38. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель, її види, умови і порядок застосування.

39. Співвідношення між державним фондом надр і державним фондом родовищ корисних копалин.

Співвідношення між державним фондом надр і державним фондом родовищ корисних копалин. Надра є частиною земної кори, розташованої під поверхнею суші та дном водоймищ, яка простягається до глибин, доступних для ге­ологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра). Головним елементом надр є їх корисні копалини. Корисні копали­ни — це мінеральні утворення земної кори, які за хімічним складом і фізичними властивостями придатні для використання у матеріаль­ному виробництві. Надра тісно пов'язані із землею. Цей зв'язок про­стежується в тому, що надра виступають безпосереднім продовжен­ням земельної території. Водночас надрам притаманні специфічні особливості.

Відповідно, до кодексу України Про надра, Стаття 5. Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду.Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

40. Види корисних копалин і критерії їх розмежування за значен­ням на загальнодержавні та місцеві: державний облік родовищ і запасів корисних копалин.

Види корисних копалин і критерії їх розмежування за значенням на загальнодержавні та місцеві: державний облік родовищ і запасів корисних копалин.У ст. 5 Кодексу України про надра, родовища корисних копалин – це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання. КласифікаціяЗа умовами утворення розрізняють корисні копалини ендогенні, екзогенні та метаморфогенні. Крім того, за умовами утворення розрізняють корисні копалини органічного і неорганічного походження.

За фізичним станом є тверді, рідкі й газоподібні корисні копалини.

За умовами залягання – пластові, жильні та ін.За промисловим використанням виділяють такі групи корисних копалин: металічні (рудні), неметалічні (нерудні), горючі (паливні) й гідромінеральні.

До копалин загальнодержавного значення відносяться: вугілля, руда, нафта, природний газ та інші. До копалин місцевого значення відносять: пісок, глина, камінь, галька, вапно та інші. Корисні копалини визначаються економічними (видобування відкритим засобом і не потребує значних коштів, складного обладнання), екологічними (родовища широко поширені) соціальними (здатність задовольняти побутові та господарську потреби) особливостями, яки визначають правовий режим цієї категорії корисних копалин.

В надрах України знаходиться понад 200 видів корисних копалин, з яких видобувається тільки 94. Відповідно за призначенням корисні копалини діляться на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Кабінету України з питань геології та використання надр. Запаси мінеральної сировини в світі величезні.

Державний облік родовищ, у тому числі техногенних, запасів і проявів корисних копалин (далі - державний облік) - це система збору, обробки та зберігання даних про результати геологорозвідувальних та гірничодобувних робіт. Метою державного обліку є постійне визначення стану, перспектив розвитку, раціонального використання та охорони мінерально-сировинної бази. Система обліку об'єктів державного фонду включає інформацію державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин (далі - державного кадастру) та державного балансу запасів корисних копалин (далі - державного балансу), а також державну та галузеву звітність підприємств і організацій, що ведуть розвідку родовищ, у тому числі і техногенних, видобуток та здійснюють збагачення корисних копалин.

41. Державна охорона надр: державний контроль і нагляд за ве­денням робіт з вивчення, використання й охорони надр.

42. Призупинення та припинення надрокористування за порушен­ня вимог чинного гірничого законодавства.

43. Кримінальна, адміністративна і дисциплінарна відповідальність за порушення гірничого законодавства: особливості відшкодування збитків, заподіяних у результаті порушення законодавства про охоро­ну надр.

44. Основні вимоги щодо забезпечення охорони вод і водних об'єктів та їх законодавче закріплення.

Основні вимоги щодо забезпечення охорони вод і водних об'єктів та їх законодавче закріплення.Під правовою охороною вод розуміють закріплену в законодавстві систему державних та суспільних заходів, спрямовану на запобігання забрудненню, засміченню, вичерпанню вод та організацію раціонального використання водних ресурсів для задоволення потреб народного господарства і забезпечення матеріальних, екологічних і культурно-оздоровчих інтересів населення, а також на ліквідацію негативних явищ і поліпшення стану вод.Перелік основних водоохоронних заходів міститься у Водному кодексі України (розділ IV), який містить усі основні заходи, що виправдали себе на практиці. Деякі охоронні заходи є і в інших правових приписах ВК України.

Стаття 95. Охорона вод (водних об'єктів) Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об'єктам), може бути припинена за рішенням суду.

45. Правовий режим водоохоронних зон і зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відводу, берегових смуг водних шляхів.

Правовий режим водоохоронних зон і зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів: обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж рік і навколо водойм, уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах.ВК Стаття 87. Водоохоронні зони

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. На території водоохоронних зон забороняється: 1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки. В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.ВК Стаття 93. Зони санітарної охорони

З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими Радами на їх території за погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології. Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.Стаття 90. Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; 3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;

4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

46. Правова охорона вод від забруднення, засмічення і вичерпання.

