5. Сутність основні показники і види безробіття.

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці — це осо­би у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в дер­жавній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умо­вам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до робо­ти протягом наступних двох тижнів. До безробітних також належать особи, які навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Згідно українського законодавства безробітними визначаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Відмін­ності в означених визначеннях безробіття обумовлює той факт, що в Україні офіційна система обліку безробіття занижує його реальні по­казники, так як значна частина осіб не віднесена до складу безробітних бо вони з якихось певних причин не зареєстровані в службі зайнятості.

Безробіття характеризується такими показниками як кількість безробітних (абсолютний показник безробіття) і рівень безробіття (визначається відношенням кількості безробітних до кількості еко­номічно активного населення).

Безробіття це досить складне і багатогранне явище. Воно викли­кане такими причинами: згортанням виробництва внаслідок його неконкурентноспроможності в складних умовах розвитку економі­ки; нестачею сукупного ефективного попиту, негнучкістю системи відносних цін і розмірів заробітної плати та її нестабільністю, розви­тком інфляційних процесів; недостатньою мобільністю робочої сили, структурними зрушеннями в економіці, дискримінацією на ринку праці щодо жінок, молоді; демографічними змінами в чисельності та складі робочої сили; сезонними коливаннями в рівнях виробництва окремих галузей економіки. Критеріями вирізнення видів безробіття є причини його виникнення та тривалість, а основними видами безробіття вважаються структурне, фрикційне і циклічне безробіття.

Основними видами безробіття є структурне, фрикційне і циклічне.

Структурне безробіття виникає внаслідок професійної невідпо­відності, географічної віддаленості місця роботи, недостатньої профе­сійної підготовки тощо. В ринкових умовах розвитку економіки струк­тура споживчого попиту швидко змінюється, а отже, змінюється попит на працівників. Певні професії і види робіт стають не потрібними і не знаходять попиту на ринку праці. Працівники, які не здатні швидко пристосуватись до технологічних змін, перекваліфікуватись на вико­нання інших робіт, змушені поповнювати лави безробітних. Таке без­робіття являється неминучим, так як неминучими є відповідні зміни в розвитку економічних процесів, засобів виробництва, технологій.

Фрикційне безробіття повязане з плинністю робочої сили і пере­ходом від одного виду діяльності до іншого. При цьому ініціатива звіль­нення іде від працівників, тобто обумовлюється особистішими наміра­ми зміни місця роботи. Отже, фрикційне безробіття вважається певним чином бажаним для працівників і неминучим в розвитку економіки.

Рівень структурного і фрикційного безробіття разом називають природним рівнем безробіття (це той його мінімальний рівень в суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю по­вної зайнятості). В розвинутих країнах природний рівень безробіття постійно зростає в міру зростання життєвого рівня населення і роз­ширення прав і свободи вибору кращого і більш вигідного місця робо­ти. Даний рівень в різних країнах тримається на рівні близько 3-7%.

Циклічне (або кон 'юнктурне) — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми розмірами, тривалістю і складом, що пов'язане з циклом ділової кон'юнктури. Воно викликане фактично відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. Найбільше від циклічного безробіття потерпають молодь. жінки, люди похилого віку.

Ще можна назвати сезонне безробіття, яке викликане тимчасовим характером виконання тих чи інших робіт, функціонуванням підпри­ємств та галузей. Таке безробіття найчастіше спостерігається в сільсько­му господарстві, в будівництві, в галузях переробної промисловості Конверсійне безробіття спричинюється скороченням чисель­ності армії та зайнятих у галузях оборонної промисловості.

Досить поширеним в нашій країні і, певним чином небезпечним, є приховане безробіття. Приховане безробіття проявляється тоді, коли певна частина працівників стає непотрібною у зв’язку із спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально бути зайнятими.

На підприємствах і в організаціях приховане безробіття перебу­ває у формах:

• надлишкової чисельності працівників, які одержують повну за­робітну плату, але особливої користі своєю участю не приносять;

• утримання осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу, отримують при цьому неповну заробітну плату, хотіли б працювати повний час, але з причин скорочення виробництва не мають такої можливості;

• надання певній частині працівників відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати;

• наявність цілоденних і внутрішньозмінних простоїв з організа­ційно-технічних причин (невиконання договірних зобов'язань, порушення газо-, водопостачання тощо).

Розглянемо основні показники безробіття.

Чисельність безробітних ( ) — це абсолютний показник безробіття, що відображає його розміри. Цей показник важливий і сам по собі, оскільки він засвідчує, скільки людей в певний період на певній території не мають оплачуваної роботи, яку вони можуть і хочуть виконувати.

Рівень безробіття ( ) — це відносний показник безробіття, який показує його поширеність серед економічно активного населення. Він розраховується як відношення чисельності безробітного населення ( ) до чисельності економічно активного населення ( ):

(5.1.)

Співвідношення між рівнем безробіття і відставанням ВНП математично описав американський дослідник Артур Оукен. Згідно з його теорією (законом) щорічний приріст на 1 % фактичного рівня безробіття, порівняно з природним рівнем, призводить до відставання обсягу ВНП на 2,5 %. Отже, необхідно 2,5—3,0 % ВНП щороку спрямовувати на створення нових робочих місць, здатних стримувати безробіття.