Динаміка зайнятості у легкій промисловості Закарпатської області (2005-2010 рр.)
Розділ 2. Методи подолання безробіття
2.1 Загальні методи боротьби з безробіттям в Україні
Формування ринку праці в Україну, його прогнозування, є невід'ємною частиною становлення ринкового механізму. Основними напрямками його регулювання мають стати: боротьба проти подальшого спаду виробництва; недопущення масового безробіття; вжиття заходів щодо підвищення рівня життя населення та ін.
При виборі шляхів формування ринку праці треба виходити з необхідності вивчення та аналізу внутрішніх закономірностей, властивих розвитку зайнятості та зберігаються в умовах ринкової економіки, оскільки багато чинників, що впливають на найважливіші параметри зайнятості, залежать безпосередньо від людини (чисельність населення, його статевовікова структура, розселення населення у міській та сільській місцевостях і т.д.) .
Одним з основних елементів формування політики ефективної зайнятості є розробка і задіяння механізму, що регулює динамічний рівновагу попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці. У зв'язку з цим слід виділити два блоки проблем:
* пожвавлення економічної ситуації й інвестиційної активності в країні, створення умов для динамічного руху капіталу, розробка заходів з розвитку системи робочих місць і збільшення потреби підприємств і організацій у робочій силі;
* вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням додаткових доходів (дивіденди від цінних паперів, відсотки за вкладами і т.д.), розвиток системи соціальних допомог, дотацій і пільг, що знижують потребу в праці окремих соціально-демографічних груп населення , особливо жінок, учнівської молоді та пенсіонерів.
У реалізації першого напряму великого значення набувають методи впливу на зайнятість населення в умовах структурних зрушень в економіці і розвитку нових форм власності.
Що почалося під впливом ринкових реформ стихійного процесу реструктуризації виробництва важливо надати керований характер. Іншими словами, держава повинна стимулювати створення і перетворення робочих місць (природно, на нових принципах інвестування) у життєзабезпечуючих виробництвах, а також у найбільш розвинених в технологічному відношенні галузях економіки. Попереду посилити роль власних джерел фінансування інвестицій підприємств, тобто стимулювати протока децентралізованих коштів (підприємців, населення, західних інвесторів і т.д.).
Програми зайнятості, які розроблені в українській економіці, як правило, розраховані на проведення заходів. Які сприяють профорієнтації, працевлаштування і практично не припускають профілактичних заходів для попередження безробіття. Серед них можна виділити наступні:
-збільшення обсягів та якості наданих соціальних послуг незайнятим та безробітним громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості (у 2003р. На вільні та новостворені робочі місця державної служби зайнятості працевлаштовано 877,3 тис. незайнятих громадян, з них на додаткові трудові місця, які створені за рахунок дотацій роботодавцям з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 36,9 тис. осіб)
-підтримка підприємницької ініціативи безробітних зареєстрованих в державній службі зайнятості (на протязі 2003р. з метою підтримки підприємницької ініціативи безробітних понад 48,5 тис. безробітним було виплачено одноразово всю допомогу по безробіттю для започаткування власної справи. (27,218)
В умовах перехідної економіки, спаду виробництва і зростання безробіття, особливої уваги потребують соціально-економічні проблеми молодого покоління , і, перш за все, це стосується трудової діяльності.
Закордонний досвід свідчить, що серед трудових ресурсів країн Східної Європи молодь становить менше ніж 30%, але безробітних у віці до 25 років більше 15%. В Україні у структурі безробітних 15 , 3% - не працевлаштована молодь після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів різних видів акредитації. (19)
Серед економічно активної молоді безробітні складають приблизно 16%. Ця частина молоді не в змозі досить адаптуватися до ринкових умов і зараз є значною частиною безробітних. Так, якщо в 2000р. загальна чисельність безробітної молоді перевищувала чверть усіх зареєстрованих безробітних і становила 320,0 тис. чол, то в 2002р. цей показник скоротився з 27,7% до 24,3%, і в абсолютному вираженні досяг 251 тис. чол, тобто на 69,0 тис.чол менше, ніж у 2000гПо регіонам обсяг безробітної молоді у 2002 р. був найвищим у Донецькій (106,1 тис. чол) та Львівській (62,7 тис. чол) областях .. (16,3).
Щоб роботодавець захотів прийняти на роботу молодого фахівця, найпростіше дати пільги приватним підприємцям - платникам єдиного податку. Від цього буде користь державі (не треба буде платити допомогу по безробіттю) і роботодавцю : він зможе не вкладаючи особливо великих грошей, підготувати працівника для свого виробництва, і для працівника - він зможе отримати практичні навички роботи.
