6.1.3. Сиситема правового захисту та нагляду

за дотриманням правової безпеки

Система правового захисту та нагляду за дотриманням право-

вої безпеки передбачає дотримання:

•

Основних механізмів державного регулювання;

•

Нормативно — правових актів та документів підприємств з

менеджменту безпеки;

Основними механізмами державного регулювання є економіч-

не регулювання, державна стандартизація, сертифікація, держав-

на експертиза, державний нагляд і контроль, ліцензування, декла-

рування безпеки небезпечних об’єктів і страхування.

Економічні механізми управління ризиками

Ядром державної системи управління техногенною, природною

та екологічною безпекою і, відповідно, управління техногенними, природними та екологічними ризиками мають стати економіч-

ні механізми. Їх призначення–створити економічний фундамент

функціонування цієї системи на всіх рівнях управління безпекою, починаючи від об’єктового і закінчуючи загальнодержавним.

Аналіз вітчизняного й закордонного досвіду у сфері розробки

і застосування економічних форм зниження рівня техногенної,

природної та екологічної небезпеки й ризику показує, що розро-

блені та використовуються на практиці різні економічні механіз-

ми управління безпекою й ризиком: механізми економічної відпо-

відальності; фондові механізми, механізми бюджетного фінансу-

вання; механізми резервування фінансових, трудових і матеріаль-

них ресурсів; механізми стимулювання підвищення рівня безпеки

(пільгові оподатковування й кредитування); механізми перерозпо-

394

Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних...

ділу ризику і страхування; застосування штрафних санкцій. Ко-

ротко їх охарактеризуємо.

Механізми економічної відповідальності містять систему норм,

нормативів, квот, відхилення від яких призводить до певних еконо-

мічних санкцій (від штрафів до зупинки виробництва). Відповідні

стандарти стосуються в першу чергу застосовуваних технологій

виробництва і будівництва, організаційно-технічних заходів із за-

безпечення безпеки виробництва, обмежень на граничнодопусти-

мі концентрації, викиди чи скиди. Важливий клас становлять ме-

ханізми відшкодування, в яких економічна відповідальність пря-

мо пов’язана з величиною збитку в разі виникнення надзвичайної

ситуації.

Механізми формування і використання бюджетних і поза-

бюджетних фондів. Ефективні механізми розподілу фондів ма-

ють спиратися на систему комплексного оцінювання рівня небез-

пеки в регіоні.

До механізмів стимулювання підвищення рівня безпеки

(зниження прогнозованого збитку) належать механізми пільгово-

го оподаткування, а також пільгового кредитування заходів щодо

підвищення рівня безпеки (зниження ризику). Стимулюючі дії ме-

ханізмів оподаткування досягаються за рахунок того, що податко-

ва ставка на прибуток зменшується зі зростанням рівня безпеки.

До механізмів резервування засобів на випадок надзви-

чайних ситуацій належать механізми створення резервів тру-

дових ресурсів (пожежники, рятувальники тощо), матеріальних

ресурсів (запаси продовольства, сировини, медикаментів, тран-

спорту тощо), потужностей для швидкої організації виробництва

продукції, необхідної для ліквідації наслідків чи зменшення збит-

ків від надзвичайних ситуацій.

За обґрунтованого вибору системи економічних механізмів дії

підприємства будуть спрямовані на підвищення рівня безпеки ви-

робництва, зниження його негативного впливу на рівень безпеки

регіону і, як наслідок, на досягнення поставленої мети – забезпе-

чити потрібний рівень безпеки регіону за умови високої економіч-

ної ефективності.

Якщо система економічних механізмів вибрана невдало, то дії

підприємств призведуть або до порушення встановлених норм,

перевищення негативних впливів і зниження різня безпеки, або

до забезпечення потрібного рівня, але дуже дорогою ціною – за ра-

хунок істотного зниження рівня життя людини.

395

РОЗДІЛ 6.

