Лекція 3
Особистість у системі соціальних зв’язків.
План
1. Поняття особистості та ключові поняття особистості.
2. Особистість і суспільство.
3. Соціалізація особистості.
Самостійне опрацювання
1. Соціальні типи особистості
2. Соціальні спільноти та соціальні групи
3. Соціальна діяльність та соціальна поведінка особистості
Література.
1. Черниш Н. Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання. – К.: Знання, 2009. – 468 с.
2. Соціологія / за ред. Требіна М.П. – Х.: Право, 2010. – 224 с.
3. Соціологія: Підручник. / За ред. В.М. Піча. – Львів: Магнолія. – 2010 – 296с.
4. Нестуля О.О., Нестуля С.І. Соціологія. Практикум. Модульний варіант.: навч. посіб. – 2-ге вид., - К.: Центр літератури, 2010. - 272 с.
5. Практикум з соціології / За ред. Піча В.М. – Львів: Магнолія, 2009. – 368 с.
6. Вербець В.В., Субот О.А. Соціологія: Нач. посб. – К.: КОНДОР, 2009. – 550с.
7. Сірий Є.В. Соціологія: Нач. посб. – К.: Атіка, 2009. – 492 с.
1. Поняття особистості і різні підходи до особистості.
Елементом будь-яких соціальних груп, спільнот, зрештою, є людина. До того ж вона водночас є структурною одиницею різних систем, внаслідок чого зазнає різних впливів і сама має розглядатися як найскладніша система.
Соціологія особистості — це галузь соціології, яка вивчає особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин крізь призму суспільно-історичного прогресу, ціннісних суспільних систем, взаємозв'язків особи і соціальних спільнот.
Об'єктом даної галузі є соціальний суб'єкт, зокрема людина й особистість, а предметом — соціальна сутність людини та закони становлення і змін особистості у процесі життя.
Соціологія особистості виділяє така терміни:
Людина — це істота біологічна і соціальна, яка перебуває на найвищому щаблі в ієрархії живих організмів на Землі, є суб’єктом суспільно-історичної діяльності і культури. Головна ж характеристика людини — її свідома, цілеспрямована діяльність.
Індивід — це людина як окремий представник тієї або іншої соціальної спільності (на противагу колективу сім’ї, бригади, соціальної групи).
Індивідуальність позначається те особливе, специфічне, неповторне, що відрізняє індивіда як конкретну людину від інших (подібних).
Особистість (особа) — усталений комплекс якостей і властивостей людини, які набуваються під впливом відповідної культури суспільства і конкретних соціальних груп та спільнот, до яких вона належить і до життєдіяльності яких включається.
Чинниками, що детермінують активність особистості є:
Потреби — головний мотиватор життєдіяльності людини при нестачі для неї певних умов. Штучні, чи соціальні, — потреби людини у праці, соціальній активності, духовній культурі та ін. Найбільш відома класифікація потреб американського психолога А. Маслоу:
• фізіологічні, сексуальні потреби — продовження роду, у їжі. одязі, житті тощо;
• екзистенціальні потреби - безпеки існування, стабільності, гарантованій зайнятості;
• соціальні потреби - у спілкуванні, належності до колективу, спільній діяльності тощо;
• престижні потреби — в повазі з боку, службовому просуванні, престижі тощо;
• духовні потреби — потреба у самовираженні через творчість.
Інтерес — це направленість дій індивіда в залежності від можливості задоволення тієї чи іншої потреби. Він виступає як мотив, що мобілізує особу за збереження або зміну умов життєдіяльності. Це результат усвідомлення потреби і вибір шляхів та способів її реалізації в конкретних умовах.
Цінності особистості — це відносно стійке та соціально обумовлене ставлення особистості до об'єктів духовного та матеріального світу, уявлення людини про найбільш значущі, важливі цілі життя та діяльності, а також засоби їх досягнення.
Сукупність індивідуальних і загальних, особистих, групових цінностей формує систему ціннісних орієнтацій особистості, якими вона керується у житті. Ціннісні орієнтації — це особистісні орієнтації стосовно цінностей тих чи інших соціальних спільнот чи груп. Вони регулюють загальну спрямованість діяльності людини.
Взаємодія потреб, інтересів та ціннісних орієнтацій складають механізм мотивації соціальної діяльності. Мотиви — це внутрішні спонуки до дії, що являють собою відображення у свідомості людей їх об'єктивних потреб та інтересів. Мотивація — є процесом актуалізації якого-небудь мотиву та його функціонування — внутрішнього потягу до діяльності певної спрямованості. В цілому мотивація здійснюється як процес забезпечення пріоритетності діяльності, що є однією з можливих за даних зовнішніх та внутрішніх обставин.
Установка особистості — соціальне визначена схильність особистості чи соціальної групи до дії в конкретній ситуації. Це форма реагування на стимули зовнішнього середовища суб'єкта діяльності, задоволення його потреб. У багатьох випадках установка визначає мотивацію вчинку, вибір мети і засобів її досягнення.