Встановлення норм обслуговування і норм чисельності

Наявність тільки таких найпростіших норм, як норма часу та норма виробітку, не вирішує проблеми встановлення міри праці у багатьох різних випадках техніко-організаційних відмінностей виробництва. Так, у більшості машинних, автоматизованих та апа­ратних процесів має місце паралельна праця робітника і машини. Це сприяє впровадженню так званого багатоапаратного, багатоверстатного обслуговування, тобто організаційного об'єднання в одне велике робоче місце виробничої зони з однаковим чи подібним технологічним устаткуванням, машинами, верстатами, яка закріплюється за одним виконавцем.

Нормою обслуговування називають кількість одиниць устаткування (кількість робочих місць або площу, погонну довжину виробничих об'єктів), що підлягає обслуговуванню одним робітником (чи групою робітників) протягом зміни.

Методика встановлення норм обслуговування в одиничному та малосерійному виробництві має деякі відмінності. Вони полягають у тому, що кількість машин, яку має обслуговувати робітник, встановлюють більш узагальнено — виходячи з коефіцієнта зайнятості робітника за зміну на кожній з операцій К_{з оп:}

(10.13)

де Т_зi, — тривалість зайнятості робітника на і операції, хв;

Т_оп — тривалість оперативного часу за зміну, хв.

Тобто цей коефіцієнт по кожній з операцій враховується з відношення часу зайнятості робітника до оперативного часу. Його можна встановити також і на засадах оцінки завантаження машин протягом зміни.

Потрібно виконання ще й такої умови: кількість різних типів машин, які повинен обслуговувати робітник протягом зміни (m), повинна бути такою, щоб сума коефіцієнтів зайнятості робітника не перевищувала 1.

Норматив чисельності — це число робітників певного професійного та кваліфікаційного складу, необхідне для виконання конкретних робіт чи обслуговування конкретного устаткування. Виходячи з особливостей техніки, технології та організації виробництва і праці норматив чисельності може бути встановлений:

• методом розстановки по робочих місцях (тобто дослідно-статистичним методом);

• методом аналітичних розрахунків за матеріалами безпосередніх спостережень за завантаженням робітників протягом зміни; такий норматив називається нормою змінного штату.

Норма змінного штату— це мінімально необхідна чисельність робітників відповідної кваліфікації для обслуговування окремих стадій виробничого процесу або виробничого процесу в цілому протягом робочої зміни:

(10.14)

де Т_оп — сумарна тривалість часу оперативної роботи за одну зміну (в розрахунку на всіх робітників);

ΣТ_% — тривалість усіх інших витрат робочого часу (у процентах до витрат робочого часу);

Т_пер — тривалість регламентованих перерв на одного робітника протягом зміни.

11. Сутність і методика проведення фотографії робочого часу.

Під фотографією робочого часу (дня) розуміють вид вивчення робочого часу спостереженням і виміром усіх без винятку витрат протягом робочого дня чи окремої його частини Основні цілі проведення фотографії:

• виявлення втрат робочого часу, установлення причин їх виник­нення і розробка заходів щодо удосконалення організації праці за рахунок усунення втрат і нераціональних витрат часу;

• одержання вихідних даних для розробки нормативів підготов­чо-заключного часу, часу на відпочинок і особисті потреби, но­рмативів обслуговування;

• визначення причин невиконання норм робітниками, вивчення кращого досвіду, визначення можливості сполучення професій і багатоверстатного обслуговування;

• одержання вихідних матеріалів з метою встановлення найбільш раціональної організації робочих місць і їхнього обслуговування. Методику проведення фотографії робочого часу розглянемо на прикладі індивідуальної фотографії робочого дня.

Незалежно від різновидів фотографії методика її проведення міс­тить у собі наступні етапи: підготовчий, проведення спостереження, обробка результатів спостереження, аналіз результатів спостережень.

На підготовчому етапі визначається мета фотографії (виявлення втрат робочого часу, розробка нормативів тощо) і вибирається від­повідно до поставленої мети об'єкт спостереження.

Після визначення мети й об'єкта спостереження варто уважно ознайомитися з умовами роботи на робочих місцях, вибрати місце, з якого зручно спостерігати за робітником, не заважаючи йому, і про­інформувати його про мету фотографії.

На лицьовій стороні спостережного листа (фотокарти) у період підготовки до проведення фотографії записуються докладна інфор­мація про робітника, устаткування, виконувану роботу, про органі­зацію й обслуговування робочого місця й ін.

Проведення спостереження складається в послідовному і докла­дному записі в спостережному листі всього, що відбувається на робочому місці. Фотографування проводиться з моменту початку роботи, тому спостерігач повинний заздалегідь, за 10-15 хвилин до початку роботи, прийти на робоче місце. Запис здійснюється текс­том, чи індексом графічно в масштабі часу. У графі «Поточний час» записується час закінчення категорій витрат часу, що спостерігаються.

Обробка результатів спостереження починається з обчислення три­валості окремих елементів витрат часу. Для цього з показників поточно­го часу віднімають його значення по попередньому елементу роботи.

Потім відповідно до розробленої індексації витрат часу в блан­ку фотокарти проставляють відповідні індекси по кожній дії робіт­ника. Всі елементи роботи, що мають однаковий індекс, поєднують у групи і складають сукупність однойменних витрат, що характери­зує фактичні витрати часу на виконання роботи. Виходячи з отриманих даних, складають фактичний і норматив­ний баланси робочого часу. На підставі даних фактичного і нормативного балансів робочо­го часу розраховуються наступні показники.