Даючи пільги підприємству, необхідно рахуватися і з інтересами молодого фахівця. Зокрема, в трудовому договорі треба визначити (якщо оплата праці погодинна), що зі збільшенням продуктивності праці молодого фахівця повинна збільшуватися і ставка заробітної плати. Якщо оплата праці - від виробітку, то вона буде здійснюватися відповідно до тарифної ставки. Приватний підприємець не має права звільняти молодого фахівця протягом 3 років з моменту прийняття на роботу, крім особливих випадків.
Кожний вищий навчальний заклад (ВНЗ) повинен допомагати працевлаштуванню своїх випускників. Потрібно дати можливість студентам почати свою кар'єру, перебуваючи у ВУЗі. Для цього потрібно у ВУЗ давати інформацію про себе через Інтернет або звичайною поштою розсилати пропозиції на прийом замовлень, різних проектів, проектів-розрахунків тощо ВУЗ крім того, потрібно рекламувати своїх випускників: розсилати на адреси великих підприємств і обласних центрів зайнятості повідомлення про те, яких фахівців вона планує випустити цього року . (28,181-182)
Засоби масової інформації, молодіжні організації повинен психологічно готувати молодь до усвідомлення ними ролі, яку вона може мати у розвитку своєї країни, до зміни думки, що стосуються поширеною серед молоді форм діяльності, які є тимчасовими (і тому неперспективними) в умовах функціонування спеціалізованої ринкового середовища
Також повинна проводиться активна боротьба з безробіттям у сільській місцевості. Рівень безробіття зареєстрований в сільському сегменті ринку праці в Україні в 2002р. виріс по відношенню до 2001р. на 1,7% і склав 6,5%. У дев'яти областях цей відсоток перевищує межах від 7,3 до 11%.
Для створення нових робочих місць в інфраструктурі села потрібне сильне участь держави. огляду на це у селі має відбуватися державна політика, спрямована на зміцнення господарств громадського сектора.
Безробітними в селах, які не перебувають на обліку в центрі зайнятості, повинні також займатися місцеві органи самоврядування. На жаль, у більшості населених пунктах відсутній діючий центр, який би займався працевлаштуванням громадян. Ця проблема повинна бути в полі зору сільських рад. Доцільно включити проблеми зайнятості сільського населення до планів соціально-економічного розвитку населених пунктів і регіонів.
Так, наприклад здійснення Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998-200гг., яка була розроблена облдержадміністрацією, призвело до стабілізації і підвищенню економіки. Пожвавлення виробничого життя регіону позитивно вплинуло на стан безробіття, і її рівень на початок 2002р. зменшився.
Ці позитивні тенденції виникли не самі по собі. Протягом 200-2001рр. відбувалися активні дії для поліпшення ситуації, яка виникла. Постійно проводиться цілеспрямована робота по організації нових робочих місць.
Але чи можна взагалі ліквід-ровать безробіття, тобто домогтися 100% - і зайнятості? Свого часу ця задача була одним з головних політичних гасел профспілок і соціалістичних партій.
Проте насправді економіка, в якій одночасно зайняті всі 100% працездатного населення, більше програє, ніж виграє.
По-перше, домогтися такого положення справ можна лише за допомогою позаекономічного примусу по відношенню до громадян (наприклад, в історії СРСР був такий період, коли закон - так само як за часів кріпосного права - просто забороняв міняти роботу за власним бажанням працівника) . А обмеження економічної свободи підриває саму основу нормального функціонування механізмів ринку і веде до гіршого використанню ресурсів країни та уповільнення темпів зростання добробуту її громадян.
По-друге, в такій економіці різко сповільнюється перебудова структури виробництва, обумовлена змінами попиту та впровадженням досягнень науки і техніки у виробництво
Найбільше можливостей для працевлаштування безробітних є на малих підприємствах. Це об'єктивно доводять цифри. За статистикою, малі підприємства в США створили 60% робочих місць, тоді як великі звільнили 3 млн. працівників [30,199]. ФРН відновлювала свою економіку після війни на малих підприємствах. У Києві, де кількість малих підприємств значно більше, ніж загалом по Україні, кількість безробітних всього лише 0, 6% від загальної кількості працездатних, тога як загальний рівень по Україні становить 3,7%
Кількість малих підприємств в Україні зростає все більшими темпами.
По статистичної звітності підприємств, установ та організацій, за станом на 01.07.02 року потреба підприємств у працівниках становила 136,3 тисячі осіб, що в 1,3 рази більше, ніж на відповідну дату 2002 року, навантаження на 1 вільне робоче місце становило 8 осіб (на 1 липня 2001 року - 10 осіб), повідомляє УНІАН. При цьому попит на робітників (втричі) і службовців (удвічі) перевищує попит на працівників сільського господарства або працівників, які не мають професії або займали місця, які не потребують спеціальної підготовки .
Підводячи підсумок, важливо звернути увагу головне: ситуація зрушила з мертвої точки. Це свідчить про правильність обраного підходу та спроможність органів державної і міської влади ефективно вирішувати проблеми країни та регіону. Є підстави сподіватися, що в міру реалізації Програм зайнятості люди відчують реальні зміни до кращого. Але для того, щоб політика регулювання процесів зайнятості та безробіття була ефективною, необхідно досягти максимального погоджень дій на всіх рівнях, що обумовить поліпшення стану зайнятих громадян і безробітних.
2.2 Шляхи подолання безробіття
Абсолютно зрозуміло, що з безробіттям можна і потрібно боротися. Повністю викоренити її неможливо, але є шанси звести її до мінімуму. шляхи боротьби визначають концепцію, якою керується уряд конкретної країни. Загальні заходи по скороченню безробіття наступні:
1. Працевлаштування безпосередньо на підприємстві шляхом створення нових робочих місць (розширення або створення підрозділів, перекваліфікація на інші спеціальності і так далі).
2. Організація суспільних робіт (благоустрій територій, лісових масивів і міських вулиць, робота на овочевих базах, по прибиранню сільськогосподарської продукції).
3. Заохочення приватного підприємництва і стимулювання самозанятості населення, розвиток малого бізнесу (товариства, кооперативи, фермерські господарства).
4. Перепідготовка і професійна підготовка по дефіцитних спеціальностях і професіях.
5. Використання гнучких форм зайнятості (надомна праця, неповний робочий день, тиждень).
6. Широка інформація населення об можливості працевлаштування, проведення ярмарків вакансій, днів відкритих дверей і так далі [6, c.16].
2.3 Стратегії розвитку України в майбутньому
Головною стратегічною метою є вихід країни на траєкторію стійкого розвитку з зростанням добробуту та якості життя для усіх верств населення. Підґрунтям для досягнення поставленої мети є:
- досягнення макроекономічної стабільності та створення сприятливих рамкових умов для розвитку підприємництва;
- зняття інфраструктурних обмежень;
- кардинальна модернізація економіки із зменшення розриву в конкурентоспроможності підприємств з основними промисловими конкурентами;
- підвищення якості трудового потенціалу із досягненням максимального балансу між попитом і пропозицією трудових ресурсів;
- створення ефективно діючої інноваційної системи із посилення інноваційної складової розвитку та досягненням високого технологічного рівня реального сектору економіки тощо.
Тобто Стратегія побудована на фундаментальних складових підвищення конкурентоспроможності економіки, реалізація її завдань та цільових індикаторів має забезпечити підвищення рівня і якості життя кожного громадянина і досягнення гідного місця країни в глобальних економічних процесах.
Стратегія складається із аналітичної та стратегічної частин. Аналітична частина надає характеристики основних мегатрендів світового економічного розвитку та виклики і загрози, що стають перед Україною, демонструє потенціал розвитку економіки України, сильні та слабкі сторони української економіки, сприятливі можливості та загрози, можливі сценарії розвитку економіки України до 2020 року. Стратегічна частина окреслює ключові напрямки реалізації економічної політики Уряду на двох етапах розвитку: середньостроковому – до 2012 року та довгостроковому – до 2020 року. При цьому, найбільш детально прописані завдання та заходи на період 2010-2012, які кореспондуються із основними положеннями Програми діяльності Кабінету Міністрів “Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток” і спрямовані на мінімізацію впливу світової фінансової кризи на економіку України та вихід з кризи. Завдання другого етапу (на період 2013-2020 роки) зосереджені на: становленні громадянського суспільства та вирішенні демографічних проблем; забезпеченні сталого розвитку (включаючи розвиток агровиробництва та сільських територій) із урахуванням кліматичних змін та переходу до широкого використання альтернативних джерел енергії; диверсифікації виробництва на тлі кардинального підвищення інноваційної складової розвитку та переходу до інформаційного суспільства. На цьому етапі Україна має перейти на менш енергоємне та більш екологічно чисте економічне зростання, а також значно посилити свою адаптивність та здатність швидко реагувати на світові виклики.
Стратегія дозволяє скоординувати дії влади задля утвердження більш сильної моделі розвитку економіки, яка здатна гармонізувати економічне зростання з вирішенням екологічних проблем, що особливо стає актуальним в умовах глобальних викликів. Політика, спрямована на вирішення критичних проблем в забезпеченні макроекономічної стабілізації, створенні сприятливого середовища для діяльності суб’єктів господарювання, модернізації виробництва, дасть поштовх до позитивних структурних зрушень в економіці, диверсифікації та зниженні енергоємності виробництва. Водночас Україна має стати більш стійкою до коливань зовнішньої кон’юнктури.
Результатом реалізації Стратегії має стати демократизація суспільства та кардинальне підвищення: ефективності використання людського, наукового, виробничого та природного потенціалу країни; конкурентоспроможності національної економіки; добробуту громадян України і якості людського розвитку.