небажання займатися фізичними вправами, порушення апетиту і сну, боязнь змагань, певних видів спорту та інші стани.  Кращою формою самоконтролю є ведення щоденника. У ньому рекомендується фіксувати обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень, результати прикидок і змагань, деякі об'єктивні і суб'єктивні показники стану організму в період занять фізичними вправами. 

Крім наведених суб'єктивних даних самоконтролю, в щоденник заносяться результати вимірювання пульсу, ЖЕЛ, частоти дихання, ваги, динамометрії.  Жінки, поряд з цим, повинні записувати все, що пов'язано з протіканням і змінами менструального циклу. 

У процесі самоконтролю вимірювання пульсу проводять кілька разів протягом дня, підрахунок необхідно вести за 1 хв. На тренуванні, як правило, підрахунок ведуть за 10-15 с, потім перераховують пульс за 1 хв. 

Регулярне ведення самоконтролю дозволяє накопичити корисний матеріал, який допомагає спортсмену і тренеру в аналізі тренування і надалі коригування плану тренувального процесу.  Однак самий ретельний самоконтроль не може замінити лікарського контролю.