- •2. Поняття екологічного права в широкому і вузькому розумінні. Основні критерії самостійності екологічного права.
- •3. Принципи екологічного законодавства і права.
- •4. Система екологічного права.
- •5. Визначення поняття й особливості змісту джерел екологічного права.
- •6. Конституційні основи екологічного права України та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
- •7. Спеціальні закони як джерела екологічного права.
- •8. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як джерела екологічного права.
- •9. Нормативні акти місцевих органів самоврядування в галузі екології та співвідношення їх змісту із законодавчими і нормативно-правовими актами центральних органів влади й управління.
- •10. Екологічні правовідносини, їх особливості, види і зміст.
- •11. Суб'єкти екологічного права.
- •12. Екологічна правосуб'єктність і природоохоронні права й обов'язки юридичних і фізичних осіб.
- •13. Природокористування як природна умова існування людини і суспільства: загальне (загальнодоступне) і спеціальне (врегульоване) природокористування.
- •14. Основні принципи природокористування.
- •15. Здійснення права природокористування, права й обов'язки природокористувачів.
- •16. Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які забруднюють навколишнє природне середовище.
- •17. Система органів державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •18. Основні функції управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •19. Правовий механізм забезпечення ефективності природоохорони: форми екологічного контролю та їх здійснення.
- •20. Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною.
- •21. Основні цілі й завдання стандартизації та нормування у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •22. Екологічні стандарти: умови і порядок їх розробки, затвердження, впровадження і застосування на практиці, їх види.
- •23. Екологічні нормативи та їх значення для забезпечення охорони навколишнього природного середовища: види і порядок впровадження
- •24. Основні цілі та завдання спостереження, прогнозування і інформації у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •25. Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
- •26.Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози, їх народногосподарське й природоохоронне значення.
- •27. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
- •28. Державний облік об'єктів та речовин, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища.
- •29. Функції юридичної відповідальності за природоохоронні правопорушення й основні види екологічних правопорушень.
- •30. Підстави й умови юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •31. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна.
- •32.Особливості відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу.
- •33. Землі як об'єкт правової охорони: правовий режим цільового використання окремих категорій земель.
- •35. Правове забезпечення охорони земель при здійсненні господарської діяльності: рекультивація і консервація земель.
- •38. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель, її види, умови і порядок застосування.
- •39. Співвідношення між державним фондом надр і державним фондом родовищ корисних копалин.
- •40. Види корисних копалин і критерії їх розмежування за значенням на загальнодержавні та місцеві: державний облік родовищ і запасів корисних копалин.
- •Глава 7. Групи лісів Стаття 36. Поділ лісів за групами і віднесення до категорій захисності
6. Конституційні основи екологічного права України та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
Конституційні основи екологічного права України та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства. Серед законів, що регулюють екологічні відносини, особливе місце належить Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 року. Будучи Основним законом країни, вона є нормативно-правовим актом, що має найвищу юридичну силу і, відповідно, є основним джерелом усіх галузей права України, у тому числі й екологічного.У Конституції врегульовані найважливіші суспільні екологічні відносини. Зокрема, у ст. 13 визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є відповідно до ст. 16 Конституції обов'язком держави. Крім цього, в Основному законі держави визначені принципові засади взаємовідносин «громадянин —природа».Стаття 50 проголошує: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди». Нарешті, ст. 92 Конституції передбачає, що засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку. Ряд норм Конституції визначають основи діяльності і компетенцію різних державних органів та посадових ос іб у галузі організації раціонального використання, відтворення природних ресурсів й охорони навколишнього природного середовища. Разом з тим природоохоронне законодавство ще не забезпечує повною мірою потреб суспільства, а механізми його реалізації не розвинуті. Вжиті заходи щодо удосконалення природоохоронного законодавства, забезпечення державного контролю за його дотриманням є недостатніми. Екологічна ситуація залишається вкрай складною, навантаження на навколишнє природне середовище зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров'ю населення, екологічній безпеці та економічній стабільності держави. Водночас має місце тенденція до збільшення порушень вимог природоохоронного законодавства як підприємствами, установами й організаціями, так і органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також громадянами.
7. Спеціальні закони як джерела екологічного права.
Спеціальні закони як джерела екологічного права: закони "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", "Про екологічну експертизу" та інші спеціальні закони й їх значення для регулювання екологічних суспільних відносин. Фундамент екологічного законодавства складають закони. Вони виступають основним джерелом екологічного права. Аналіз правового регулювання екологічних відносин в Україні засвідчує, що законам і кодексам належить провідне місце. При цьому йдеться не лише про закони спеціального екологічного призначення («Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про екологічний аудит» тощо), а й про закони загального характеру, які також належать до джерел екологічного права. До числа нормативно-правових актів, що регулюють суспільні екологічні відносини, інтегрованим об'єктом яких є природа, належить Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Будучи одним з найважливіших джерел екологічного права України, цей Закон визначає правові, економічні й соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища як єдиного, інтегрованого об'єкта екологічних правовідносин. Крім цього, він по суті складає правову основу для розвитку галузевого екологічного законодавства та для вдосконалення поресурсових галузевих нормативно-правових актів, прийнятих до появи Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Важливим джерелом екологічного права України є Закон України «Про природно-заповідний фонд», який визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів. У Законі визначений режим територій і об'єктів природно-заповідного фонду (природних і біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків — пам'яток садово-паркового мистецтва), а також їх охоронних зон. У ньому знайшли відображення питання економічного забезпечення організації й функціонування природно-заповідного фонду, закріплено порядок створення й відтворення територій й об'єктів природно-заповідного фонду, передбачено охорону територій та об'єктів природно-заповідного фонду, контроль за дотриманням їх режиму, вирішено, інші питання. Закон України Про охорону атмосферного повітря від 17 листопада 1992 року, визначає що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Цей Закон спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Він визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги у галузі охорони та використання атмосферного повітря.
