1.4. Теоретичні основи бжд

Безпека життєдіяльності– це наука, що вивчає проблеми без-

печного перебування людини в середовищі – природному, техно-

генному, соціальному, в процесі різних видів її діяльності. Вона є

більш універсальною, ніж окремі напрямки наукових досліджень,

такі як охорона праці чи цивільний захист, адже дві останні роз-

глядають лише окремі випадки безпеки в конкретних ситуаціях.,

зокрема охорона праці вивчає питання безпеки людини, яка зна-

ходиться в умовах виробництва, а цивільний захист – в надзви-

чайних ситуаціях, тоді як безпека життєдіяльності – у всіх життє-

вих обставинах.

В основі безпеки життєдіяльності лежать найбільш загальні за-

кони природи, передусім такі філософські закони, як закон при-

чин та наслідків. Кожна подія (наслідок) в нашому світі має свою

причину. В багатьох випадках знаючи наслідки, особливо бага-

тофакторних ситуацій дуже важко виявити основну причину, що

призвела до формування даної ситуації, тим більше, що причина

може виникнути кілька років, десятиліть чи й століть тому назад.

Умови, за яких реалізуються потенційні небезпеки, назива-

ються причинами. Вони характеризують сукупність обставин,

завдяки яким небезпеки виявляються і спричиняють ті або інші

небажані події – наслідки. Форми небажаного результату різні —

травми, матеріальний збиток, утрата навколишньому середовищу

22

Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

і ін. «Небезпека — причина — небажані наслідки» — це логічний

процес розвитку, що реалізує потенційну небезпеку в реальний не-

бажаний результат. Як правило, цей процес є багатопричинним.

Якщо причина сформована – наслідок неминучий, проте лю-

дина може змінити його, послабити, або навіть обернути негатив-

ний наслідок на позитивний. Для цього необхідно вивчати процес

реалізації причин (причинно-наслідкові зв’язки). Це легше зроби-

ти для нескладних систем, наприклад, інженерних конструкцій,

тощо. Що стосується людини, то виявлення причин тих чи інших

подій в її житті є надзвичайно важкою задачею, яка на сьогодніш-

ньому етапі розвитку науки не може бути реалізована повністю.

Сучасна теоретична база БЖД повинна містити, як мінімум:

– методи аналізу небезпек, що генеруються елементами сис-

теми «людина-середовище»;

–

основи комплексного опису несприятливих чинників у про-

сторі і часі з урахуванням можливості їх кумулятивної дії на

людину;

– основи формування початкових показників безпеки до

створюваних елементів техносфери з урахуванням її стану;

– основи управління безпекою системи «людина-середовище»

на базі моніторингу (показників) небезпек та застосування

найефективніших заходів і засобів захисту;

– основи формування вимог щодо безпеки діяльності до опе-

раторів технічних систем і населення техносфери.

Головна задача науки безпеки життєдіяльності – превентивні

ідентифікація джерел і аналіз причин виникнення небезпек, про-

гнозування, оцінка і регулювання їх дії в просторі та в часі.

Основою для побудови наукових теорій в природних науках є

наявність об’єктивних загальних закономірностей. Чи є такі зако-

номірності в області, пов’язаній з аваріями, лихами, катастрофа-

ми? Звісно так, це ілюструють наступні прклади.

Перший приклад пов’язаний із статистикою різних катастро-

фічних подій. Для більшості лих статистика має степеневу залеж-

ність, що приводить до появи у неї ряду нетривіальних «антиінту-

їтивних властивостей». Ідеальним степеневим законам відповіда-

ють прямі. Ці закони є хорошим наближенням для реальної ста-

тистики лиха і катастроф. Ми маємо справу з одним і тим же зако-

ном для різних явищ. Очевидно, він обумовлений колективною по-

ведінкою одного і того ж типу. Іншими словами, ми отримали два

однакові розв’язання рівнянь, яких поки не знаємо. Звідси можна

23

РОЗДІЛ 1.

дійти висновку, що багато методик прогнозу і підходів, апробова-

них при прогнозі землетрусів, можуть виявитися ефективними і в

інших сферах зокрема в соціальній, економічній тощо. Отже, ми

маємо справу з однаковими законами для катастрофічних явищ в

різних областях – з об’єктивною основою для побудови теорії.

