3.2. Гідродинамічні аварії

Гідродинамічні аварії (прорив гребель, шлюзів тощо) можуть

призвести до катастрофічних затоплень значних територій з ма-

совими втратами серед населення і серйозними господарськими

збитками. Особливо масштабними можуть бути результати таких

аварій на водосховищах Дніпровського каскаду. Фахівцями вста-

новлено, що у разі зруйнування греблі Київської ГЕС тільки в меж-

ах Києва зона затоплення може становити 42 кв. км з населенням

400 тис. осіб.

Найбільшу небезпеку може становити аварія на Кременчуць-

кому гідровузлі, об’єм водосховища якого 13,5 кв. км, а гребля

частково земляна. За підрахунками, у разі зруйнування греблі

Кременчуцької ГЕС через 19,5 год. хвиля прориву досягне меж

135

РОЗДІЛ 3.

Запорізької області, а через 20,5 год. — греблі Дніпровської ГЕС.

Протягом трьох годин буде відбуватися наповнення водосховища

(об’єм його 3,33 кв. км) і, в разі досягнення позначки рівня води

51,4 м, гребля може зруйнуватися. Внаслідок цього може бути

затоплено 605 кв. км території області з населенням 400 тис. осіб

(частина території чотирьох районів м. Запоріжжя і чотири сіль-

ських райони).

Катастрофічні затоплення і проривні паводки можуть стати-

ся також у разі порушення цілісності гребель малих водосховищ,

яких на території України понад 2 тисячі.

Характерним для катастрофічного затоплення у разі руйну-

вання гідроспоруд є значна швидкість поширення (3–25 км/год.),

висота (10–20 м) та ударна сила (5–10 т/см2) хвилі прориву, а та-

кож швидкість затоплення всієї території. Загальна площа ката-

строфічних затоплень може досягати 8294 кв. км, до якої входять

536 населених пунктів та 470 промислових об’єктів.

3.3. Аварії на пожежонебезпечних об’єктах

В Україні діє понад 1200 вибухо та пожежонебезпечних

об’єктів (ВПНО), на яких знаходиться понад 13,6 млн. тон твер-

дих і рідких вибухо та пожежонебезпечних речовин (ВПНР). Що-

річно на Україні стається майже 100 значних аварій, що супро-

воджуються людськими втратами та значними матеріальними

збитками. Кожну годину у вогні гине одна людина й близько 20

осіб отримують опіки.

Переважна кількість ВПНО розташована в центральних, схід-

них і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто

і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні під-

приємства. Функціонує розгалужена мережа нафто, газо, аміако-

проводів, експлуатуються нафто, газопромисли і вугільні шахти, у

тому числі надкатегорійні за метаном та вибухонебезпекою вугіль-

ного пилу. Середня глибина розробки наблизилася до 700 м, а на

35 шахтах вона досягла 1000–1300 м. Близько 90% шахт — газові,

35% — небезпечні через раптові викиди вугілля, породи та газу,

70 % — через вибухи викидів вугілля, 30% — через самозаймання

вугілля. До підвищення небезпеки на шахтах призводить безвід-

повідальне ставлення до правил техніки безпеки та старіння ви-

робничих фондів.

136

Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій...

За ступенем вибухо- та пожежонебезпечності всі ВПНО ділять-

ся на п’ять категорій (А, Б, В, Г, Д).

Категорія А. Використовуються речовини, спалах або вибух

яких може статися в результаті дії води чи кис-

ню повітря; рідини з температурою спалаху па ри

28°С та нижче; горючі гази, що вибухають за їх

наявності у повітрі від 10 % і менше до його за-

гального об’єму (деякі фабрики штучного волок-

на, хімічні цехи фабрик ацетатного шовку, водне-

заправочні станції, бензино-екстракційні цехи,

склади бензину тощо).

Категорія Б. У виробництві застосовуються рідини з темпе-

ратурою спалаху пари від 28°С до 120°С; горю-

чі гази, нижня межа вибуху яких вища ніж 10%

до загального об’єму повітря; горючі волокна

або пил у такій кількості, що утворюють з по-

вітрям вибухонебезпечну суміш (цехи виготов-

лення і транспортування вугілля та деревин-

ного борошна, розмельні відділення млинів,

цехи обробки каучуку, виготовлення цукрової

пудри, мазутні господарства електростанцій

тощо.).

Категорія В. Обробляються або застосовуються тверді горючі

речовини та матеріали, а також рідини з темпе-

ратурою спалаху пари, що перевищує 120°С (лі-

сопильні, деревообробні, столярні, трикотажні,

швейні підприємства, елеватори, смолопереробні

цехи, закриті вугільні склади тощо.).

Категорія Г. Обробляються негорючі речовини та матеріали у

гарячому, розпеченому або розплавленому стані

з виділенням променевого тепла, систематично

утворюються іскри та полум’я, а також спалюєть-

ся тверде, рідке і газоподібне паливо (ливарні та

плавильні цехи, кузні, головні корпуси електро-

станцій тощо).

Категорія Д. Обробляються негорючі речовини та матеріали у

холодному стані (механічні цехи холодної оброб-

ки металу, насосні станції для перекачування не-

горючих рідин тощо).

137

РОЗДІЛ 3.

На промислових підприємствах можуть утворюватися окре-

мі (в окремій будівлі чи споруді) або суцільні пожежі (коли всі

чи більшість будівель та споруд, що займають значну площу,

охоплені полум’ям). Вогнища пожеж під час їх виникнення на

ВПНО, особливо категорій А та Б, можуть бути причиною по-

жеж у міській забудові. Небезпека посилюється тим, що вели-

ка кількість горючих речовин є токсичними або під час їх зго-

рання утворюються токсичні речовини, що прирівнюються до

СДОР.

Тому під час пожеж небезпекою для людини є:

– прямий контакт з розжареними предметами та відкритим

вогнем;

– висока температура повітря;

– наявність високої концентрації СО та СО та ряду токсич-

2

них речовин, що утворюються під час горіння.

Це призводить до виникнення опіків різного ступеня важкості,

а у разі аварій на хімічно небезпечних об’єктах — хімічні опіки та

отруєння СДОР.