6. Отруєння отрутами, що викликають розлади функцій

систем і органів (функціональні отрути)

Це найбільша група отрут, до якої також належать майже всі

лікарські препарати.

Дія загально-функціональних отрут характеризується різким

порушенням окисно-відновлюваних процесів у організмі, внаслі-

док чого розвивається стрімка гіпоксія і настає смерть. До загаль-

но-функціональних отрут належать ціаніди (синильна кислота,

ціанистий калій, натрій чи ртуть), сірководень, вуглекислий газ та

інші.

Отруєння синильною кислотою трапляються рідко, здебільшо-

го у дітей при поїданні великої кількості зернят кісточок абрикосів, вишні, персиків, мигдалю. Іноді буває і у дорослих при тих же об-

ставинах або при вживанні вишневої, сливової (з кісточками) на-

стойки, що зберігалася більш як два роки. Глікозіди, що містяться

у зернятах, під дією шлункового соку гідролізуються з утворенням

синильної кислоти. Під дією синильної кислоти тканинний фер-

мент цитохромоксидаза стабілізується у тривалентному стані за-

ліза, за рахунок чого майже на 80% падає поглинання клітинами

кисню крові. Крім того, виникає параліч дихального та судинно-

рухового центрів. Смерть настає дуже швидко, від кількох хвилин

до кількох десятків хвилин. Смертельна доза синильної кислоти —

0,05-0,1 г, Ціанистого калію чи натрію — 0,15-0,25 г.

Якщо вжито велику кількість ціанідів, то вже за хвилину

з’являється задишка, судоми, зіниці розширюються, людина

втрачає свідомість і настає смерть. Прийняття меншої дози ціа-

нідів викликає клінічні симптоми отруєння через 5-10 хвилин.

Виникає сильний головний біль, біль в ділянці серця, тахікардія, 283

РОЗДІЛ 4.

задишка, почервоніння обличчя, запаморочення, нудота, блюво-

та, різка м’язова слабкість. Потім — судоми, втрата свідомості і за

30-40 хвилин настає смерть від зупинки дихання і серця.

Допомогу таким хворим треба надати дуже швидко із застосу-

ванням антидотів: амілнітрит та пропілнітрит. Дати випити міц-

ний солодкий чай.

При інгаляційному ураженні одягти протигаз, під шолом-мас-

ку протигазу ввести ампулу з амілнітритом, після чого роздавити її

головку та вдихати пари. Необхідна киснева терапія, штучна вен-

тиляція легень. Обов’язково – міцний солодкий чай, який сприяє

нейтралізації та виведенню отруйної речовини з організму. Госпі-

талізація.

Сірководень — безбарвний, дуже отруйний газ, важчий за по-

вітря, тому накопичується у каналізаційних колодязях, вигрібних

ямах, шахтах, звичайних колодязях. Утворюється при розкладан-

ні органічних залишків та мінералів, що містять сірку. Має запах

тухлих яєць. Потрапляє до організму через дихальні шляхи. Отру-

єння настає, якщо концентрація сірководню у повітрі перевищує

10 мг/м3.

Найчастіше отруєння настає, якщо порушується техніка без-

пеки. При вдиханні сірководню дуже швидко втрачається свідо-

мість, з’являються судоми, рефлекси пригнічуються, наростає по-

рушення серцево-судинної і дихальної діяльності і швидко настає

смерть.

Перша допомога. Винести постраждалого на свіже повітря, при відсутності дихання штучна вентиляція легень.

Вуглекислий газ (діоксид вуглецю). Не має запаху і кольору, важчий за повітря. Отруєння ним — також нещасні випадки че-

рез порушення техніки безпеки, наприклад, при чищенні робітни-

ками бродильних чанів для вина чи після квашеної капусти, при

очищенні вигрібних ям, колодязів і т. ін. При перевищенні у пові-

трі концентрації діоксиду вуглецю настає отруєння. Клінічна кар-

тина схожа на отруєння сірководнем. Смерть внаслідок паралічу

дихального центру.

7. Нейротропні отрути, у свою чергу, їх можна поділити на: а) пригнічуючи центральну нервову систему;

б) такі, що викликають збудження і судоми;

До великої групи пригнічуючих отрут відносять снодійні пре-

парати, наркотичні речовини, алкоголь та його сурогати. Отру-

284

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості...

єння снодійними препаратами — або нещасні випадки внаслідок

передозування ліків, або приймання великої кількості з метою

самогубства, хоча і випадкові отруєння і вбивства у такий спо-

сіб також не можна виключати. Найбільш відомі снодійні — по-

хідні барбітурової кислоти (фенобарбітал, барбітал, барбаміл,

етамінал), а також похідні інших речовин (нітрозепам, ноксирон) тощо. Смертельні дози коливаються в досить широких межах —

від 1 г для етаміналу натрію до 5-15 г для ноксирону. Як снодійні

речовини діють і транквілізатори — седуксен, триоксазин, елені-

ум, і т. ін.

Потрапивши до організму, снодійні речовини тягнуть за собою

різке пригнічення діяльності центральної нервової системи, вна-

слідок чого людина засинає, але цей сон швидко переходить у ко-

матозний стан, що супроводжується уповільненням дихання, па-

дінням артеріального тиску та олігурією за рахунок падіння нир-

кового тиску. Протягом 2-3 діб настає смерть внаслідок асфіксії від

паралічу дихального центру та різкого набряку легень.

Перша допомога. Промивання шлунку, якщо пройшло <24

години після отруєння. При негайній втручанні – блювотний за-

сіб (ипекакуана), на стадії засинання — промивання шлунку, ак-

тивоване вугілля. Постійне спостереження та догляд. Викликати

швидку