60. Поняття митних платежів, порядок їх нарахування та справляння.

Порядок нарахування митних платежів

Система митного контролю правильного нарахування митних платежів на базі митної вартості має передбачати дві стадії. Перша стадія - контролю при митному оформленні товарів; друга стадія - наступна перевірка достовірності заявлених митним органам відомостей або додаткова документальна перевірка, включаючи запит необхідної для цих цілей документації, або перевірки фінансово господарської діяльності підприємств, організацій, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (так звані зовнішні перевірки).

Якщо внаслідок митного контролю виявлені помилки у визначенні чи заяві митним органам даних з митної вартості товарів, то відповідно до митного кодексу України, не класифікуються як порушення митних правил і тягне за собою застосування відповідних штрафних санкцій із стягненням у законодавчому порядку несплачених митних платежів, а також накладення штрафу, розмір якого буде визначатися відповідно до статті Митного кодексу України.

Функціональне призначення митної вартості товарів включає в себе такі платежі що здійснюються на митниці, митний штраф, митні збори, акцизний збір та ПДВ.

Митні збори - це додаткові збори, які стягуються з товарів, що ввозяться (вивозяться за специфічні умови поставок та інші послуги, які подаються митницею (оформлення транспортних засобів, зберігання товарів під відповідальністю митниці та ін.

Розміри ставок митних зборів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Зараз діє Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01. 97 р. № 65 "Про ставки митних зборів із змінами та доповненнями. Митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів, за винятком випадків, передбачених "порядком справляння митних зборів, які нараховуються за ВМД" зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.07.98 р. за № 44312883.

Нарахування митних зборів проводиться у графі 47 ВМД у національній валюті України.

Порядок заповнення 47 ВМД при нарахування митних зборів:

- у першій колонці "Вид" зазначаються код виду митного збору з класифікатора видів та ставок митних зборів;

- у другій колонці "Основа нарахування" зазначається:

* загальна митна вартість товарів, визначена у графі 12 ВМД, якщо митні збори нараховуються у відсотках від митної вартості;

* рядок прокреслюється. Якщо застосовується фіксована ставка митних зборів;

* звірювана підписом декларанта кількість годин роботи працівника митниці.

61. Поняття та основні заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності – це комплекс заходів заборонного та обмежувального характеру, які не допускають проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок, таких товарів, що зможуть нанести шкоду національній економіці різким ростом імпорту. Основним завданням є не лише посилення конкурентних позицій країни імпортера, але й захист національного виробництва, охорона життя та здоров’я населення країни, навколишнього середовища, моралі, релігії та національної безпеки. Крім того, нетарифне регулювання застосовують і відносно експортних операцій, також для захисту національного ринку.

Найбільш поширеною класифікацією заходів регулювання зовнішньої торгівлі, якої дотримується В.Г.Драганов, є: тарифні заходи, та нетарифні заходи такі як, паратарифні заходи, фінансові заходи, заходи контролю над цінами, заходи автоматичного ліцензування, монополістичні заходи, заходи кількісного контролю, технічні заходи. Зупинимось більш докладно на нетарифних заходах регулювання зовнішньої торгівлі.

Паратарифні заходи – це платежі та збори, які збільшують вартість ввізного товару на додаткову величину (крім мита), що стягуються з товару, який перетинає митний кордон. Ці платежі та збори оплачує імпортер. По мірі зниження мита та пов’язаного з цим падіння фіскальних митних доходів держава найбільш широко застосовує паратарифні заходи для поповнення своїх фінансових надходжень.

Фінансові заходи – це заходи, що регулюють доступ імпортерів до іноземної валюти, ціну валюти для імпортерів, а також умови платежу. Фінансові заходу можуть збільшувати вартість імпорту. До фінансових заходів належать:

вимоги попередньої оплати вартості імпорту або сплати імпортних податків, у тому числі шляхом відкриття попередніх імпортних депозитів, оплати готівкою, попередньої оплати митних податків;

множинність валютних курсів – це механізм державного регулювання, за допомогою якого встановлюються різні валютні курси для різних категорій товарів. Офіційний курс валют застосовується для придбання найбільш необхідних товарів, в той час коли інші товари оплачуються по комерційним курсам або з купівлею іноземної валюти через аукціон;

офіційні обмеження на накопичення іноземної валюти передбачають необхідність отримання ріноманітних дозволів, віз і т.п. для проведення валютних операцій всередині країни;

терміни і перенесення платежів – це заходи, коли держава встановлює мінімально можливі терміни від дати доставки товару до завершення імпортних розрахунків.

Заходи контролю над цінами – впроваджуються з метою підтримки та стабілізації внутрішніх цін, а також для попередження та відвернення збитків, які можуть бути заподіяні нечесною торговою практикою іноземних конкурентів. До наведених заходів належать:

адміністративне фіксування цін – цей захід полягає в тому, що уряд країни- імпортера, приймаючи до уваги внутрішні ціни виробника та споживача, встановлює верхню та нижню межу цін, або пов’язують їх з цінами на світовому ринку;

«добровільне» обмеження експортних цін – це захід, відповідно до якого експортер погоджується підтримувати ціну на свої товари не нижче певного рівня;

сезонні збори це додаткові платежі, що передбачені для вирівнювання ринкових цін на імпортні сільгосппродукти та продукти харчування з цінами на аналогічні вітчизняні товари; для цих цілей на певний період часу встановлюється відповідна ціна;

антидемпінгові заходи – це заходи по стягненню з експортера компенсації за шкоду заподіяну вітчизняним виробникам та застосовуються по результатам розслідувань відповідних інстанцій країни-імпортера торговельної практики експортера, якщо установлено факт демпінгу та матеріальна шкода від нього.

Ініціатором антидемпінгових звинувачень. Як правило, виступають національні виробники конкретної продукції, антидемпінгове мито стягується з моменту початку поставки товарів по заниженим цінам;

компенсаційні заходи – це фінансові доплати, що вводяться у випадках, коли розслідування доводить, що імпортні товари при виробництві їх за кордоном отримували субсидії і внаслідок цього завдяки штучно підвищеній конкуренції імпортний товар наносить збитки вітчизняним виробникам аналогічного товару.

Компенсаційні заходи можуть приймати форму компенсаційного імпортного мита, а також зобов’язань фірм-експортерів або влади країни-експортера припинити практику надання субсидій. Крім того, вони нерідко досягають забороняючи розмірів і їх неможливо обійти шляхом зниження експортних цін.

62. Поняття контрабанди , її види та відповідальність за вчинення. Заходи щодо запобігання контрабанді

Стаття 456. Контрольовані поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

1. Відповідно до законів України митні органи з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь у цьому, разом з іншими державними органами, що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів.

2. Порядок проведення контрольованої поставки визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, погодженим із Генеральною прокуратурою України та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.

Стаття 457. Переміщення товарів під негласним контролем

1. З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до вчинення контрабанди, а також з метою вилучення товарів, щодо яких є підозра в незаконному переміщенні через митний кордон України, переміщення таких товарів може здійснюватися під негласним контролем та оперативним наглядом правоохоронних органів.

2. Порядок проведення негласного контролю за переміщенням товарів визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, погодженим з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.