Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень
Поділ витрат на постійні та змінні здійснюють за ознакою залежності від коливання (зміни) обсягу діяльності (виробництва чи реалізації).
Постійні — це витрати, загальна сума яких не змінюється, залишається постійною у разі зміни обсягу діяльності у межах діючої структури підприємства та потужності виробництва (амортизація, зарплата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на опалення, освітлення, інші управлінські витрати).
Діяльність (кількість продукції) |
Загальні постійні витрати |
Постійні витрати на одиницю |
0 |
3000 |
чиста сума збитків 3000 |
1 |
3000 |
3000 |
5 |
3000 |
600 |
10 |
3000 |
300 |
15 |
3000 |
200 |
20 |
3000 |
150 |
Змінні витрати — витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності (виробництва, реалізації). До них належать сировина та матеріали, заробітна плата робітників тощо.
Діяльність (кількість продукції) |
Змінні витрат на одиницю |
Загальні змінні витрати |
0 |
200 |
0 |
1 |
200 |
200 |
5 |
200 |
1000 |
10 |
200 |
2000 |
15 |
200 |
3000 |
20 |
200 |
4000 |
Загальну суму витрат на обсяг діяльності визначають формулою, що відображає поведінку та функцію витрат:
де:
— уся
собівартість випущеної продукції;
а — змінні витрати на одиницю продукції;
x — обсяг виробництва;
b — загальна сума постійних витрат.
Собівартість
одиниці продукції:
або
Релевантні витрати — це витрати, що залежать, спонукаються або викликаються прийнятим управлінським рішенням.
Нерелевантні витрат — це витрати, що не залежать від прийняття нового рішення.
Наприклад, компанія вирішує проблему виготовляти деталь «х» самостійно чи купувати її у постачальника. Розрахунок собівартості однієї деталі дав таку інформацію ($): прямі матеріали — 20; пряма зарплата — 15; змінні накладні витрати — 5; постійні накладні витрати — 10. Разом — 50.
Постачальник запропонував за одну деталь $46. Яке рішення прийняти?
Релевантний підхід буде таким.
Ціна постачальника (релевантні витрати) — $46.
Постійні накладні витрати (нерелевантні, які існують незалежно від прийнятого рішення) — $10. Разом — $56.
Висновок: слід прийняти рішення виготовляти деталь «х» самостійно.
Маржинальні витрати — це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції або додаткової її партії.
Середні витрати (середня собівартість) — це частка від ділення всієї суми витрат на кількість продукції випущеної за період.
Кількість виробленої продукції |
Загальні витрати |
Витрати на одиницю продукції |
|
середні витрати (2:1) |
маржинальні витрати |
||
10 |
40 000 |
4000 |
– |
11 |
43 000 |
3909 |
43 000 – 40 000 = 3 000 |
12 |
46 000 |
3833 |
46 000 – 43 000 = 3 000 |
13 |
50 000 |
3846 |
50 000 – 46 000 = 4 000 |
14 |
54 000 |
4153 |
54 000 – 50 000 = 4 000 |
У межах використання нормальної потужності виробництва маржинальна собівартість додатково виготовленої одиниці продукції формується тільки змінними витратами, але такі витрати на одиницю продукції можуть зрости, якщо це потребуватиме позаурочного часу (вища оплата праці). Якщо ж виготовлення додаткової партії продукції вимагає запровадження іншого устаткування та збільшення кількості робітників — маржинальні витрати можуть зрости за рахунок як постійних, так і змінних витрат.
Загальні витрати — це сукупність витрат підприємства на виробництво продукції і за основними, і за додатковими замовленнями, що надійшли від клієнтів. Виходячи із загальних витрат і доходів від реалізації всієї продукції, визначають загальний фінансовий результат діяльності.
Диференційні витрати — витрати, що становлять різницю між альтернативними рішеннями. Наприклад, компанія виробляє та реалізує 30 000 шт. виробу «А» за ціною $60. Вона хоче опанувати додатковий ринок, для чого необхідно виробити й реалізувати додатково 10 000 шт. цієї продукції. Різниця у витратах на виробництво 40 000 шт. і 30 000 шт. продукції становить диференційні витрати. Це поняття стосується і доходів підприємства.
Дійсні витрати — це витрати, що потребують реальної сплати грошей або витрачання інших активів (витрати матеріалів на виготовлення продукції, нарахована оплата праці тощо).
Можливі витрати — це втрачена вигода, коли вибір і прийняття одного рішення вимагає відмовитися від іншого (альтернативного) рішення.
Наведемо приклад. Молодий спеціаліст працює менеджером на фірмі й одержує зарплату $50 000 на рік. Він планує відкрити свою власну (фірму), що принесе йому доход $250 000 за витрат $160 000 (чистий результат — $90 000). Але для точного визначення результату слід взяти до уваги також втрачену вигоду (можливі витрати) у розмірі $50 000 (зарплата менеджера), тоді результат буде 90 000 — 50 000 = $40 000.