Під час вибору конкретних економічних механізмів треба вра-

ховувати як органи управління, відповідальні за даний механізм

регулювання, так і об’єкти, що несуть потенційну загрозу техно-

генного та екологічного впливу.

У цей час робляться спроби створення і є конкретні розроб-

ки експертних систем і баз знань для прийняття управлінських

рішень із застосуванням економічних механізмів забезпечення

безпеки. Під час підготовки й прийняття управлінських рішень

на основі обраних економічних механізмів важливого значення

надають оцінці ефективності аналізованих варіантів дій. Заува-

жимо, що управлінське рішення — акт, за допомогою якого здій-

снюється керівний вплив, або вибір стратегії впливу на ситуацію, що забезпечують досягнення необхідного результату. Прийняття

рішення – це завершальна стадія процесу підготовки, вироблення і

реалізації рішення. Основними показниками, що характеризують

рівень прийнятого рішення, є оптимальність, допустимість, ефек-

тивність.

Механізми розподілу ресурсів

у соціально-економічних системах

Механізми розподілу ресурсів утворюють великий і надзви-

чайно важливий для практичного застосування клас механізмів

управління складними системами.

Як засвідчує досвід економічно розвинених країн, найвпливо-

вішими механізмами регулювання безпеки є економічні важелі

стимулювання запобіжних заходів безпеки. Необхідно створити

таку нормативно-правову базу, щоб власнику було невигідно екс-

плуатувати об’єкт із великим рівнем ризику, щоб кошти, витраче-

ні на підвищення безпеки, були не збитковими, а давали прибу-

ток. Це можливо тільки за умов впровадження кількісних методів

визначення рівня небезпеки об’єкта на основі критеріїв ризику.

В існуючих економічних регуляторах треба врахувати ризики,

що створюють суб’єкти господарювання, і ввести в дію всі інші

економічні регулятори, які застосовують у світовій практиці, а

саме, податки, штрафи за шкідливі і небезпечні технології, санк-

ції (відшкодування збитків, компенсація), страхування, фонди,

пільги тощо. Комплекс економічних механізмів регулювання має

забезпечити оптимальний баланс економічних витрат і рівнів тех-

ногенної та природної безпеки. Метою економічного регулювання

396

Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних...

є акумулювання коштів і реалізація превентивних за своїм харак-

тером витрат, які мають бути спрямовані на зниження техноген-

них і природних ризиків для населення, територій, соціальних,

техногенних і природних об’єктів.

Ліцензування видів діяльності

у сфері промислової безпеки

Ліцензування є одним з основних механізмів регулювання про-

мислової безпеки й техногенного ризику. Ліцензія – це письмовий

дозвіл, виданий ліцензіатові регулювальним органом на прове-

дення певних видів діяльності, пов’язаних із вибором будівельного

майданчика, спорудженням, введенням в експлуа тацію, експлуа-

тацією, зняттям з експлуатації.

Ліцензії видаються органом виконавчої влади, спеціально упо-

вноваженим у сфері промислової безпеки, і є офіційним докумен-

том, що засвідчує право власника на проведення певного виду ді-

яльності. Видача дозволів здійснюється в порядку, встановленому

положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою

Кабінету Міністрів України. Надання послуг і виконання робіт у

сфері техногенної безпеки здійснюється підприємствами та при-

ватними особами, які отримали на це спеціальний дозвіл (ліцен-

зію), що видається відповідно до Положення про порядок видачі

суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (лі-

цензій) на здійснення окремих видів діяльності.

Для отримання ліцензії на експлуатацію небезпечного вироб-

ничого об’єкта заявник має надати акт приймання цього об’єкта

в експлуатацію або позитивний висновок експертизи промислової

безпеки, а також договір страхування відповідальності за заподі-

яння шкоди у випадку аварії на об’єкті. Початок експлуатації ОПН

без отримання дозволу відповідної державної адміністрації, ви-

конавчого органу селищної чи міської рад, та попереднього пого-

дження з територіальними органами спеціально уповноважених

центральних органів виконавчої влади, що здійснюють держав-

ний нагляд і контроль у сфері діяльності, пов’язаної з ОПН, забо-

роняється. Забороняються будівництво, реконструкція, технічне

переоснащення об’єктів виробничого та соціального призначен-

ня, впровадження нових технологій, що можуть спричинити над-

звичайні ситуації техногенного і природного характеру, вплинути

на стан захисту населення і територій від їх наслідків без отриман-

397

РОЗДІЛ 6.

