
- •2. Поняття екологічного права в широкому і вузькому розумінні. Основні критерії самостійності екологічного права.
- •3. Принципи екологічного законодавства і права.
- •4. Система екологічного права.
- •5. Визначення поняття й особливості змісту джерел екологічного права.
- •6. Конституційні основи екологічного права України та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
- •7. Спеціальні закони як джерела екологічного права.
- •8. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як джерела екологічного права.
- •9. Нормативні акти місцевих органів самоврядування в галузі екології та співвідношення їх змісту із законодавчими і нормативно-правовими актами центральних органів влади й управління.
- •10. Екологічні правовідносини, їх особливості, види і зміст.
- •11. Суб'єкти екологічного права.
- •12. Екологічна правосуб'єктність і природоохоронні права й обов'язки юридичних і фізичних осіб.
- •13. Природокористування як природна умова існування людини і суспільства: загальне (загальнодоступне) і спеціальне (врегульоване) природокористування.
- •14. Основні принципи природокористування.
- •15. Здійснення права природокористування, права й обов'язки природокористувачів.
- •16. Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які забруднюють навколишнє природне середовище.
- •17. Система органів державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •18. Основні функції управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •19. Правовий механізм забезпечення ефективності природоохорони: форми екологічного контролю та їх здійснення.
- •20. Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною.
- •21. Основні цілі й завдання стандартизації та нормування у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •22. Екологічні стандарти: умови і порядок їх розробки, затвердження, впровадження і застосування на практиці, їх види.
- •23. Екологічні нормативи та їх значення для забезпечення охорони навколишнього природного середовища: види і порядок впровадження
- •24. Основні цілі та завдання спостереження, прогнозування і інформації у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •25. Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
- •26.Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози, їх народногосподарське й природоохоронне значення.
- •27. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
- •28. Державний облік об'єктів та речовин, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища.
- •29. Функції юридичної відповідальності за природоохоронні правопорушення й основні види екологічних правопорушень.
- •30. Підстави й умови юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •31. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна.
- •32.Особливості відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу.
- •33. Землі як об'єкт правової охорони: правовий режим цільового використання окремих категорій земель.
- •35. Правове забезпечення охорони земель при здійсненні господарської діяльності: рекультивація і консервація земель.
- •38. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель, її види, умови і порядок застосування.
- •39. Співвідношення між державним фондом надр і державним фондом родовищ корисних копалин.
- •40. Види корисних копалин і критерії їх розмежування за значенням на загальнодержавні та місцеві: державний облік родовищ і запасів корисних копалин.
- •Глава 7. Групи лісів Стаття 36. Поділ лісів за групами і віднесення до категорій захисності
32.Особливості відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу.
Особливості відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу: види шкоди (співвідношення економічного збитку й екологічної шкоди); принципи відшкодування шкоди здоров'ю людини, заподіяної погіршенням якості навколишнього природного середовища.Шкода, завдана навколишньому природному середовищу, природним ресурсам у процесі здійснення господарської діяльності або внаслідок забруднення навколишнього природного середовища чи нанесення шкоди природним об'єктам, як правило, належить до категорії позадоговірних. зобов'язань. У теорії вона іменується екологічною шкодою. Під нею розуміють погіршення якісного стану навколишнього природного середовища в цілому, окремих природних ресурсів.Основною метою відповідальності за заподіяну шкоду є забезпечення найбільш повного поновлення (компенсація) цих прав за рахунок особи, що спричинила шкоду, або інших осіб, на яких згідно із законодавством покладений обов'язок відшкодування шкоди. Необхідною умовою виникнення зобов'язань щодо відшкодування заподіяної шкоди є наявність самої шкоди. Екологічна шкода може виявлятись у різних формах: забруднення навколишнього природного середовища, виснаження окремих природних ресурсів, руйнування екологічних зв'язків і систем, шкода, завдана здоров'ю і майну фізичних і юридичних осіб, завдання збитків природокористувачам та інше. Екологічна шкода може бути відшкодована такими способами: поновлення майна в натурі (відтворення знищених природних ресурсів); відшкодування збитків, завданих природним компонентам (відновлення природних ресурсів); відшкодування збитків природокористувачу; компенсація витрат, спрямованих на оздоровлення навколишнього природного середовища і поліпшення його якості. Визначення розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, здійснюється за спеціальними правилами, встановленими екологічним законодавством: згідно з таксами, методиками обчислення розміру шкоди або, за їх відсутності, за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням понесених збитків, у тому числі упущеної вигоди (неотриманих доходів).Щодо екологічних правовідносин під «збитками» розуміють майнові втрати, фінансові витрати, неотримані доходи природокористувачів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Слід зазначити, що відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням екологічного законодавства, належить до економічних заходів забезпечення охорони навколишнього середовища (ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).Особливість цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу або природним ресурсам, полягає в тому, що мають бути відшкодовані як майбутні витрати природокористувачів на відновлення відповідних природних ресурсів, так і державні витрати щодо відновлення якості навколишнього природного середовища.Загальні питання про відшкодування шкоди, заподіяної екологічним правопорушенням, регулюються цивільним законодавством. Зокрема, ст. 1162 ЦК України встановлюються загальні підстави відповідальності за завдану шкоду.