- •1.1. Предмет безпеки життєдіяльності
- •1.2. Історія розвитку безпеки життєдіяльності
- •1.3. Складові безпеки життєдіяльності
- •1.4. Теоретичні основи бжд
- •1.5. Теорія небезпеки та безпеки
- •1.6. Культура суспільства та її захисна функція
- •2.1. Негативні фактори середовища
- •2.2. Негативні фактори активної групи
- •2.3. Ідентифікація небезпек
- •2.4. Надзвичайні ситуації в сучасних умовах
- •2.5. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •2.6. Природні надзвичайні ситуації
- •3.1. Види та причини виникнення надзвичайних
- •3.2. Гідродинамічні аварії
- •3.3. Аварії на пожежонебезпечних об’єктах
- •3.4. Надзвичайні ситуації на об’єктах
- •3.5. Транспортні надзвичайні ситуації
- •3.6. Пожежна безпека.
- •3.7. Радіаційна безпека
- •3.8. Паспортизація, ідентифікація
- •4.1. Соціальні небезпеки
- •4.2. Фізіологічні чинники забезпечення
- •4.3. Психологічні важелі забезпечення
- •4.4. Небезпеки загальної інформатизації
- •4.4.1. Інформаційні засоби та способи впливу
- •4.4.2. Методи маніпулювання людською свідомістю
- •4.5. Небезпека засобів масової інформації
- •4.5.1. Вплив змі на свідомість людини
- •4.5.2. Реклама та її маніпуляційні можливості
- •4.6. Нейролінгвістичне програмування
- •4.6.1. Концепція нейролінгвістичного програмування
- •4.7. Діанетика — наука про розум
- •4.8. Невідкладна допомога
- •4.8.1. Допомога при пошкодженнях
- •4.8.2. Кровотеча та перша допомога при кровотечах
- •4.8.3. Долікарська реанімація
- •4.8.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •4.8.5. Утоплення, принципи долікарської допомоги
- •4.8.6. Ураження електричним струмом
- •4.8.7. Отруєння хімічними речовинами
- •II. Група резорбтивних отрут більш об’ємна
- •1. Отруєння окремими кислотами
- •2. Отруєння окремими лугами
- •3. Отруєння деякими іншими корозивними отрутами
- •4. Отрути з переважно загальною дією (резорбтивні отрути)
- •4.1. Отрути, що діють переважно на кров
- •5. Отруєння деструктивними речовинами
- •6. Отруєння отрутами, що викликають розлади функцій
- •8. Отруєння наркотиками
- •9. Отруєння алкоголем
- •10. Отруєння отрутохімікатами
- •11. Харчові отруєння
- •12. Отруєння отруйними рослинами
- •13. Харчові інтоксикації
- •4.9. Небезпеки у сучасному урбанізованому
- •4.9.1. Тероризм
- •4.9.2. Менеджмент безпеки на підприємстві
- •1. Галузевий аналіз стану економіки певної країни;
- •5.1. Ризик – як характеристика небезпеки.
- •5.1.1. Ризик
- •5.1.2. Індивідуальний ризик
- •5.1.3. Нормування ризиків
- •5.1.4. Оцінка рівня ризику
- •5.1.5. Принципи забезпечення безпечної життєдіяльності
- •5.1.6. Приклад обчислення соціального ризику
- •5.1.7. Нормативні документи, що регламентують усунення
- •6.1. Правове забезпечення безпеки життєдіяльності
- •6.1.1. Основи національного законодавства
- •6.1.2. Управління безпекою життєдіяльності
- •6.1.3. Сиситема правового захисту та нагляду
- •6.1.4. Контроль та нагляд
- •6.2. Загальні засади моніторингу нс
- •6.2.1. Елементи системи моніторингу
- •7.1. Організація і проведення рятувальних
- •7.2. Особливості проведення
- •7.3. Обеззаражування споруд, техніки, предметів
- •7.3.1. Обеззараження продовольчих та непродовольчих товарів
4.8.5. Утоплення, принципи долікарської допомоги
Вода завжди сприяла підтриманню здоров’я людей, тому біль-
шість з нас намагається провести відпочинок біля моря, річки,
озера. Але вода не тільки друг людини, вона може бути і причиною
трагедії.
257
РОЗДІЛ 4.
Аналіз загибелі людей у воді виявив, що найбільше трагічних
випадків трапляється у необладнаних для купання місцях (близь-
ко 90%). На організованих пляжах біля річок, озер, морів випадків
утоплення людей значно менше (приблизно 1%).
Утоплення — це один з видів механічної асфіксії, при яко му
механічним чинником є будь-яка рідина (вода, вино, нафта тощо), яка потрапляє в дихальні шляхи. Для того, щоб людина загинула
від утоплення, необов’язковим є занурення тіла у ве лике водойми-
ще. Людина може втопитися навіть у калюжі, тазу, діжці тощо. Це
можливо у випадках, коли людина в стані сильно го алкогольного
сп’яніння або, наприклад, під час епілептично го нападу потрапляє
обличчям у калюжу води.