ня від органів державного нагляду у сфері техногенної безпеки по-

зитивних результатів експертизи (перевірки) проектної та іншої

документації на відповідність нормативним актам з питань техно-

генної безпеки.

Планування заходів безпеки

Аварії та надзвичайні ситуації на об’єктах підвищеної небезпе-

ки, включаючи пожежі, вибухи і витікання небезпечних речовин,

можуть призвести не тільки до ураження людей сильнодіючи-

ми отруйними речовинами, а й до негативного впливу на навко-

лишнє середовище, руйнування будинків, споруд, технологічного

устаткування. Тому проблема запобігання виникненню аварій на

об’єктах підвищеної небезпеки стала одним із пріоритетних за-

вдань як у багатьох країнах Європейської спільноти, так і в Україні.

Згідно із нормативно-правовими актами України, суб’єкти

господарювання, у власності (користуванні) яких є ПНО або ОПН,

мають щорічно планувати запобіжні заходи щодо недопущення

виникнення надзвичайних ситуацій та забезпечувати їх реаліза-

цію відповідними фінансовими й матеріальними ресурсами. Пла-

ни запобіжних заходів треба розробляти на підставі матеріалів

поточного оцінювання техногенної безпеки на об’єкті (об’єктах), можливих наслідків впливу на навколишнє середовище в разі

виникнення надзвичайних ситуацій, у тім числі на працюючий

персонал та населення. Вони мають містити конкретні заходи

щодо мінімізації ризиків виникнення надзвичайних ситуацій до

їх прийнятних показників, запобігання технологічним аваріям,

утилізації, знешкодження шкідливих речовин і відходів або по-

вної їх ліквідації, виконання інших вимог у сфері техногенної без-

пеки.

Розміщення, забудова і розвиток населених пунктів, об’єктів

виробничого та соціального призначення, що можуть спричинити

надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, впли-

нути на стан захисту населення й територій від їх наслідків здій-

снюються за рішенням місцевих рад та відповідно до генеральних

планів розвитку, розміщення населених пунктів, об’єктів вироб-

ничого і соціального призначення.

З метою організації та забезпечення виконання заходів, у сфері

техногенної безпеки у центральних та місцевих органах виконав-

чої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах,

398

Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних...

в установах і організаціях має розроблятися така документація

(програми):

• план першочергових (невідкладних) запобіжнгіх заходів і

робіт, які потрібно виконати на об’єктах і територіях із ри-

зиком виникнення надзвичайних ситуацій, окремими роз-

ділами якого мають бути визначені:

1) переліки об’єктів і територій, на яких потрібно проводити

запобіжні заходи (роботи) першочергово (невідкладно);

2) переліки об’єктів (територій), на яких потрібно проводити

запобіжні заходи (роботи) протягом наступного року та-

окремо протягом наступних 2—3 років;

• план дій органів управління та сил цивільного захисту при

загрозі та виникненні надзвичайної ситуації. У зазначе-

ному плані потенційно небезпечних об’єктів окремим роз-

ділом мають бути зазначені заходи захисту населення, що

мешкає в зоні можливого ураження, в разі виникнення на

ньому надзвичайних ситуацій (аварій).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про ідентифікацію та

декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки» визначено

нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації

об’єктів підвищеної небезпеки, порядок ідентифікації та обліку цих

об’єктів, порядок декларування безпеки об’єктів підвищеної небез-

пеки. Координацію роботи центральних органів виконавчої влади,

пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, цією Постановою по-

кладено на Державний департамент з нагляду за охороною праці.