Коефіцієнт використання змінного часу (К_вик):

(11.1)

Т_{пз –} підготовчо-заключний час

Т_{оп -} оперативний час

Т_{орт –} час організаційно-технічного обслуговування робочого місця

Т_{воп -} час на відпочинок і особисті потреби

Т_зм – тривалість робочої зміни

Коефіцієнт втрат через організаційно-технічні причини (К_вотп)

(11.2)

Т_вотп – час перерв, викликаних порушенням нормального ходу технологічного процесу.

Коефіцієнт втрат робочого часу у звязку з порушенням трудової дисципліни (К_птд).

(11.3.)

Т_птд – час перерв пов’язаних з порушенням трудової дисципліни.

Коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці за умови усунення прямих втрат робочого часу. (К_підПП).

(11.4.)

Для розрахунку нормативного балансу робочого часу викорис­товуються нормативи часу на підготовчо-заключні операції, обслу­говування робочого місця, на відпочинок і особисті потреби, затверджені для даного виду робіт. Визначається оперативний час, нормативний (Топн).

(11.5)

Н_орм і Н_воп – відповідно нормативи часу на обслуговування робочого місця і на відпочинок та особисті потреби у відсотках до оперативного часу.

Максимально можливе підвищення продуктивності праці при усуненні всіх втрат і зайвих витрат робочого часу (П_ПП) розраховуються по формулі:

(11.6.)

Де Т_опф – фактичний оперативний час

Метод маршрутної фотографії застосовується при значній кі­лькості об'єктів спостереження (4-15 робітників). У даному випадку виміри проводяться шляхом фіксації витрат і втрат робочого часу в процесі обходу маршруту через заздалегідь установлений невеликий інтервал часу, величина якого залежить від числа об'єктів, що спо­стерігаються. Точність отриманих даних залежить від прийнятого інтервалу спостережень. Дані, отримані в ході спостережень, заносять у спостережний лист.

Обробка результатів спостережень полягає в сумуванні кількос­ті однойменних записів (витрат робочого часу) по кожному робітни­ку з подальшим помноженням суми однойменних індексів на вели­чину інтервалу часу, та групування однойменних витрат часу.

Масова фотографія робочого часу проводиться методом моментних спостережень, при цьому об'єктами дослідження є завантаженість робітників та устаткування. При масовій фотографії робочого часу методом моментних спостережень структура витрат робочого часу встановлюється на підставі кількості моментів (випадків), які відпові­дають стану роботи устаткування, за яким ведеться спостереження.

Переваги фотографії, проведеної на основі методу момент­них спостережень: простота, невелика трудомісткість, можливість вивчати велику групу робітників чи устаткування одним спосте­рігачем.

До недоліків варто віднести одержання усереднених даних про витрати часу і недостатньо повну картину про причини втрат часу. За допомогою методу моментних спостережень формуються задачі визначення ступеня використання робочого часу і завантаження устаткування, вивчення структури витрат і встановлення пито­мої ваги й абсолютних значень окремих елементів витрат робо­чого часу.

Техніка проведення спостереження дуже проста. Послідовно переміщуючись від одного робочого місця до іншого, спостерігач у кожній фіксажній точці відзначає те, що він бачить, без запису, у який саме момент часу був відзначено цей стан і скільки воно трива­ло.

Метод самофотографії — сам робітник протягом визначеного часу фіксує перерви в роботі, вказує їх причини і пропонує заходи щодо їх усунення.

Основна перевага методу самофотографії робочого дня (СФРД) перед іншими методами вивчення використання робочого часу в то­му, що він дозволяє одержати найбагатшу розмаїтість конкретних пропозицій робітників по усуненню причин внутрішньозмінних про­стоїв і поліпшенню організації праці.

Недоліком даного методу є те, що з його допомогою фіксують, втрати робочого часу, обумовлені організаційно-технічними причи­нами, тобто втрати, що не залежать від працівника. У день проведення самофотографії втрат робочого часу з вини робітника, як правило, не буває чи робітник їх не фіксує.

Сутність і основні способи хронометражу

Хронометраж — це вивчення операцій шляхом спостереження і вивчення витрат робочого часу на виконання окремих операцій, що багаторазово повторюються в процесі виготовлення кожної одиниці продукції. Як правило, це елементи оперативного часу (в основному ручного), підготовчо-заключного і часу обслуговування робочого місця.

За допомогою хронометражу:

• виявляють і вивчають найрезультативніші методи і прийоми роботи;

• розподіляють роботу між членами бригади і визначають її необ­хідний склад.

Об'єкт хронометражу — виробнича операція, що виконується робітником чи групою робітників на визначеному робочому місці.

На практиці виділяють три способи хронометражу:

• суцільний — за поточним часом;

• вибірковий — по окремим видам витрат часу;

• цикловий — по групах прийомів, дій і рухів, які мають незна­чну тривалість, при якій окремі виміри часу їх виконання не­можливі.

При проведенні хронометражу найбільш широко використову­ється цифровий запис. У ряді випадків використовується графічний запис, який доповнюється цифровими й індексними позначками (комбінований запис).

Проводити хронометраж рекомендується через 50-60 хвилин після початку зміни (по закінченні періоду праці) але не пізніше ніж за 1,5-2 години до закінчення роботи.

Недолік методики хронометражу — це низька точність резуль­татів, тому його майже не застосовують для одиничного і дрібносерійного виробництва, де при знижених вимогах до точності норм не­обхідні простота й оперативність їх розробок.

Перед початком хронометражного спостереження, досліджувану операцію розчленовують на складові елементи — комплекси прийомів, прийоми, дії.

(11.1)

Після проведення спостережень, на підставі отриманих резуль­татів розраховують коефіцієнти стійкості хроноряду (Кст).

де tтах — максимальна тривалість досліджуваного елемента операції;

tтin — мінімальна тривалість виконання отриманої операції.