7. Ознаки та підстави кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою у кримінальному законі, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину та несуть за це кримінальне покарання.

Риси кримінальної відповідальності:

1. Кримінальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, який застосовується від імені держави.

2. Кримінальна відповідальність визначається лише судом і лише до особи, винної у вчиненні злочину.

3. Кримінальна відповідальність накладає обов’язки на злочинця особистого (позбавлення волі), майнового (конфіскація майна) та організаційного (позбавлення права займати певну посаду) характеру.

4. Суб’єктами кримінальної відповідальності можуть бути лише фізичні особи, що досягли 16 років, а в окремих випадках, передбачених ККУ, що досягли 14 років.

5. Кримінальна відповідальність має особистий характер, тобто вона застосовується тільки до особи злочинця і не перекладається на інших осіб.

6. Кримінальна відповідальність заснована на презумпції невинуватості, що означає: особа визнається невинуватою до того часу, доки її вина не буде доведена в суді і встановлено вироком суду.

У статті 2 ККУ передбачені підстави кримінальної відповідальності, тобто умови, за наявності яких можливе притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Процесуальною підставою кримінальної відповідальності є вирок суду.

8. Поняття, мета і види кримінальних покарань.

Покарання – це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Отже, покарання як специфічний захід характеризується такими ознаками:

1. Призначається лише за вчинення злочину.

2. Призначається лише судом від імені держави.

3. Застосовується лише на підставі закону.

4. Полягає у застосуванні до засудженого певних обмежень у вигляді позбавлення чи обмеження волі, вилучення майна, позбавлення певних прав тощо.

ККУ також передбачає мету покарання. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. До таких осіб не можуть застосовуватись фізичні страждання і не може принижуватись їхня людська гідність.

ККУ передбачає різні види покарань, які в порядку від менш суворого до більш суворого перелічені в ст. 51 ККУ:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

Смертної кари в Україні немає.

Крім покарання особа одержує судимість.

Особа має судимість з дня набрання законної сили вироком суду до погашення або знаття судимості. Попередня судимість має юридичне значення у випадку вчинення нового злочину.