Суб’єкти господарювання, які мають або володіють на правах

оренди потенційно небезпечними об’єктами, відповідно до чинних

нормативно-правових актів, мають організувати розробку планів

локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та наслідків аварій, декларування безпеки і страхування цивільної відповідальнос-

ті за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на

об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебез-

печні об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до

аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

Метою планів локалізації і ліквідації аварій на об’єктах підви-

щеної небезпеки (ПЛАС) є планування системи узгоджених дій

персоналу підприємства, аварійно-рятувальних служб, спецпі-

дрозділів, центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо

локалізації та ліквідації наслідків будь-якої аварії чи надзвичайної

ситуації, що може виникнути на об’єкті, своєчасне надання допо-

399

РОЗДІЛ 6.

моги постраждалому населенню в разі виявлення аварії, мініміза-

ція шкідливого впливу аварії на здоров’я людей, навколишнє се-

редовище та майно, виведення об’єкта зі стану аварії з мінімаль-

ним збитком.

ПЛАС складається з аналітичної та оперативної частин. Аналі-

тична частина має містити:

• опис особливостей небезпечних речовин, що застосовуються

на об’єкті підвищеної небезпеки, із зазначенням класу їх не-

безпеки, реакційної здатності, дії на організм людини тощо;

•

аналіз небезпеки та загроз виникнення аварій;

• виявлення всіх джерел небезпеки, визначення тих устано-

вок, на яких можливий викид (витік) небезпечних речовин;

• перелік подій, що ініціюють виникнення аварії з викидом

(витоком) небезпечних речовин;

• розробку та аналіз ймовірних сценаріїв розвитку аварій,

масштабів їхніх наслідків;

•

вплив зовнішніх чинників, які не залежать від умов експлу-

атації об’єкта підвищеної небезпеки; визначення достат-

ності заходів для забезпечення стійкості об’єкта до зовніш-

ніх впливів; перелік можливих зовнішніх впливів;

• прогнозування розвитку аварій і можливих їхніх наслідків

для населення та територій;

•

оцінку можливості виникнення пожеж і вибухів у населених

пунктах внаслідок впливу уражальних чинників аварії;

•

оцінку достатності фінансових, матеріальних, технічних та

людських ресурсів підприємства для ліквідації (мінімізації)

наслідків аварії.

Оперативна частина ПЛАС регламентує порядок дій та взаємо-

дії персоналу підприємств (об’єктів), аварійно-рятувальних спец-

підрозділів, що обслуговують об’єкт, центральних і місцевих орга-

нів виконавчої влади та населення, які виконуються негайно в разі

виявлення аварії. Зміст оперативної частини ПЛАС змінюється

залежно від рівня аварії.

Оперативна частина має містити ситуаційний (масштабний)

план, на якому позначено промисловий майданчик об’єкта на міс-

цевості, а також житлові райони, населені пункти, інші підприєм-

ства й організації, що знаходяться поруч із ним і на які може по-

ширюватися дія уражальних чинників; розмір території, яку на-

носять на цей план, визначається масштабом можливих зон ура-

ження за різними сценаріями розвитку аварії.

400

Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних...

На ситуаційний план наносять: зони можливого ураження

населення прилеглих до підприємства територій з урахуванням

поширення вибухових та ударних хвиль, напрямку руху вибухо-

небезпечних і токсичних хмар за різними сценаріями розвитку

аварій; чисельність людей у цих зонах ураження; час досягнення

людей уражальними чинниками аварії з урахуванням швидкості й

напрямку вітру, погодних умов тощо; можливі шляхи евакуації на-

селення і безпечні зони для укриття, сховища, що не потрапляють

під вплив уражальних чинників аварії; місця знаходження засо-

бів протиаварійного захисту, джерел аварійного водопостачання,

енергопостачання, наявність і місцезнаходження запасів засобів

пожежогасіння (води, піноутворювачів, засобів захисту органів

дихання); місця розташування аварійно-рятувальних підрозділів,

пожежних частин, місця їх розгортання й маневрування; місця

скупчення небезпечних продуктів поза територією підприємства

із зазначенням їх найменування та маси.