Людина, перебуваючи під водою, спочатку затримує дихан-
ня зазвичай протягом 1 хв., іноді трохи більше, що залежить від
витривалості і тренованості. Коли затримувати дихання біль-
ше неможливо, рот розкривається, і вода стрімко надходить у
ди хальні шляхи, одночасно частково потрапляючи і в шлунок.
Люди на починає дихати у воді — настає період задишки. Під час
першого вдиху вода надходить у горло, внаслідок чого подраз-
нюється слизова оболонка і виникає кашель. Після цього настає
нетривале припинення ди хання, потім з’являється кінцеве ди-
хання, яке через 5-6 хв. припиняється, а через 10-15 хв. насту-
пає смерть.
Надання першої допомоги при утопленні
У разі нещасного випадку треба якнайшвидше допомогти по-
топельнику. Якщо на місці події немає рятувальних засобів (човна, рятувального круга), потопельника потрібно рятувати вплав. При
цьому рятувальник повинен знати послідовність і швидко викону-
вати необхідні в тій чи іншій ситуації дії. Спочатку необхідно до-
бігти берегом якнайближче до того місця, навпроти якого гине лю-
дина, на ходу знімаючи з себе одяг та взуття. Потім увійти у воду і
пливти з урахуванням швидкості течії, зберігаючи при цьому силу
для рятувальних дій. Якщо потерпілий занурився у воду, то необ-
хідно пірнути й знайти його. Коли потерпілий лежить на дні, то, наблизившись до нього, слід охопити його попід руки, відштов-
хнутися від дна і випливти на поверхню води. Якщо потопельник
борсається на поверхні, треба спробувати його заспокоїти і краще
підпливати ззаду, бо спереляку він може вхопити рятувальника.
258
Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості...
Рятувальникові необхідно пам’ятати, що коли потопельник
вхопив його і не відпускає, занурення під воду сприяє звільненню
від нього, оскільки потопельник буде прагнути залишатись над
водою. Якщо ж цей прийом не дозволить звільнитися, то слід за-
стосувати больовий прийом або больовий прийом у поєднанні із
зануренням.
Характер надання допомоги після винесення потерпілого з
води залежить від тяжкості його стану. При утопленні може ви-
никнути так звані «синя» та «біла» асфіксії. Синя асфіксія виникає, якщо вода потрапляє у дихальні шляхи і шлунок. Біла асфіксія
виникає при раптовій зупинці дихання під водою, внаслідок чого
вода майже не потрапляє у дихальні шляхи. В такому стані заходи, спрямовані на реанімацію потопельника, здійснюються негайно
після витягнення його з води. Якщо потерпілий не втратив свідо-
мості, пульс та дихання задовільні, його слід покласти на тверду
суху поверхню так, щоб голова була низько опущена, роздягнути,
розтерти сухим рушником, переодягнути в сухий одяг, обгорнути
теплою ковдрою та дати гарячий чай чи каву. Якщо свідомість від-
сутня, але є пульс та дихання необхідно піднести до носа потер-
пілого вату, змочену нашатирним спиртом, покласти потерпілого
вниз головою та звільнити дихальні шляхи від слизу і сторонніх
тіл.
При зупинці серця та дихання застосовувати найпростіші
методи оживлення організму (штучна вентиляція легень та не-
прямий масаж серця). Але перш за все, потрібно якнайшвидше
звільнити дихальні шляхи і шлунок потерпілого від води. Після
надання першої допомоги, незалежно від ступеню тяжкості стану,
потерпілого необхідно відправити до найближчого медичного за-
кладу, оскільки навіть у легких випадках утоплення можливі тяжкі
ускладнення, що можуть призвести до смерті.
Не слід забувати, що тепловіддача у воді у кілька разів більша.
Тому чим менше ваше тіло буде у воді, тим краще. Не слід скидати
одяг, якщо він не тягне до дна. Роздягнена людини набагато швид-
ше втрачає тепло, тому навіть у теплій воді потрібно рухатись тіль-
ки для того, щоб утримуватися на плаву.
Щоб не виникли судоми, треба робити статичну гімнастику, по
черзі напружуючи м’язи всіх частин тіла. Якщо починає «хапати
корч», слід зробити глибокий вдих, зануритися у воду з головою, випрямити ногу і сильно потягнути себе за великий палець ступні.
Повторювати це доти, доки судома не мине (рис. 7.6).
259
РОЗДІЛ 4.
Якщо ви в рятувальному жилеті, використайте для збережен-
ня тепла спеціальну позу: лежачи на спині, тримайте голову над
водою, руками охопіть з обох боків грудну клітку, зігніть коліна і
підтягніть їх до підборіддя. Так можна уникнути охолодження кін-
цівок та органів малого тазу.
