1.2. Історія розвитку безпеки життєдіяльності

Забезпечення безпеки життєдіяльності людини завжди було

одним з найважливіших завдань розвитку цивілізації людства.

Розвиток безпеки життєдіяльності почався з появою свідомості

людини (рис. 1.2) і з розвитком цивілізації відображався у тради-

ціях, віруваннях і тільки останнім часом набув наукового обґрун-

тування.

17

РОЗДІЛ 1.

Практична

діяльність

Інстинкт

Заборони

самозбере-

(табу)

ження

Наукова

концепція

БЖД

Наукові

Вірування,

знання

релігії

Філософія

Рис. 1.2. Схема розвитку забезпечення безпеки

Умови праці розглядаються в працях Арістотеля (387...322 рр.

до н.е.), Гіппократа (400...377 рр. до н.е.).

Ще в стародавній римській міфології на монетах зображували

Секурітату (Секурітас) – персоніфікований образ безпеки, який

уособлював безпеку громадян та держави. Зображувалася Секу-

рітата поважною матроною з скіпетром, лавром, рігом достатку,

оливковою гілкою.

Однією з найстародавніших наук, що досліджують небезпеки,

які загрожують здоров’ю людини, і розробляють заходи боротьби

з її хворобами, є медицина. Цьому служать всі її розділи, а такі, як

санітарія, гігієна, фармакологія, імунологія і т.п. фактично висту-

пають як своєрідні теорії медико-біологічної безпеки.

18

Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

Відомий лікар епохи Відродження Парацельс (1493... 1544 рр.)

вивчав небезпеки, які пов’язані з гірництвом. Його слова «Все є

отрута і все є ліки — тільки доза робить речовину отрутою чи ліка-

ми» — лежать в основі принципу нормування.

М.В. Ломоносов (1711-1765 рр.) написав основоположні праці

про безпеку в гірництві.

В XIX і XX століттях у зв’язку з інтенсивним розвитком промис-

ловості цими проблемами займається багато вчених. В.Л.Кірпічов

(1845-1913 рр.), О.О.Прес (1857-1930 рр), Д.П.Нікопольський

(1855-1918 рр.), В.О.Левицький (1867-1943 рр.) та інші.

Рівень безпеки людини у міру розвитку цивілізації постійно

зростає. Людство перемогло епідемії холери, віспи, чуми, тифу, по-

ліомієліту, але розвиток науки і техніки, збільшуючи безпеку жит-

тєдіяльності людини з однієї сторони, призвів до появи цілого ряду

нових небезпек.

Перш за все, це зростання ступеня ризику травматизму та за-

гибелі людей при взаємодії зі складними технічними системами

на виробництві, транспорті, в побуті.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, смерт-

ність від нещасних випадків у наш час займає третє місце після

серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переваж-

но гинуть працездатні люди віком до 40 років. В цілому світі, вра-

ховуючи усі нещасні випадки, пов’язані з використанням машин,

обладнання, технічних пристроїв, кожного року страждає понад

10 мільйонів чоловік, а близько 0,5 мільйона — гине.

У зв’язку з подальшим розширенням природогосподарської

діяльності людини, з необхідністю більш точного передбачення

природних катаклізмів і зменшення виникаючих при цьому небез-

пек отримали розвиток сейсмологія та вулканологія, метеороло-

гія, океанологія, а потім і радіологія, теорія радіаційної безпеки та

ряд інших аналогічних наук. Останніми десятиліттями все більша

увага надається екології, яка виявляє небезпеки, що виникають

через все більш інтенсивні впливи суспільства на природу. При

цьому виробляються й спеціальні рекомендації по забезпеченню

екологічної безпеки держави.

19

РОЗДІЛ 1.