Крім того, має бути: план підприємства, де визначено місця

розташування виробництв, місця скупчення небезпечних речо-

вин із зазначенням їх маси; місця найімовірнішого виникнення

аварій; евакуаційні виходи і маршрути евакуації; шляхи під’їзду, ділянки для встановлення і маневрування спецтехніки; сховища

і місця укриття персоналу, а також список і схема оповіщення по-

садових осіб про аварію, які мають бути терміново оповіщені про

аварійну ситуацію чи аварію, порядок оповіщення і взаємодії міс-

цевих органів і територіальних органів МНС, спецпідрозділів та

організацій, що залучаються до ліквідації наслідків аварії.

Відомості щодо місць знаходження засобів протиаварійного

захисту, джерел аварійного водопостачання, енергопостачання,

засобів захисту органів дихання теж включаються до оперативної

частини. Оперативна частина ПЛАС для аварій рівня «В» має бути

затверджена органами місцевого самоврядування.

Орган управління техногенно небезпечного об’єкта має визна-

чити і затвердити перелік виробництв (цехів, відділень, виробни-

чих дільниць), для яких треба розробляти ПЛАС, попередньо узго-

дивши його з територіальним органом спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади, до відома якого віднесено

питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуа-

цій техногенного і природного характеру.

Розробку й затвердження ПЛАС треба переглядати через кожні

5 років.

401

РОЗДІЛ 6.

Позачерговий перегляд ПЛАС має здійснюватись: за розпоря-

дженням (приписом) органів Держнаглядохоронпраці, а також у

разі змін у технології, апаратурному оформленні, метрологічному

забезпеченні технологічних процесів, змін в організації виробни-

цтва за наявності даних про аварії на аналогічних підприємствах

(об’єктах); у разі змін житлового та громадського будівництва, роз-

витку в даному районі, вдосконалення дій під час аварій і досвіду, накопиченого під час тренувань та перевірок; після аварій щодо

внесення до ПЛАС відповідних змін на основі набутого досвіду; в

разі внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-

правових актів, що впливають на зміни ПЛАС; у разі висунення

обґрунтованих вимог щодо ПЛАС органами виконавчої влади та

місцевого самоврядування.

Розробка ПЛАС виконується власником самостійно або із за-

лученням спеціалізованих організацій за умови, що вони мають

дозвіл (ліцензію) на такий вид діяльності, отриманий в установле-

ному порядку. Керівник ПНО має забезпечити зберіган ня ПЛАС у

диспетчера підприємства (об’єкта), передачу територіальним ор-

ганам Держнаглядохоронпраці та МНС.

Витяги з ПЛАС у достатньому обсязі для якісного виконання

відповідних дій мають знаходитися в керівників (начальників)

виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць), на пункті

зв’язку районної (об’єктової) пожежорятувальної служби, началь-

ника (інструктора) воєнізованої газорятувальної служби, а також

на робочих місцях.

Керівник (власник) підприємства має організувати вивчен-

ня ПЛАСу і змін до нього персоналом організацій, які братимуть

участь у ліквідації наслідків аварій, та відповідними спецслуж-

бами.

Керівник (власник) підприємства має визначити порядок та

терміни проведення навчання і практичної підготовки персона-

лу усіх організацій, які беруть участь у ліквідації наслідків аварій.

Графік проведення учбово-тренувальних занять і учбових тривог

затверджує керівник підприємства (об’єкта) або органу місцевого

самоврядування залежно від рівня аварії й погоджує з територі-

альним управлінням Держнаглядохоронпраці та територіальним

управлінням МНС.

Для забезпечення ефективної локалізації та ліквідації аварії

на всіх рівнях її розвитку за наказом керівника підприємства має

бути створений штаб, функціями якого є: збір і реєстрація інфор-

402

Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних...