Цю закономірність пояснює теорія критичності, що самоорга-

нізується, вона розглядає такі задачі, як математичне моделюван-

ня землетрусів, лавин, біржових обвалів, повеней, інцидентів при

зберіганні ядерних боєприпасів, просочування конфіденційної ін-

формації, моделювання динаміки ринку товарів, біологічної ево-

люції і т.п. Іншими словами, існує єдиний підхід до безлічі різних

ризиків.

Другий приклад – динаміка одного з основних економічних по-

казників, індексу Доу-Джонса, перед кризою 1929 р. Криза в цьому

випадку «готувалася» принаймні чотири роки. Для співставлення

візьмемо вміст іонів хлору в джерелах перед землетрусом в Кобе в

1995 р. – землетрус «готувався» близько двох років. Обидві залеж-

ності, добре описуються однаковою формулою. Отже, ми маємо

справу з однаковими законами для катастрофічних явищ в різних

областях – з об’єктивною основою для побудови теорії.

Уявимо собі наступну гіпотетичну ситуацію. Припустимо, що

на основі математичних моделей і нових інформаційних техноло-

гій вдалося у 1926 р. передбачити кризу 1929 р. Допомогло б це

запобігти їй, направити події в інше русло? Яка повинна бути точ-

ність прогнозу або його горизонт, щоб можна було вжити дієві за-

ходи по захисту людей у разі різних лих?

Тут ми стикаємося з ефектом Касандри, про який майже завжди

згадують очевидці найбільших лих – багато хто, а іноді і більшість

людей не слідує застереженням, ігнорують попередження про не-

безпеку та завчасно не вживають ніяких заходів, які допомогли б

їм врятуватися. Теорія ризику створюється для захисту людини, і

людина повинна бути в центрі уваги цієї теорії. Мало знати зако-

номірності, передбачати катастрофічні події, створювати механіз-

ми попередження лиха. Треба домогтися, щоб це спрацювало, було

зрозумілим для людей і ними заздалегідь жадано.

Людина та оточуюче її середовище гармонійно взаємодіють

і розвиваються лише в умовах, коли потоки речовини, енергії та

інформації перебувають в межах, що сприятливо сприймаються

людиною і довкіллям. Будь-яке перевищення звичних (збалансо-

ваних протягом еволюції) рівнів цих потоків супроводжується не-

24

Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

гативними впливами на людину або довкілля – створюються умо-

ви для загроз або безпосередньо для небезпек. В природних умовах

такі взаємодії спостерігаються при стихійних явищах і зміні клі-

мату. В умовах техносфери негативні дії обумовлені її елементами

і діями безпосередньо людини. В загальному вигляді дія потоку на

об’єкт (наприклад, на людину) в кожній точці простору визнача-

ється його інтенсивністю I і тривалістю експозиції τ, тобто

E(x,y,z)= f(I, τ),

де Е – експозиція чинника в точці простору з координатами x, y, z.

Результат впливу чинника (експозиції дії потоку речовини,

енергії та інформації, або їх поєднання) на об’єкт залежить від влас-

тивостей і параметрів потоку, а також від властивостей об’єкту.

Наприклад, експлуатація технічних систем є потенційно не-

безпечною, оскільки вона пов’язана з різними процесами, а

останні — з використанням (виробленням, транспортуванням,

зберіганням і перетворенням) хімічної, електричної і інших видів

енергії, накопиченої в устаткуванні та матеріалах, безпосередньо

в людині і навколишньому середовищі. Небезпека виявляється в

результаті неконтрольованого виходу енергії. В певних умовах

неконтрольований вихід енергії супроводжується небезпечними

подіями.

