15. Планування і аналіз продуктивності праці.

Інформаційною базою планування продуктивності праці є:

— баланс робочого часу підприємства;

— виробнича програма;

— план організаційно-технічних засобів;

— план капітального будівництва;

— інформація оперативного обліку витрат робочого часу в звітному періоді (табель обліку робочого часу, фотографія, самофотографія).

Метою планування зростання продуктивності є:

- розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки і порівняння варіантів проекту плану;

- аналіз динаміки зростання продуктивності праці. Найпоширенішим методом планування показника підвищення

продуктивності праці є планування за факторами її зростання.

Усі фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, можна поділити на такі:

1) структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;

2) підвищення технічного рівня виробництва;

3) удосконалення управління організації виробництва і праці;

4) зміна обсягу виробництва продукції;

5) галузеві фактори, наприклад зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо;

6) уведення в дію і освоєння нових об'єктів.

Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівнюючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними показниками базисного періоду.

Існують такі методи планування продуктивності праці:

- метод прямого рахунку – передбачає визначення планового рівня продуктивностіпраці (ППпл) виходячи із запланованого випуску продукції (Qпл) та планової чисельності промислово-виробничого персоналу (Чпл):

(15.1)

— по факторний метод — полягає у розрахунку приросту продуктивності праці за факторами її зростання. Це є найпоширеніший метод планування продуктивності праці.

Планування продуктивності праці передбачає здійснення таких процесів:

— обчислення економії робочої сили під впливом факторів (Езаг);

— визначення вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу в плановому періоді (Чвих );

— визначення планової чисельності працюючих (Чпл );

— розрахунок приросту продуктивності праці (ΔППпл ) у плановому періоді.

На першому етапі планування продуктивності праці варто визначити фактори, що впливають на економію робочої сили, і підсумувати їх. До основних факторів належать:

• Економія робочої сили за рахунок запровадження технічного заходу.

, (15.2)

Тм₁, Тм₂, - трудомісткість виготовлення одиниці продукції до і після запровадження технічного заходу, нормо-годин.

• Зміни обсягу виробництва продукції

Відносна зміна чисельності працівників призбільшенні обсягу виробництва визначається за формулою:

Ч_Q= (15.3)

Ч_{ум-пост} – базова чисельність умовно-постійного персоналу (ПВП – основні робітники), осіб.

ΔQ- приріст обсягу виробництва, %.

ΔЧ_{ум-пост}- приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %.

• Удосконалення управління організації виробництва і праці.

Зміна чисельності працюючих за рахунок вдосконалення управління виробництвом (Ч_упр) визначається за формулою.

(15.4.)

Де ∑Чсб — сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців у базовому періоді, осіб;∑Чс норм— те саме за прогресивних норм, прийнятих у плановому періоді, осіб.

• Зміну чисельності робітників у результаті покращення використання робочого часу (ЧФРЧ) можна обчислити:

(15.5)

де Дб, Дпл — кількість робочих днів, відпрацьованих у середньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах; Чпвп — вихідна чисельність ПВП, скоректована з урахуванням впливу структурних зрушень у виробництві, осіб; Проб — питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.

• Підвищення технічного рівня виробництва. Економія робочої сили за рахунок зростання технічного рівня виробництва (ЧТ ) розраховується за формулою:

(15.6.)

Де t1, t2 — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, нормо-годин; Nпл — плановий обсяг випуску продукції, натур, од.; Кч — коефіцієнт часу, який визначається діленням кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

•Введення в дію та освоєння нових об'єктів.

Зміна чисельності робітників (Чосв) визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових підприємств (вона встановлюється на основі технічних проектів), і тією чисельністю, яка була б необхідна при базовій продуктивності праці по галузі загалом.

Загальну економію чисельності працівників (Езаг) вираховують як суму економії чисельності (Ч) по кожному з перерахованих факторів.

Езаг = Чстр + Чq + Ч упр + Чфрг + Ч т.р + Чосв, (15.7)

На другому етапі планування продуктивності праці вихідну чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому періоді розраховують за формулою:

(15.8)

де Ко — темпи зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %.

Третій етап планування продуктивності праці передбачає здійснення такого розрахунку:

Чпл = Чвих — Езаг, (15.9.)

На завершальному четвертому етапі планування продуктивності праці приріст продуктивності праці (ΔППпл ) у плановому періоді обчислюють за формулами:

(15.10)

Якщо по підприємству відома зміна трудомісткості виробничої програми загалом, тоді:

(15.11)

де ΔТпрогр — процент зменшення або збільшення трудомісткості виробничої програми в плановому році.

(15.12)

де Е_{роб. ч} — економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році, нормо-годин;

Т_{прогр.б} — трудомісткість виробничої програми в базовому році, нормо-годин.