мації про хід розвитку аварії та вжиті заходи щодо її локалізації та

ліквідації наслідків; поточна оцінка інформації і прийняття рішень

щодо оперативних дій у зоні аварії та поза її межами; координація

дій персоналу підприємства та всіх залучених підрозділів і служб, які беруть участь у ліквідації наслідків аварії.

На підприємствах має бути визначений порядок оповіщення

населення про аварійну ситуацію (аварію) на підприємстві, систе-

ми і засоби та терміни їх перевірки, інструктажу персоналу сто-

ронніх організацій і осіб, які відвідують підприємство (об’єкт) про

дії у випадку виникнення аварії.

Для ефективного виконання завдань у сфері захисту насе-

лення і територій в центральних та місцевих органах виконавчої

влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в

установах і організаціях має бути розроблена документація, якою

визначається порядок проведення евакуаційних заходів у разі ви-

никнення надзвичайних ситуацій; забезпечення засобами індиві-

дуального та колективного захисту працюючого персоналу; орга-

нізації та проведення навчання керівного складу, органів управ-

ління та силових.

З метою ефективної реалізації завдань управління ризиком,

зменшення матеріальних втрат і недопущення заподіяння шкоди

об’єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі

виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи

виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядко-

вані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації неза-

лежно від форми власності, добровільні рятувальні формування

зобов’язані здійснювати оповіщення та інформування, спосте-

реження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах,

евакуацію, інженерний, медичний захист населення та забезпе-

чення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуа-

цій, психологічний, біологічний, екологічний захист, тобто захист

родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, за-

топлень і обвалів; ліквідацію лісових пожеж та буреломів, снігола-

мів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також

їхніх наслідків, радіаційний та хімічний захист, який включає: за-

вчасне накопичення і підтримання в постійній готовності засобів

радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких

визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ура-

ження; своєчасне впровадження засобів, способів і методів вияв-

лення та оцінювання масштабів і наслідків аварій, руйнувань на

403

РОЗДІЛ 6.

радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах; створення уніфіко-

ваних засобів захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та

дозиметричного контролю; надання населенню можливості при-

дбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічно-

го захисту; розроблення типових режимів радіаційного захисту

населення і функціонування об’єктів в умовах радіоактивного

забруднення місцевості; завчасне обладнання радіаційно та хі-

мічно небезпечних об’єктів засобами для проведення спеціальної

обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної

обробки населення, постраждалого внаслідок надзвичайної си-

туації.

З метою встановлення рівня ризику виникнення надзвичай-

них ситуацій місцеві органи виконавчої влади мають забезпечити

щорічне проведення обстежень територій та об’єктів щодо мож-

ливості виникнення небезпечних природних явищ та їх наслідків.

Обстеження та облік територій з небезпечними природними яви-

щами мають здійснювати спеціальні служби інженерного захисту

територій, а за їх відсутності – управління (відділи) містобудування

та архітектури, архітектурно-будівельного контролю та житлово-

комунального господарства. До проведення робіт із обстеження та

обліку територій з небезпечними природними явищами можуть

залучатися фахівці науково-дослідних, дослідно-конструктор-

ських та проектних установ, представники громадських органі-

зацій. Заходи щодо захисту територій від небезпечних явищ при-

родного характеру треба розробляти з урахуваннями результатів

спостережень за територіями та їх обстежень.

З метою запобігання надзвичайним ситуаціям техногенно-

го характеру, що можуть бути спричинені впливом небезпечних

геологічних процесів, місцеві органи виконавчої влади, підприєм-

ства, установи та організації, у власності (користуванні на правах

оренди) є потенційно небезпечні об’єкти та (або) об’єкти підвище-

ної небезпеки, у тім числі автомобільні шляхи і залізниці, нафто —

газопроводи, мають організовувати розробку картографічних ма-

теріалів із нанесенням місць розвитку небезпечних геологічних

процесів, які безпосередньо можуть призвести до надзвичайної

ситуації, та їх захисту інженерними спорудами. Зазначені карто-

графічні матеріали треба щорічно коригувати.

404

Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних...