43. Принципи фізичного виховання.

Система фізичного виховання керується наступними положеннями або принципами:

• принципом зв'язку фізичного виховання з практикою трудової і оборонної діяльності, що виражає основну соціальну закономірність фізичного виховання, його головну службову функцію, яка полягає у підготовці людей до діяльності і життя;

• принципом всебічного розвитку особистості, що передбачає, по-перше, суворе дотримування єдності різних сторін виховання фізичних, розумових, моральних, трудових і естетичних якостей та, по-друге, (в більш вузькому плані) різнобічну фізичну підготовку;

• принципом оздоровчої спрямованості, який передбачає відповідальність робітників фізичного виховання перед державою, суспільством та родиною за стан здоров'я тих, хто займається фізичною культурою. Цей принцип передбачає також обов'язковість медичного і педагогічного контролю за станом розвитку та здоров'я всіх, хто займається спортом:

• принцип свідомості і активності;

• принцип наочності;

• принцип доступності (з цього принципу витікає дуже важлива вимога індивідуального підходу до тих, що займаються);

• принципом систематичності (що включає в себе правила послідовності: "Від відомого до невідомого", "Від простого і легкого до складного і важкого", "Від загального до часткового");

• принципом міцності (що вимагає слушного вивчення та освоєння поточного матеріалу перш, ніж переходити до наступного).

42. Засоби фізичного виховання, загальна характеристика рухових якостей.

Визначивши мету і завдання будь-якої діяльності, її суб'єкти підбирають адекватні засоби фізичного виховання їх вирішення. Знання засобів фізичного виховання дозволить вчителю обирати найефективніші з них і розробляти нові відповідно до конкретно поставлених педагогічних завдань. Для національної системи фізичного виховання характерний цілий комплекс засобів. При цьому основним засобом вирішення завдань фізичного виховання і досягнення його мети є рухова активність людини (фізичні вправи, народні ігри і забави, військові, побутові та професійні дії (якщо вони виконуються за відповідною програмою). Допоміжним засобом є оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода, земля) та гігієнічні фактори (режим дня і харчування, дотримання правил особистої та громадської гігієни тощо). Найвищої ефективності фізичного виховання можна досягнути за умови комплексного використання засобів, тобто, рухова активність повинна здійснюватись здебільшого за сприятливих природних умов і при незаперечному дотриманні правил особистої гігієни. Рухова активність людини передбачає виконання окремих рухів, рухових дій та цілісної рухової діяльності. Рух — це моторна функція організму, що виражається у зміні положень тіла або окремих його частин. Розрізняють вроджені і довільні рухи.  Для останніх характерні такі ознаки: • вони завжди є функцією свідомості; • засвоюються у процесі життєдіяльності, включаючи і процес навчання; • навчання рухів підвищує ступінь їх підпорядкованості волі людини. Окремі рухи є складовими частинами рухових дій. За допомогою кількох логічно пов'язаних між собою рухів можна виконувати бажану рухову дію, спрямовану на вирішення певного рухового завдання. Наприклад, певна послідовність рухів ногами, руками, тулубом, головою дозволить учневі виконати підйом розгином, стрибок у довжину, висоту, закинути м'яч у ворота (чи у кошик) тощо. Отже, руховою дією називають певну цілеспрямовану систему рухів, сформовану для вирішення конкретного рухового завдання. Рухова дія формується на основі знань, попереднього рухового досвіду, фізичних якостей, засвоєння раціонального способу її виконання шляхом багаторазового повторення. Поєднання декількох специфічних рухових дій називають руховою діяльністю. Наприклад, оволодівши подачею, прийомом і передачею м'яча, нападаючим ударом, блокуванням, переміщенням тощо, можна підготуватись до гри у волейбол.

44-46. Олімпійський рух Античності: історія зародження та особливості проведення перших Олімпійських ігор. Відродження Олімпійського руху – Олімпійські ігри сучасності. Україна як учасник Олімпійських ігор сучасності.

Олімпійські ігри - найбільші міжнародні комплексні спортивні змагання сучасності, які проводяться кожні чотири роки.

У Олімпійських ігор багата історія. Вони відбувалися в Олімпії на Пелопонесі і наслідуючи найдавнішій оповіді виникли на честь Кроноса . За цією оповіддю Рея передала новонародженого Зевса – Дактілам. П'ятеро з них пришли з Крітської Іди в Олімпію, де був вже споруджений храм на честь Кроноса. Геракл, старший з братів, переміг всіх в бігу і був нагороджений за перемогу вінком з дикої оливи. При цьому Геракл встановив змагання, які повинні були відбуватися через 5 років, по числу прибулих в Олімпію ідейськіх братів.Існували ще і інші оповіді про виникнення національного свята, що приурочували його то до тієї, то до іншої міфічної епохи.

Перший історичний факт, пов'язаний з олімпійськими іграми, - це відновлення їх царем Еліди Іфітом і законодавцем Спарти Лікургом, імена яких були накреслені на диску, що зберігався в Гереоні(у Олімпії) ще в часи Павсанія. З того часу проміжок між двома послідовними святкуваннями ігор складав чотири роки або олімпіаду

Відновлюючи Олімпійські ігри, Іфіт встановив на час їх святкування священне перемир'я. В цей час не можна було вести війни. Виключення було зроблене на користь римлян, які, як і госпдарі землі, могли змінювати по своєму свавіллю релігійні звичаї.

Не користувалися правом дивитися ігри також жінки, окрім жриці Деметри. Число глядачів і виконавців було дуже велике; дуже багато хто користувався цим часом, щоб здійснювати торгові і інші операції, а поети і художники, - щоб знайомити публіку з своїми творами.

Свято відбувалося в перший повний місяць після літнього сонцестояння і тривав 5 днів, з яких одна частина була присвячена змаганням, інша частина - релігійним обрядам з жертвопринесеннями, процесіями і суспільними бенкетами на честь переможців. Перед змаганням всі охочі брали участь у дії: і визначали порядок виходу на боотьбу, після чого Герольд оголошував привселюдно ім'я і країну що виходить на змагання. Нагородою за перемогу служив вінок з дикої оливи, переможця ставили на бронзовий треножник і давали йому в руки пальмові гілки. Переможець, крім слави для себе особисто, прославляв ще і свою державу, яка надавала йому за це різні пільги і привілеї. Афіни давали переможцеві грошову премію, втім сума була помірна. Після повернення додому йому влаштовували тріумф, складали в його честь пісні і нагороджували різними способами; у Афінах переможець Олімпіади мав право жити на казенний рахунок в Прітанїї що вважалося дуже почесним. Олімпійські ігри були заборонені християнами у 394 році імператором Феодосієм як язичницькі.

Відродження Олімпійських ігор сучасності. 

П'єр де Куберте́н — французький громадський діяч, ініціатор відродження давньогрецьких Олімпійських змагань. Організовані за ініціативоюКубертена змагання отримали назву Олімпійських ігор сучасності.

П'єр де Кубертен був президентом Міжнародного олімпійського комітету (МОК) з 1886 по 1925 рік і залишався почесним президентом до смерті.

На честь П'єра де Кубертена міжнародний олімпійський комітет запровадив медаль П'єра де Кубертена, яка вручається за прояви справжнього спортивного духу.

Кубертен багато роздумував над ідеєю проведення міжнародних змагань в цілях популяризації спорту. Відмітивши збільшений інтерес суспільства до Античних Олімпійських змагань, викликаний гучними археологічними відкриттями в Олімпії, Кубертен розробив проект відродження Олімпійських ігор та 25 листопада 1892 року виступив в Сорбоні, всесвітньо відомому Паризькому університеті, з доповіддю «Відродження олімпізму».

23 червня 1894 року старання Кубертена увінчалися успіхом. На конгресі в Соборні було ухвалено історичне рішення про відродження Олімпійських змагань. Також був заснований Міжнародний олімпійський комітет, в якому Кубертен зайняв посаду генерального секретаря. У витоків олімпійського руху стояв й видатний український діяч Олексій Бутовський, який був одним із засновників МОК та організаторів І Олімпіади в Афінах.

Змагання відбулись влітку 1896 року і мали великий успіх. Після їх завершення Кубертен зайняв місце президента МОК.

В подальшому Олімпійському руху довелося зіткнутися з серйозними труднощами, оскільки наступні Змагання — 1900 року в Парижі та 1904 року в Сент-Луїсі залишились непоміченими. Але в 1906 році, коли відбулися так звані Проміжні змагання в Афінах, Олімпійські змагання стали найвідомішою спортивною подією.