Змінюючи величину будь-якого потоку від мінімально зна-

чущої до максимально можливої можна пройти ряд характерних

станів взаємодії в системі «людина – середовище життєдіяльності»:

–

комфортний (оптимальний), коли потоки відповідають опти-

мальним умовам взаємодії, створюють оптимальні умови

діяльності і відпочинку; передумови для вияву щонайвищої

працездатності; гаранта збереження здоров’я людини і ціліс-

ності компонентів середовища життєдіяльності;

– допустимий, коли потоки, впливаючи на людину і серед-

овище життєдіяльності, не чинять негативного впливу на

здоров’я, але призводять до дискомфорту, знижуючи ефек-

тивність діяльності людини. Дотримання умов допустимої

взаємодії гарантує неможливість виникнення і розвитку

необоротних негативних процесів у людини і в середовищі

життєдіяльності;

25

РОЗДІЛ 1.

– небезпечний, коли потоки перевищують допустимі рівні і

чинять негативний вплив на здоров’я людини, викликаючи

при тривалій експозиції її захворювання, або призводять до

деградації природного середовища;

– надзвичайно небезпечний, коли потоки високих рівнів за

короткий період часу можуть завдати травми людині, чи

навіть призвести до її летального результату, спричинити

руйнування в природному середовищі.

З чотирьох характерних станів взаємодії людини з середови-

щем існування лише перші два (комфортне та допустиме) відпо-

відають позитивним умовам повсякденної життєдіяльності, а два

інших (небезпечне та надзвичайно небезпечне) — неприпустимі

для процесів життєдіяльності людини, збереження і розвитку при-

родного середовища.

Аналіз реальних ситуацій, подій і чинників вже сьогодні дозво-

ляє сформулювати ряд аксіом науки про безпеку життєдіяльності

в техносфері. До них відносяться:

Аксіома 1. Техногенні небезпеки існують, якщо повсякденні

потоки речовини, енергії і інформації в техносфері перевищують

порогові значення.

Порогові або гранично допустимі значення небезпек встанов-

люються за умови збереження функціональної і структурної ціліс-

ності людини та природного середовища. Дотримання гранично

допустимих значень потоків створює безпечні умови життєдіяль-

ності людини в життєвому просторі і виключає негативний вплив

техносфери на природне середовище.

Аксіома 2. Джерелами техногенних небезпек є елементи

техносфери.

Небезпеки виникають за наявності дефектів та інших не-

справностей в технічних системах, при неправильному вико-

ристанні технічних систем, а також через наявність відходів,

що супроводжують експлуатацію технічних систем. Технічні

несправності і порушення режимів використання технічних

систем приводять, як правило, до виникнення травмонебезпеч-

них ситуацій, а виділення відходів (викиди в атмосферу, стоки в

гідросферу, надходження твердих речовин на земну поверхню,

енергетичні випромінювання і поля) супроводжуються форму-

ванням шкідливих дій на людину, природне середовище і еле-

менти техносфери.

26

Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

Аксіома 3. Техногенні небезпеки діють в просторі і в часі.

Травмонебезпечні дії, як правило, короткочасні і спонтанні в

обмеженому просторі. Вони виникають при аваріях і катастрофах,

при вибухах та раптових руйнуваннях будівель і споруд. Зони

впливу таких негативних дій, як правило, обмежені, хоча можливо

розповсюдження їх впливу на значні території, наприклад, як при

аварії на ЧАЕС.

Для шкідливих дій характерний тривалий або періодичний не-

гативний вплив на людину, природне середовище і елементи тех-

носфери. Просторові зони шкідливих дій змінюються в широких

межах від робочих і побутових зон до розмірів всього земного про-

стору. До останніх відносяться дії викидів парникових і озоно-руй-

нівних газів, надходження радіоактивних речовин в атмосферу

тощо.

Аксіома 4. Техногенні небезпеки чинять негативний вплив на

людину, природне середовище і елементи техносфери одночасно.

Людина і оточуюча його техносфера, перебуваючи в безперерв-

ному матеріальному, енергетичному та інформаційному обміні,

утворюють постійно діючу просторову систему «людина – технос-

фера». Одночасно існує і система «техносфера – природне серед-

овище» (рис. 1.4). Техногенні небезпеки не діють вибірково, вони

негативно впливають на всі складові вищезгаданих систем одно-

часно, якщо останні опиняються в зоні впливу небезпек.

Аксіома 5. Техногенні небезпеки погіршують здоров’я людей, приводять до травм, матеріальних втрат і до деградації природ-

ного середовища.

