6.1.2. Управління безпекою життєдіяльності

Державне управління

в Україні здійснюють

Міністерства та інші

Кабінет

центральні органи

Міністрів

державної

України

виконавчої влади

Місцеві

Місцеві Ради

державні

народних

адміністрація

депутатів

Рис. 6.1. Державне управління в Україні

Об’єктом управління БЖД є стан умов, параметрів і норм жит-

тєдіяльності на визначеній території або об’єкті. Головний напря-

мок у керуванні БЖД — створення безпечних умов життєдіяльнос-

ті на всіх стадіях повного циклу функціонування системи «люди-

на — навколишнє середовище».

391

РОЗДІЛ 6.

Кабінет Міністрів України:

– визначає функції міністерств з питань безпечної життєді-

яльності населення України;

– затверджує національні програми щодо поліпшення стану

безпеки;

– визначає порядок створення і використання фондів.

Міністерства та центральні органи державної виконавчої

влади

– Міністерство охорони здоров’я;

– Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах

захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

– Міністерство охорони навколишнього природного серед-

овища;

– Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

– Міністерство внутрішніх справ;

– Міністерство соціального захисту;

– Міністерство статистики України;

– Держстандарт

України;

– Прокуратура

України;

– Міністерство

юстиції;

– Судові

органи

Ці та інші міністерства та відомства в межах своєї компе-

тенції:

– здійснюють єдину науково-технічну політику в галузі без-

пеки життєдіяльності людини;

–

розробляють і реалізують комплексні заходи та здійснюють

методичне керівництво діяльністю підприємств щодо по-

ліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища

в галузі;

– фінансують витрати на опрацювання і перегляд норматив-

них актів;

– організовують навчання і перевірку знань з безпеки керів-

никами і спеціалістами галузі;

– створюють при необхідності професійні аварійно-ряту-

вальні формування;

– здійснюють відомчий контроль за станом безпеки життєді-

яльності людини.

Найбільше питань пов’язаних з безпекою доводиться вирішу-

вати:

392

Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних...

Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних

депутатів (у межах відповідної території):

– забезпечують реалізацію державної політики в галузі без-

пеки;

–

формують заходи з питань безпеки, гігієни праці і виробни-

чого середовища, що мають міжгалузеве значення;

– здійснюють контроль за додержанням нормативних актів

щодо безпеки.

Управління передбачає:

– Моніторинг, контроль, експертизу умов життєдіяльності

людей.

– Запобігання винекнення небезпечних та надзвичайних си-

туацій.

– Ліквідацію негативних наслідків надзвичайних ситуацій.

– Дії спрямовані на покращання умов життєдіяльності та

розвиток людей.

Запобігання виникнення небезпечних та несприятливих умов

життєдіяльності передбачає підготовку і реалізацію комплексу

правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-

технічних, санітарно-гігієнічних і інших заходів, спрямованих на

регулювання умов і параметрів норм життєдіяльності, проведен-

ня оцінки рівня ризику, своєчасне реагування на зміну умов жит-

тєдіяльності на основі даних моніторингу, експертизи, контролю

і прогнозу і недопущення переростання цих змін у небезпечні та

несприятливі умови.

Ліквідація негативних наслідків передбачає скоординовані дії

всіх структурних органів системи управління БЖД по реалізації

заздалегідь розроблених планів, уточнених в умовах конкретного

характеру і рівня надзвичайної ситуації з метою виключення за-

грози здоров’ю і життю людей і надання невідкладної допомоги по-

страждалим.

Основні завдання та функції державної системи управ-

ління:

– планування

робіт;

– розробка, прийняття і відміна нормативних актів;

– професійний

відбір;

– реєстрація і облік;

– експертиза;

– ліцензування та сертифікація;

– управління

фондами;

393

РОЗДІЛ 6.

– узгодження і видача дозволів, наукове забезпеченя, між-

нардне співробітництво;

– забезпечення безпеки обладнання, будівель та споруд;

– забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, санітарно-

побутового обслуговування, лікувально-профілактичного і

медичного обслуговування;

– розслідування та облік нещасних випадків, захворювань,

аварій;

– пропаганда культури безпеки.