До Змагань 1912 року в Стокгольмі П'єр де Кубертен створив нову спортивну дисципліну — сучасне п'ятиборство.

В 1916 році, під час Першої Світової війни, Кубертен відправився на фронт, де приєднався до Французької армії. Він не міг та і не вважав за можливе залишатися на посту президента МОК. Кубертен наполіг на передачі повноважень одному з членів комітету Годфруа де Блоне, як представникові нейтральної Швейцарії. Після закінчення війни в 1919 році Кубертен знову очолив Міжнародний олімпійський комітет.

Після Олімпійських змагань 1924 року в Парижі, які мали значно більший успіх ніж Змагання 1900 року, Кубертен залишив пост президента МОК. Новим президентом став бельгієць Анрі де Байе-Латур.

П'єр де Кубертен залишався Почесним Президентом МОК до кінця життя. Він помер в 1937 році в Женеві та був похований в Лозанні — місті, де знаходиться штаб-квартира МОК. Його серце було поховане окремо, в монументі біля руїн древньої Олімпії.

Олімпійський рух в Україні

Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли спортсмени України у складі збірної команди Радянського Союзу вперше прийняли участь в Іграх XV Олімпіади в Хельсінкі.

З 1952 по 1990 роки олімпійський рух в Україні розвивався та зміцнював свою позицію в житті країни.

22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною датою його створення.

У вересні 1993 року НОК України був остаточно визнаний Міжнародним олімпійським комітетом.

НОК України діє у відповідності до положень Олімпійської хартії, Конституції України та чинного законодавства України і свого Статуту.

Основні завдання НОК України - організація підготовки та участі спортсменів в Олімпійських іграх, розширення міжнародного співробітництва, популяризація масового спорту і здорового образу життя, фізичне і духовне збагачення людей.

Першим президентом НОК України був обраний олімпійський чемпіон Валерій Пилипович Борзов (Ігри ХХ Олімпіади в Мюнхені, легка атлетика 100 м та 200 м).

Генеральні секретарі НОК України:

1991 року - пан Володимир Кіба;

1992 року - пан Борис Башенко;

1997 року - пан Володимир Геращенко.

Вперше НОК України представляв самостійну національну команду на Іграх XVII Олімпіади в Лілехамері, де українські атлети завоювали 1 золоту і 1 бронзову медалі і посіли 13 місце в неофіційному командному заліку. На іграх ХХVI Олімпіади в Атланті національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12 бронзо-вих медалей, посівши 9 загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано 1 срібну медаль.

Всього 959 атлетів України приймали участь в Олімпійських іграх. Ними завойовано 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.

НОК України має угоди з відомими у світі фірмами "Adidas", "Coca-Cola", "Samsung", оператором мобільного зв'язку "UMC", українською правничою фірмою "Юріс", яка надає постійну юридичну допомогу в діяльності організації. Офіційним Інтернет-провайдером НОК є компанія "Relcom-Ukraine".

НОК України має широкі зв'язки з НОКами сусідніх країн та олімпійськими організаціями. 16 представників НОК України є членами різних міжнародних організацій і об'єднань.

20 грудня 2002 року відбулась14зітно-виборна Генеральна асамблея НОК Україна, яка обрала новий склад керівництва на 2002-2006 роки. Президентом НОК абсолютною більшістю голосів був обраний Віктор Янукович - Голова Організаційного Комітету по підготовці та участі спортсменів України в Олімпійських і Паралімпійських іграх, Всесвітніх іграх глухих та Всесвітніх Універсіадах. Першим віце-президентом обрано Івана Федоренка, віце-президентами - Анатолія Писаренка та Миколу Костенка. На посаду генерального секретаря був переобраний Володимир Геращенко.

23 червня вiдбулася XVIII позачергова Генеральна асамблея НОК України шляхом таємного голосування був обраний новий президент НОК України. Їм став член Виконавчого комiтету МОК та НОК України, уславлений легкоатлет, олiмпiйський чемпiон Сергiй Бубка. За пропозицiєю С.Н. Бубки вiце-президентом НОК було обрано Володимира Бринзака.

1 липня Президент НОК України Сергiй Бубка пiдписав наказ про введення до структури Нацiонального олiмпiйського комiтету посади виконавчого директора, на яку призначений заслужений працiвник фiзичної культури i спорту Анатолiй Васильович Домашенко.