Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-75.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
943.21 Кб
Скачать

109)Порядок фінансування промисловості та капіталовкладень

У останні роки найбільше коштів направлялось на капіталовкладення насамперед на соціальний розвиток села, зміцнення матеріально-технічної бази агропромислового комплексу, капітальні вкладення в соціальну сферу, фінансування особливо важливих об’єктів виробничого призначення. Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є конверсія оборонного комплексу і створення нових видів продукції широкого вжитку.

Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування:

• капіталовкладення;

• операційні витрати;

• кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

А) у відомчому розрізі;

Б)у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями.

Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік-розпорошення коштів.

Фінансування інвестиційних проектів навпаки дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

* Можливостями бюджету;

* Наявністю необхідних та ефективних проектів

* Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має ніякої нормативної бази.(тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб).

В основу механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні темпів економічного зростання (приріст ВВП).

Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:

Фінансування геолого-розвідувальних робіт;

Фінансування лісового і водного господарства;

Землевпорядкувальні роботи;

Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин, епідеміями.;

Утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

110)Особливості агропромислового комплексу та охорони природи

АПК — це поєднання на території взаємопов'язаних підприємств, що беруть участь у виробництві, переробці та збуті сільськогосподарської продукції, а також пов'язані з ними обслуговуючі підприємства. Вони покликані забезпечувати потреби населення у продуктах харчування, в окремих видах продукції легкої промисловості (лляні, бавовняні тканини, вовна та вироби з неї, шкіра і шкіряні вироби), деякими медичними препаратами. АЛ К формуються на основі агропромислової інтеграції, яка зближує та поєднує сільськогосподарські й пов'язані з ними переробні, торговельні та інші підприємства.  Формування Державного фонду охорони навколишнього природного середовища відбувається за рахунок відрахувань з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, згідно нормативів, що їх визначає Верховна Рада України, а також з добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

АПК має складну галузеву структуру. Вона виражає галузевий поділ праці у процесі агропромислового виробництва, дає певну узагальнену характеристику за складом галузей і виробництв. До основних сфер АПК належать:

1) сільське господарство;

2) промисловість, що переробляє сільськогосподарську сировину;

3) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та пов'язаних із ним галузей промисловості;

4) заготівля, транспортування та збут сільськогосподарських продуктів;

5) підготовка кадрів, управління, науково-дослідні та проектні роботи і т. ін.

Природні території та об'єкти, що мають особливу екол., наук., естет., рекреац. та ін. цінність для людини і сусп-ва. В Україні до них належать території і об'єкти природно-заповідного фонду України (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки—пам'ятки садово-паркового мистецтва), а також курортні, лік.-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та ін. типи територій і об'єктів, які, за нац. зак-вом, підлягають особливій охороні. Ці території та об'єкти в сукупності призначені для збереження природ, різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання заг. екол. балансу і становлять єдину систему.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]