16. Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які за­бруднюють навколишнє природне середовище.

Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які забруднюють навколишнє природне середовище. Право природокористування може бути припинено (повністю або частково), зупинено на деякий час або змінено тільки на підставах передбачених законом. Для різних видів права природокористування, а також залежно від об’єктів цього права визначені різні підстави їх припинення, зупинення, зміни. Деякі із підстав є загальними для всіх або багатьох видів природокористування. Інші ж мають спеціальний характер і поширюються лише на окремі види права природористування.Повне припинення права природокристування настає, коли природокористувач позбавляється права користування на весь наданий йому природний об'єкт. Частковим припиненням вважається вилучення у природокористувача тільки частини природного об'єкта із збереженням за ним права користування залишеною частиною.Підстави припинення (повністю або частково) права користування природними об'єктами передбачені у спеціальних статтях відповідних кодексів і законів про природні ресурси. Однак наведені в них підстави (перелік) припинення права користування природними об'єктами не є вичерпними. Так, наприклад, у вказаних кодексах і законах відсутня така підстава припинення будь-якого права природокористування, як смерть громадянина-природокористувача. Для всіх видів права природокористування спільною підставою його припинення є добровільна відмова від права користування природним об'єктом або його частиною, коли відпала потреба в ньому.

Підставою припинення права природокористування згідно із законодавством є необхідність вилучення природного об'єкта у природокористувача для державних, громадських та інших потреб. У всіх названих випадках це обов'язкова безумовна підстава припинення права користування.Підставою припинення права природокористування є розірвання договору про тимчасове користування природним об'єктом, у тому числі і на умовах оренди. Загальнообов'язковою безумовною підставою припинення права природокористування є припинення діяльності підприємства, організації, установи, фермерського господарства, а також смерть громадянина.При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.Діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) в разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки у спеціально передбачених випадках уповноваженими державними органами в межах своєї компетенції.

17. Система органів державного управління у сфері охорони на­вколишнього природного середовища.

Система органів державного управління у сфері схорони навколишнього природного середовища: органи управління загальної і спеціальної компетенції та їх основні функції; правовий статус спеціального органу центральної виконавчої влади та його структурних формувань на місцях.Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є похідним від поняття державного управ­ління в цілому. Під останнім розуміють певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер, полягає в організуючому впливі на суспільні відносини шляхом застосування державно-владних повноважень. Це управління здійснюється на засадах, передбачених Консти­туцією України, Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», природоресурсними та іншими актами екологічного законодавства, а також законодавства, яким регулюється діяльність органів державного управління в цілому.Органами державного управління, які здійснюють зазначені функції, є: Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи, місцеві державні адміністрації, а також органи виконавчої влади сільських, селищних та міських рад, яким делеговані певні повноваження органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.Ці суб'єкти вирізняються масштабом, напрямами, характером діяль­ності, з урахуванням чого здійснюється розмежування їх повноважень.За територіальним масштабом діяльності суб'єкти державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища поділяються на загальнодержавні та місцеві органи виконавчої влади.До загальнодержавних органів державного управління належать: Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. На ці органи покладається формування та ре­алізація національної екологічної політики, розробка і здійснення за­гальнодержавних екологічних програм, прийняття у випадках та в по­рядку, передбачених законами, нормативно-правових актів з питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів.До місцевих органів державного управління належать: районні та обласні державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищ­них, міських рад, територіальні підрозділи центральних органів вико­навчої влади. Ці органи забезпечують реалізацію національної екологічної політики з урахуванням екологічних інтересів населення областей, районів, міст, селищ, сіл при прийнятті рішень щодо роз­витку продуктивних сил, розміщення, реконструкції, будівництва виробничих та інших господарських об'єктів, надання дозволів на спеціальне природокористування і будь-яких інших питань еконо­мічного та соціального розвитку відповідних територій.За характером, напрямами роботи, повноваженнями розрізняють органи державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища загальної, спеціальної, функціональної та га­лузевої компетенції.Органами загальної компетенції, тобто органами, для яких повнова­ження з питань охорони навколишнього природного середовища єлише складовими загальних повноважень щодо вирішення питань економічного і соціального розвитку держави та окремих регіонів, є Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах делегованих повно­важень органів державного управління в галузі охорони навколиш­нього природного середовища.До органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища спеціальної компетенції, тобто органів, основ­ним завданням яких є забезпечення реалізації державної екологічної політики, організація природоохоронної діяльності у країні та кон­троль за її здійсненням, належать:- центральні органи виконавчої влади: Міністерство екології та природних ресурсів України України; Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України); Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп України); Державне агентство лісових ресурсів України; Державне агентство рибного господарства України; Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України); Державна санітарно-епідеміологічна служба (Держ-санепідемслужба); Міністерство України з питань надзвичайних си­туацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС); Державний комітет ядерного регулювання Ук­раїни (Держатомрегулювання України);— урядові органи державного управління зі спеціальними повноважен­нями: Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція); Державна служба заповідної справи; Державна гідрометеорологічна служба (Держгідромет).Державне управління в галузі охорони навколишнього природно­го середовища здійснюється також іншими центральними органами виконавчої влади, завданням яких є забезпечення реалізації держав­ної політики в окремих галузях економіки (зокрема, у галузі енергети­ки, будівництва, промисловості, сільського господарства, транспорту, космічної діяльності тощо) чи сферах управління (зокрема, у сфері інформації, освіти, статистики, стандартизації, фінансів тощо). Для цих органів управління охороною навколишнього природного сере­довища є складовою основної функції щодо забезпечення реалізації державної політики з певних питань.