- •1.1. Предмет безпеки життєдіяльності
- •1.2. Історія розвитку безпеки життєдіяльності
- •1.3. Складові безпеки життєдіяльності
- •1.4. Теоретичні основи бжд
- •1.5. Теорія небезпеки та безпеки
- •1.6. Культура суспільства та її захисна функція
- •2.1. Негативні фактори середовища
- •2.2. Негативні фактори активної групи
- •2.3. Ідентифікація небезпек
- •2.4. Надзвичайні ситуації в сучасних умовах
- •2.5. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •2.6. Природні надзвичайні ситуації
- •3.1. Види та причини виникнення надзвичайних
- •3.2. Гідродинамічні аварії
- •3.3. Аварії на пожежонебезпечних об’єктах
- •3.4. Надзвичайні ситуації на об’єктах
- •3.5. Транспортні надзвичайні ситуації
- •3.6. Пожежна безпека.
- •3.7. Радіаційна безпека
- •3.8. Паспортизація, ідентифікація
- •4.1. Соціальні небезпеки
- •4.2. Фізіологічні чинники забезпечення
- •4.3. Психологічні важелі забезпечення
- •4.4. Небезпеки загальної інформатизації
- •4.4.1. Інформаційні засоби та способи впливу
- •4.4.2. Методи маніпулювання людською свідомістю
- •4.5. Небезпека засобів масової інформації
- •4.5.1. Вплив змі на свідомість людини
- •4.5.2. Реклама та її маніпуляційні можливості
- •4.6. Нейролінгвістичне програмування
- •4.6.1. Концепція нейролінгвістичного програмування
- •4.7. Діанетика — наука про розум
- •4.8. Невідкладна допомога
- •4.8.1. Допомога при пошкодженнях
- •4.8.2. Кровотеча та перша допомога при кровотечах
- •4.8.3. Долікарська реанімація
- •4.8.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •4.8.5. Утоплення, принципи долікарської допомоги
- •4.8.6. Ураження електричним струмом
- •4.8.7. Отруєння хімічними речовинами
- •II. Група резорбтивних отрут більш об’ємна
- •1. Отруєння окремими кислотами
- •2. Отруєння окремими лугами
- •3. Отруєння деякими іншими корозивними отрутами
- •4. Отрути з переважно загальною дією (резорбтивні отрути)
- •4.1. Отрути, що діють переважно на кров
- •5. Отруєння деструктивними речовинами
- •6. Отруєння отрутами, що викликають розлади функцій
- •8. Отруєння наркотиками
- •9. Отруєння алкоголем
- •10. Отруєння отрутохімікатами
- •11. Харчові отруєння
- •12. Отруєння отруйними рослинами
- •13. Харчові інтоксикації
- •4.9. Небезпеки у сучасному урбанізованому
- •4.9.1. Тероризм
- •4.9.2. Менеджмент безпеки на підприємстві
- •1. Галузевий аналіз стану економіки певної країни;
- •5.1. Ризик – як характеристика небезпеки.
- •5.1.1. Ризик
- •5.1.2. Індивідуальний ризик
- •5.1.3. Нормування ризиків
- •5.1.4. Оцінка рівня ризику
- •5.1.5. Принципи забезпечення безпечної життєдіяльності
- •5.1.6. Приклад обчислення соціального ризику
- •5.1.7. Нормативні документи, що регламентують усунення
- •6.1. Правове забезпечення безпеки життєдіяльності
- •6.1.1. Основи національного законодавства
- •6.1.2. Управління безпекою життєдіяльності
- •6.1.3. Сиситема правового захисту та нагляду
- •6.1.4. Контроль та нагляд
- •6.2. Загальні засади моніторингу нс
- •6.2.1. Елементи системи моніторингу
- •7.1. Організація і проведення рятувальних
- •7.2. Особливості проведення
- •7.3. Обеззаражування споруд, техніки, предметів
- •7.3.1. Обеззараження продовольчих та непродовольчих товарів
6.1.4. Контроль та нагляд
Контроль – система спостереження і перевірки функціонуван-
ня об’єкта з метою недопущення відхилення його параметрів від
заданих.
В Україні створено низку комісій, рад, комітетів та інших орга-
нізацій, що покликані спри яти розв’язанню тих чи інших проблем
безпеки життєдіяльності людини. Рішення цих органів мають зде-
більшого рекомендаційний характер.
В Україні найважливішою щодо проблем БЖД є Національна
рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює
віце-прем’єр-міністр України.