Дія травмонебезпечних чинників призводить до травм або за-

гибелі людей, часто супроводжується осередковими руйнування-

ми природного середовища і техносфери. Для дії таких чинників

характерні значні матеріальні втрати.

Дія шкідливих чинників, як правило, тривала, вона чинить

негативний вплив на стан здоров’я людей, призводить до профе-

сійних або регіональних захворювань. Впливаючи на природне

середовище, шкідливі чинники приводять до деградації представ-

ників флори і фауни, змінюють склад компонент біосфери.

При високих концентраціях шкідливих речовин або при ви-

соких потоках енергії шкідливі чинники за характером своєї дії

можуть наближатися до травмонебезпечних дій. Так, наприклад,

високі концентрації токсичних речовин в повітрі, воді, їжі можуть

викликати отруєння.

27

РОЗДІЛ 1.

Природне середовище

(біосфера)

Джерело

небезпеки

техносфера

людина

Небезпека

Рис. 1.4. Системи «людина –техносфера»

і «техносфера – природне середовище»

Аксіома 6. Захист від техногенних небезпек досягається вдо-

сконаленням джерел небезпеки, збільшенням відстані між дже-

релом небезпеки і об’єктом захисту, застосуванням захисних за-

ходів.

Зменшити потоки речовин, енергій або інформації в зоні ді-

яльності людини можна, зменшуючи ці потоки на виході з джере-

ла небезпеки (або збільшенням відстані від джерела до людини).

Якщо це практично нездійсненно, то потрібно застосовувати за-

хисні заходи: захисну техніку, організаційні заходи тощо.

Аксіома 7. Компетентність людей в світі небезпек і способах

захисту від них – необхідна умова досягнення безпеки життєді-

яльності.

Широка і все наростаюча гамма техногенних небезпек, відсут-

ність природних механізмів захисту від них, все це вимагає над-

бання людиною навиків виявлення небезпек і застосування засо-

28

Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

бів захисту. Це є досяжним тільки в результаті навчання і надбан-

ня досвіду на всіх етапах освіти та практичної діяльності людини.

Початковий етап навчання питанням безпеки життєдіяльності

повинен співпадати з періодом дошкільної освіти, а кінцевий – з

періодом підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів у всіх

сферах економіки.

З вищесказаного виходить, що світ техногенних небезпек

цілком пізнаваний і що у людини є достатньо засобів та способів

захисту від техногенних небезпек. Існування техногенних небез-

пек та їх високу значущість в сучасному суспільстві обумовлено

недостатньою увагою людини до проблеми техногенної безпеки,

схильністю до ризику і нехтування небезпекою. Багато в чому це

пов’язано з обмеженими знаннями людини про світ небезпек і не-

гативні наслідки їх прояву.

Принципово дія шкідливих техногенних чинників може бути

усунена людиною повністю; дія техногенних травмонебезпечних

чинників – обмежено допустимим ризиком за рахунок вдоскона-

лення джерел небезпек і застосування захисних засобів; дія при-

родних небезпек може бути обмежена заходами запобігання і за-

хисту.

Основні теоретичні положення безпеки життєдіяльності:

1. Небезпечна дія створюється особливими властивостями ма-

терії, поля, енергії, інформації та їх поєднання.

2. Будь-який об’єкт, суб’єкт, явище, інформація або їх сукуп-

ність при певних умовах можуть створювати небезпеку для люди-

ни чи довкілля. Небезпека є об’єктивною необхідною умовою зміни

та розвитку природи і еволюції людства.

Навважливіші висновки:

1. Будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною.

2. Безпека — стан складної системи, зокрема людини, за якої

виключена можливість негативного впливу на неї зовнішніх чи

внутрішніх чинників.

3. БЖД вивчає явища, об’єкти, процеси з позиції їх оптимізації

за параметрами безпеки.

4. Управління безпекою, розробка правил та рекомендацій ба-

зується на основі знання законів, принципів і методів забезпечен-

ня безпеки.

Мета БЖД — забезпечення оптимальних умов життя та розви-

тку для кожної людини окремо та людства в цілому.

29

РОЗДІЛ 1.