Лекція 2

Суспільство як соціальна система, його соціальна структура.

План

1. Сутність і типологія суспільства.

2. Соціальні зміни у суспільстві.

3. Соціальна структура суспільства.

4. Теорія стратифікації.

Самостійне опрацювання

1. Теорія соціальної структури (розглянути соціальні організації та соціальні інститути).

Література.

1.Піча В.М. Соціологія: загальний курс. - К., 1999.

2. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. – К., 2002.

3. Соціологія / За ред. Старовойта І.С. Тернопіль, 1999.

4. Гіденс Е. Соціологія. – К., 1999.

5. Хто є хто в західній та вітчизняній соціології. – Львів, 1999.

6. Соціологія: терміни, поняття, персоналії./ За ред. Піча В.М. – Львів, 2002.

1. Сутність і типологія суспільства.

Усвідомлення і осмислення того факту, що людина живе у суспільстві, проходило в процесі тривалого розвитку соціаль­но-філософської думки. В античні часи ототожнювали суспільство з державою. У середньовіччі поширеною була думка про те, що суспільство виникло внаслідок домовленості людини з Богом; у нові часи побутувала ідея суспільного договору між людьми, внаслідок якого постало суспільство, хоча деякі філософи вважали, що життя людей завжди було суспільним.

Важливий крок у розумінні суспільства був зроблений німецьким філософом Георг Вільгельм Фрідріх Гегелем, який відокремив грома­дянське суспільство як сферу приватних (майнових тощо) інтересів людей, від держави, що являла собою сукупність взаємопов'язаних установ та організацій, що управляють суспільством.

З появою складного суспільства у світі формуються окремі країни, держави, слід розрізняти три схожі поняття:

Країна - відокремлена територія незалеж­ного проживання даного сус­пільства зі своїми кордонами і суспільним устроєм.

Держава - політична організація дано­го суспільства (країни) з певним режимом влади і органами управління.

Суспільство - найбільше об'єднання людей з усталеними зв'язками між ними, різноманітною взаємодією, спільною територією, історією та культурою.

До основних ознак суспільства належить:

- спільна територія, яка становить основу соціального простору, що в ньому проживають, взаємодіють, формують і розвивають взаємозв'язки члени суспільства

- загальноприйнята система норм і цінностей, система культури, що є основою зв'язків між людьми. Завдяки цьому суспільство має велику інтегруючу силу, воно соціалізує кожну людину, кожне покоління людей, підпорядковуючи їхню поведінку чинним нормам і інтегруючи її до загальної системи зв'язків

- універсальність, тобто різносторонній його характер, що передбачає що воно включає в себе ест багатоманітність соціальних зв'язків, відносин, всі соціальні інститути та спільноти в решках певного територіального простору;

- автономність, тобто спроможність існувати самостійно, що досягається за рахунок високого рівня внутрішньої саморегуляції, що забезпечує підтримку та постійне відтворення складної системи соціальних взаємин;

- інтегративність, тобто цілісність, єдність загальної системи цінностей (традицій, норм, законів, правил тощо), яку називають культурою.

До основних підсистем суспільства належить:

- правова;

- демографічна;

- економічна, що забезпечує виробництво товарів та послуг, необхідних дія задоволення потреб людини;

- соціальна, яка регламентує споживання і розподіл всіх благ, виконує функції інтег­рації, соціального контролю, самореалізації;

- політична, що здійснює загальне керів­ництво й управління суспільством завдяки функціям прийняття рішень та мобілізації ресурсів на їх виконання.

- культурна, що дає можливість реалізувати моральні інтереси індивідів і сприяє норма­тивному врегулюванню їхньої поведінки і суспільства в цілому

Найважливішими елементами суспільства є соціальні групи, соціальні інститути та соціальні організації. В них об'єднуються ті індивіди, які мають спільні риси, ознаки, норми поведінки, інтереси, цінності, функції та цілі.

Кожне конкретне суспільство створює певні моделі відносин. Форми взаємовідносин індивідів у суспільстві можуть бути різними.

Розглянемо головні з них.

Безпосередній соціальний зв'язок виникає між людьми, які перебувають у певний час у певному місці, тобто сприйма­ють один одного безпосередньо органами почуттів. Найчастіше це співробітництво (виконання спільної праці).

Опосередкований зв'язок — зв'язок між людьми, що роз­ділені географічним простором чи часом. Селянин, що виро­щує льон, співпрацює з робітником, який виробляє з нього пряжу, хоч вони ніколи не бачили один одного.

Зв'язок-вплив є особливим типом опосередкованих зв'язків між людьми, які жили в різні часи. Кожне покоління людей у своїй поведінці пов'язане з поведінкою попередніх поколінь: воно спирається на їхню культуру, накопичені ними організаційні методи і навички трудової діяльності, вико­ристовує сукупність їхніх ідей, вірувань, духовних течій.

Типологізація суспільств – це класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових рис, які відрізняють одні суспільства від інших

Іноді за головну ознаку обирається наявність писемності, і тоді всі суспільства поділяють на дописемні і писемні.

Інші поділяють на два класи – прості (кровно-родові зв’язки, родоплемінна організація суспільства, немає класів і держав) і складні (широкі і різноманітні зв’язки між людьми, соціальне розшарування, багаторівневе управління суспільством через державу).

Широко використовується типологія, автором якої є Д. Белл. Він виділив три стадії суспільного розвитку: доіндустріальну, індустріальну та постіндустріальну.

Доіндустріальне суспільство виникло 6 тис. р. тому. Ключовою сферою виробництва є сільське господарство. Провідну роль у суспільстві відіграють церква та армія. Соціальна структура такого суспільства відносна проста. Люди проживають у невеликих селищах. Характеризується тісними зв'язками між соціальними групами. Нерівність викликана в основному статевими та віковими параметрами. Для них характерна традиційна система цінностей. Соціальні зміни здійснюються досить повільно. Управляли таким суспільством старійшини.

Індустріальне суспільство виникло 250 р. тому. Промислове виробництво стає головною основою економіки. Переважає машинне виробництво та організація фабричного виробництва. Скорочення частки населення, зайнятого у сільському господарстві. У суспільстві велику вагу мають промислово-фінансові корпорації. Характеризуються складною соціальною структурою. Більшість населення проживає у містах та селищах міського типу.

У 70 роках ХХ ст. на думку вчених на зміну індустріального суспільства приходить постіндустріальне суспільство характеризується виникненням нових систем: телекомунікаційних технологій та освіти. Телекомунікації визначають комунікаційну та інформаційну спроможності суспільства в цілому, створюють кожній людині можливість безпосереднього спілкування з іншими суб'єктами суспільства, підвищують роль кожної людини як особистості. Освіта теж трансформується з інституту в самостійну систему, яка визначально впливає на сферу праці та економіки. Статусна ієрархія в класовій структурі формується на підставі освіти, рівня культури, ціннісних орієнтацій.

Таким чином, сучасне суспільство є постіндустріальним, оскільки сьогодні відбуваються зміни в усіх системах та підсистемах суспільства. У зв'язку з тим, що технічною базою сучасного суспільства є інформація, його ще називають інформаційним суспільством, в якому інтелектуальні технології, інформація посідають дедалі важливіше місце. Основним суб'єктами соціальної комунікації є не люди-на-природа, так як у доіндустріальному суспільстві, і не людина-машина, як в індустріальному, а людина-людина.