Правова охорона вод від забруднення, засмічення і виснаження: умови розміщення; проектування, будівництва, реконструкції і запровадження в дію підприємств, споруджень та інших об'єктів, що можуть впливати - на стан вод і рибогосподарських водяних об'єктів: заборона скидання у водні об'єкти відходів і сміття; охорона поверхні водозборів і льодового покриву водойм, водостоків, морів, їх заток і лиманів; охорона вод від утрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин; запобігання забрудненню вод добривами і хімічними засобами захисту рослин; особливості охорони внутрішніх морських вод і територіального моря.Глава 20. ВК Охорона вод від забруднення, засмічення і вичерпання

ВК Стаття 95. Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об'єктам), може бути припинена за рішенням суду.Стаття 96. Під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, а також під час впровадження нових технологічних процесів повинно забезпечуватися раціональне використання вод. При цьому передбачаються технології, які забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, попередження їх шкідливої дії, охорону земель від засолення, підтоплення або переосушення, а також сприяють збереженню природних умов і ландшафтів як безпосередньо в зоні їх розміщення, так і на водозбірній площі водних об'єктів. Забороняється проектування і будівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств, за винятком підприємств, які за технологією виробництва не можуть бути переведені на оборотне водопостачання. Забороняється здійснення проектів господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод.Під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів на рибогосподарських водних об'єктах здійснюються заходи, що забезпечують охорону риб, інших водних тварин і рослин та їх відтворення. До основних заходів для забезпечення охорони і відтворення рибних запасів, водних тварин і рослин належить обладнання рибозахисними пристроями водозабірних та інших споруд відповідно до затверджених проектів, будівництво риборозплідників, штучних нерестовищ, рибопропускних споруд, підготовка ложа водоймища тощо.

Стаття 99. Забороняється скидання у водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.Підприємствам, установам, організаціям і громадянам забороняється забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами.Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об'єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.З метою запобігання забрудненню вод сільськогосподарські, лісогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства та громадяни зобов'язані дотримувати встановлених правил зберігання, транспортування та використання добрив, хімічних засобів захисту рослин та інших токсичних препаратів і речовин.Ст. 102 У внутрішні морські води та територіальне море забороняється скидати з суден і плавучих засобів, платформ та інших морських споруд і повітряних суден хімічні, радіоактивні та інші шкідливі речовини, а також радіоактивні або інші відходи, матеріали, предмети та сміття, які можуть спричинити забруднення моря. Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, інших актів законодавства.

47. Законодавчі вимоги щодо охорони водних об'єктів природно-заповідного фонду та лікувальних водних об'єктів.

Законодавчі вимоги щодо охорони водних об'єктів природно-заповідного фонду та лікувальних водних об'єктів.Стаття 94. ВК Охорона та користування водними об'єктами, віднесеними до природно-заповідного фонду Водні об'єкти, віднесені у встановленому законодавством порядку до територій та об'єктів природно-заповідного фонду, охороняються та використовуються відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про природно-заповідний фонд України". На водних об'єктах, віднесених до природно-заповідного фонду, забороняється здійснення будь-якої діяльності, що суперечить їх цільовому призначенню.Стаття 104. ВК Охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних

Охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, здійснюється в порядку, встановленому для санітарної охорони курортів. З метою охорони водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, встановлюються округи санітарної охорони курортів з особливим режимом у порядку, передбаченому законодавством про охорону здоров'я. Скидання будь-яких зворотних вод у водні об'єкти, що віднесені до категорії лікувальних, забороняється.

48. Особливості правової охорони підземних вод та об'єктів пит­ного і комунально-побутового водопостачання.

Особливості правової охорони підземних вод та об'єктів питного і комунально-побутового водопостачання.Стаття 105. ВК Охорона підземних вод Підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод. У разі розкриття водоносних горизонтів з підземною водою питної якості особи, які проводять бурові, гірничі та інші роботи, пов'язані з пошуками, розвідкою, експлуатацією родовищ корисних копалин, повинні повідомити про це у встановленому порядку державні органи геології, охорони навколишнього природного середовища і санітарного нагляду для вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення. Всі свердловини на воду, не придатні для експлуатації, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані. Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійснюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційних та спостережних свердловин і виробок - організації, на балансі яких вони знаходяться. У разі неможливості встановити власника покинутих свердловин і виробок їх ліквідація здійснюється за рішенням місцевих Рад державними органами геології. Якщо експлуатація самовиливних свердловин є можливою, то вони оснащуються регулюючими пристроями. У разі вичерпання запасів підземних вод, визначених Державною комісією України по запасах корисних копалин, а також у разі забруднення підземних вод встановлюються причини, з яких це сталося, і за пропозиціями державних органів геології і охорони навколишнього природного середовища за рахунок винних осіб здійснюються заходи щодо їх відтворення.