Важливе значення і великі повноваження має також Державна
комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних
си туацій, у центрі уваги якої перебувають найвразливіші щодо
виник
нення надзвичайних ситуацій природного і техногенного
характеру об’єкти, явища і території.
З метою реалізації Національного плану дій з гігієни довкілля
ство рено спеціальний Міжвідомчий комітет.
В Україні для посилення захисту населення, запобігання поши-
ренню ВІЛ-інфекції та захворюваності на СНІД Указом Президен-
та Ук раїни «Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню
ВІЛ-інфекції/СНІДу» від 11.11.2000 № 1182/2000 було створено
відповід ну урядову комісію з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на
чолі з віце-прем’єр-міністром України.
Ефективно працюють також Міжвідомча комісія із забезпечен-
ня виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, Комісія
з пи тань стійкого розвитку, Міжвідомча координаційна комісія з
органі зації виконання Україною вимог Монреальського протоколу
про ре човини, що руйнують озоновий шар, Міжвідомча комісія з
боротьби з туберкульозом та ін.
6.2. Загальні засади моніторингу нс
та порядок його здійснення. Моніторинг небезпек
життєвого середовища людини в Україні
Виживання людства сьогодні безпосередньо пов’язане з вияв-
ленням та вивченням динаміки змін стану життєвого середови-
405
РОЗДІЛ 6.
ща під впливом діяльності людини. Найбільш очевидним стає той
факт, що вирішити проблему попередження і локалізації небезпеч-
них подій (НП) можна тільки встановивши і усунувши причини їх
виникнення, або навчившись своєчасно виявляти і локалізовува-
ти на початкових станах. Отже, пріоритетного значення набуває
коректна діагностика НП (явищ процесів), що відбуваються навко-
ло та розуміння шляхів їхнього розвитку за часом.
В переліку завдань, які вирішуються щодо забезпечення без-
пеки життєдіяльності суспільства пріоритет надається спостере-
женню і контролю за станом його життєвого середовища. Це до-
зволяє своєчасно виявити слабкі сигнали і впливи загроз, які мо-
жуть призвести до виникнення НП. Необхідність накопичення,
систематизації та аналізу інформації щодо кількісного характеру
взаємовідносин між живими істотами та природним середовищем
обґрунтована отриманням:
•
оцінки якості досліджуваних природних систем;
• виявлення причин змін що спостерігаються, та ймовірних
структурно-функціональних змін біотичних компонентів,
адресація індикації джерел та факторів негативного зо-
внішнього впливу;
• прогнозу стійкості природних систем та допустимих змін і
навантажень на середовище в цілому;
• оцінка існуючих резервів біосфери та тенденції в їх вичер-
панні (накопиченні).
Дані, що характеризують стан природного середовища, отри-
мані в результаті спостережень чи прогнозу, повинні оцінювати-
ся в залежності від того, в якій області людської діяльності вони
використовуються (за допомогою спеціально обраних або виро-
блених критеріїв). Під оцінкою мають на увазі, з одного боку, ви-
значення шкоди від впливу, з іншого — вибір оптимальних умов
для людської діяльності, визначення існуючих природних резер-
вів. При такого роду оцінках розраховуються можливі значення
допустимих навантажень на навколишнє природне середовище.
Отже, моніторинг — це програма цілеспрямованих спостережень
за станом об’єкту контролю (об’єкту моніторингу), яка містить:
спостереження, оцінку і прогноз зовнішніх цілей, виявлення дже-
рел впливів, причин змін об’єкту моніторингу. У якості предмету
моніторингу визначають життєве середовище людини, процедури
функціонування системи «людина – техніка – життєве середови-
ще» (ЛТС), взаємодії та небезпечні ситуації в системі ЛТС.
406
Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних...
Об’єкти моніторингу – це природні, техногенні або природно-
техногенні явища, інфраструктура, життєве середовище людини
або їхні частини, в межах яких за визначеною програмою здійсню-
ються регулярні спостереження з метою контролю за станом, ана-
лізу процесів, що відбуваються для своєчасного прогнозування та
оцінки їх можливих змін.
Суб’єктами, що відповідають за виконання моніторингу на те-
риторії України є: МНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомлісгосп,
Мінприроди, Держводгосп, Держкомзем, Держжитлокомунгосп, їх
органи на місцях, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери їх управління за загальнодержавною і ре-
гіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних захо-
дів захисту населення и територій від надзвичайних ситуацій (НС) техногенного та природного характеру.
