9. Норми затрат праці

Значення нормування зростає у зв’язку з необхідністю виживання підприємства (організації) в умовах ринку, коли завищення обсягів робіт, витрат на робочу силу, і, зрештою, ціни продукції просто недопустиме.

Норми затрат праці можна класифікувати за різними критеріями:

1. По об'єктам застосування нормованих витрат праці:

• норми на операцію (роботу);

• норми на комплекс операцій (робіт).

До останніх відносяться і норми на вид продукції, для виготов­лення якої необхідно виконати комплекс операцій (робіт). Наприклад, у машинобудуванні норми витрат праці на операцію встановлюють­ся у масовому, багатосерійному і середньосерійному виробництвах, а норми витрат праці на комплекс операцій встановлюються голо­вним чином на малосерійному і одиничному виробництвах.

2. По формі організації праці виконавців робіт:

• норми призначені для нормування праці окремих робітни­ків;

• норми призначені для нормування трудових витрат колек­тиву робітників (бригади).

Норми витрат праці для окремих робітників встановлюються як на одну операцію (роботу), так і на комплекс операцій (робіт). Норма часу (виробітку) для колективу робітників (бригади) при його певному кількісному і якісному складі повинна встановлюватися на основі аналізу і проектування колективного трудового процесу, що включає проектування раціональних регламентів виконання робіт членами бригади, синхронізації і ув'язування індивідуальних трудових процесів; раціонального розподілу функцій між членами брига­ди при найбільш повному використанні технічних можливостей обладнання (для бригад, обслуговуючих агрегати, апарати та ін­ше обладнання).

Норми часу для колективу робітників (бригади) використову­ються при плануванні загального обсягу робіт, оцінювання діяльності бригади, оплаті і стимулюванні праці всього колективу.

3. По формі вираження витрат праці в нормах:

• норми часу;

• норми виробітку;

• норми чисельності;

• норми обслуговування.

Основним видом норм за формою вираження в них витрат пра­ці є норми часу. Вони можуть бути використані для розробки інших видів норм: виробітку, чисельності, обслуговування

На підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:

а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;

б) норми виробітку, які визначають кількість продукції, котру треба виготовити, або обсяг роботи, який має бути виконаний за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;

в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, а й в нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кіль­кість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

У норму часу входить тільки нормований час. Вона складається з таких елементів:

Н_ч = Т_о.п + Т_об + Т_в.о.п + Т_пр + Т_п.з, (9.1.)

де Н_ч — технічно обґрунтована норма часу на виготовлення одиниці продукції;

Т_о.п — затрати оперативного часу;

Т_об — витрати часу на обслуговування робочого місця;

Т_в.о.п — перерви на відпочинок і особисті потреби;

Т_пр — регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;

Т_п.з — витрати підготовчо-завершального часу.

Усі складові частини норми часу подаються в одному масштабі вимірювання (хвилинах, годинах).

Отже, правильно встановлені норми затрат праці мобілізують працівників підприємства на раціональне використання часу, на досягнення високої продуктивності праці й поліпшення використання виробничих ресурсів.