49. Державний контроль в галузі охорони водних об'єктів: законо­давчі вимоги щодо відтворення водних об'єктів і відновлення якості водних ресурсів.

50. Економічні та екологічні функції лісів і стан законодавства про охорону лісових ресурсів: співвідношення природоохоронних вимог лісового і земельного законодавства.

Економічні та екологічні функції лісів і стан законодавства про охорону лісових ресурсів: співвідношення природоохоронних вимог лісового і земельного законодавства.Ліси є національним надбанням України. Площу земель лісового фонду держави становить близько 10,8 млн га, з них 9,5 млн га вкри­то лісовою рослинністю. Лісистість становить 15,7 % площі країни. Юридичне поняття лісів пов'язане з формуванням лісового фонду, який становлять усі ліси на території Україні, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них (ч. З ст. 1 Лісового Кодексу Ук­раїни). Тож екологічними функціями лісів є виконання ними кліматорегулю-ючих, середовищезахисних, ґрунтозахисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих, рекреаційних, інших екологічних функцій, бути джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. У цьому значенні закон вживає термін «корисні властивості лісів», які полягають у їх здатності зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетич­ному вихованню. За таких умов ліси мають велике естетичне, вихов­не, науково-пізнавальне та інше значення та використовуються для задоволення цих суспільних потреб (ч. 2 ст. 6 Лісового кодексу Ук­раїни).Економічними функціями лісів є те, що вони є основним дже­релом лісових ресурсів, тобто деревних, технічних, лікарських та інших продуктів лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. Зокрема, ліси — це основа кормової бази для тваринництва, ведення мисливського господарства, основа паперової, меблевої, фармацевтичної та інших видів промисловості.Правові норми лісового права містяться у відповідних джерелах, що формують систему лісового законодавства. Такими джерелами є Конституція України, Закон «Про охорону навколишнього природ­ного середовища», Лісовий кодекс України, Закон України «Про рослинний світ», інші нормативні акти. Лісовий кодекс України розроблений відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», і тому таке співвідношення їх як частини до цілого спонукає визначити лісове законодавство як складову загаль­ної галузі екологічного права.

Складовою лісового законодавства є також численні акти Кабінету Міністрів України: Санітарні правила в лісах України, затверджені по­становою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.; Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних земельних діля­нок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 трав­ня 2007 р.; Порядок спеціального використання лісових ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р.; Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджені поста­новою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. тощо.Землі, зайняті лісом, не включаються до складу лісового фонду, оскільки вони включаються до складу земель лісового фонду. До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використову­ються для потреб лісового господарства (ч. 1 ст. 55 ЗК України).

51. Державне управління і державний контроль в галузі охорони, захисту і відтворення лісів.

Державне управління і державний контроль в галузі охорони, захисту і відтворення лісів: організація і ведення лісового,господарства як способи забезпечення охорони лісів; розподіл лісів групи захисту: основні заходи даодо відтворення лісів і підвищення їх продуктивності.Управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів — це визначена лісовим законодавством виконавчо-розпорядча діяльність органів держави, самоврядних та громадських інститутів у цій галузі. Та­ке управління слід розмежовувати також як управління з боку держави та внутрігосподарське управління з боку лісокористувачів.Державне управління є формою здійснення функцій, які виплива­ють зі змісту права власності держави на ліси. Воно поділяється на загальне та спеціальне.Відповідно до статтей 25-27 ЛК України загальне державне управління в галузі ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів здійснюють Прези­дент України, Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Респуб­ліки Крим, місцеві державні адміністрації та деякі інші органи відповідно до законодавства.Спеціальне державне управління в цій сфері здійснюють Державний комітет лісового господарства України, Міністерство охорони навко­лишнього природного середовища України та їх органи на місцях. Компетенція цих органів визначається статтями 28, 29 ЛК України та Положеннями про них, затвердженими, відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. та Указом Прези­дента України від 14 серпня 2000 року.Стаття 33. ЛК Завдання організації лісового господарства Організація лісового господарства має своїм завданням забезпечувати правову і технічну регламентацію його раціонального ведення і використання лісових ресурсів залежно від природних та економічних умов, цільового призначення, місцерозташування, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують.Стаття 34. Основні вимоги щодо організації ведення лісового господарства Державні органи та постійні лісокористувачі, які здійснюють планування, організацію, ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів, з урахуванням господарського призначення лісів і природно-кліматичних умов, зобов'язані забезпечувати:

• збереження лісів, охорону їх від пожеж, захист від шкідників і хвороб;

• посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою охорони здоров'я людей і поліпшення навколишнього природного середовища;

• безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісів для планомірного задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції;

• розширене відтворення, поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності;

• раціональне використання земельних ділянок лісового фонду;

• підвищення ефективності лісогосподарського виробництва на основі єдиної технічної політики, досягнень науки і техніки.