
- •2. Поняття екологічного права в широкому і вузькому розумінні. Основні критерії самостійності екологічного права.
- •3. Принципи екологічного законодавства і права.
- •4. Система екологічного права.
- •5. Визначення поняття й особливості змісту джерел екологічного права.
- •6. Конституційні основи екологічного права України та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
- •7. Спеціальні закони як джерела екологічного права.
- •8. Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і спеціальних відомчих органів управління як джерела екологічного права.
- •9. Нормативні акти місцевих органів самоврядування в галузі екології та співвідношення їх змісту із законодавчими і нормативно-правовими актами центральних органів влади й управління.
- •10. Екологічні правовідносини, їх особливості, види і зміст.
- •11. Суб'єкти екологічного права.
- •12. Екологічна правосуб'єктність і природоохоронні права й обов'язки юридичних і фізичних осіб.
- •13. Природокористування як природна умова існування людини і суспільства: загальне (загальнодоступне) і спеціальне (врегульоване) природокористування.
- •14. Основні принципи природокористування.
- •15. Здійснення права природокористування, права й обов'язки природокористувачів.
- •16. Підстави й умови припинення права природокористування: тимчасове призупинення діяльності природокористувачів, які забруднюють навколишнє природне середовище.
- •17. Система органів державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •18. Основні функції управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •19. Правовий механізм забезпечення ефективності природоохорони: форми екологічного контролю та їх здійснення.
- •20. Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною.
- •21. Основні цілі й завдання стандартизації та нормування у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •22. Екологічні стандарти: умови і порядок їх розробки, затвердження, впровадження і застосування на практиці, їх види.
- •23. Екологічні нормативи та їх значення для забезпечення охорони навколишнього природного середовища: види і порядок впровадження
- •24. Основні цілі та завдання спостереження, прогнозування і інформації у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •25. Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.
- •26.Короткострокові та довгострокові екологічні прогнози, їх народногосподарське й природоохоронне значення.
- •27. Правове регулювання ведення кадастрів природних ресурсів та їх еколого-правовий зміст.
- •28. Державний облік об'єктів та речовин, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища.
- •29. Функції юридичної відповідальності за природоохоронні правопорушення й основні види екологічних правопорушень.
- •30. Підстави й умови юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •31. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна.
- •32.Особливості відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу.
- •33. Землі як об'єкт правової охорони: правовий режим цільового використання окремих категорій земель.
- •35. Правове забезпечення охорони земель при здійсненні господарської діяльності: рекультивація і консервація земель.
- •38. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону земель, її види, умови і порядок застосування.
- •39. Співвідношення між державним фондом надр і державним фондом родовищ корисних копалин.
- •40. Види корисних копалин і критерії їх розмежування за значенням на загальнодержавні та місцеві: державний облік родовищ і запасів корисних копалин.
- •Глава 7. Групи лісів Стаття 36. Поділ лісів за групами і віднесення до категорій захисності
20. Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною.
Правові гарантії участі громадськості в управлінні природокористуванням і природоохороною: правовий статус громадських природоохоронних організацій та екологічних рухів. Конституція України і нормативні акти екологічного законодавства (хоч і з різним ступенем конкретизації) визнають громадське управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища важливим конституційним принципом екологічного права. Він ґрунтується на декількох конституційних нормах. По-перше, природні багатства України є об'єктами права власності Українського народу, а кожний громадянин має право користуватися цими природними об'єктами відповідно до закону (ст. 13). По-друге, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50). По-третє, громадяни зобов'язані, у свою чергу, не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66). По-четверте, громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для захисту своїх прав і свобод та задоволення інтересів (ст. 36), в тому числі і екологічних. Екологічна ситуація та зростання свідомості і активності населення обумовили те, що в Україні існує понад 20 екологічних організацій, асоціацій та груп національного рівня та понад 300 — місцевого. Серед них Українське товариство охорони природи, Українське товариство мисливців і рибалок, асоціація «Зелений світ», республіканські ботанічні, орнітологічні, географічні, гідро-екологічні товариства, Українська молодіжна екологічна ліга, Національний екологічний центр, Українська екологічна академія наук, Всеукраїнська екологічна ліга та ін. Для взаємодії з ними при Міністерство екології та природних ресурсів України створено Громадську екологічну раду.
21. Основні цілі й завдання стандартизації та нормування у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Основні цілі й завдання стандартизації та нормування у сфері охорони навколишнього природного середовища.Стандартизація та нормування є функцією державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до ст. 31 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.Стандартами цей Закон визнає документи, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом, що встановлюють призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.Ці загальні для всіх сфер управління ознаки стандартів конкретизуються ст. 32 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», яка визначає державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища як обов'язкові для виконання документи, що визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів. сьогодні система екологічної стандартизації містить такі види стандартів.1. ГОСТи — колишні державні стандарти СРСР, які визнано чинними на території України як міждержавні стандарти із збереженням абревіатури «ГОСТ» 2. Державні стандарти України — ДСТУ. Система таких стандартів, у тому числі у сфері охорони довкілля, почала розвиватись в Україні з 1992 року.3. Міжнародні стандарти, в першу чергу стандарти міжнародної організації з питань стандартизації (180). 4.Галузеві стандарти/технічні умови — стандарти, дія яких поширюється на підприємства (установи, організації), підпорядковані певному міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади, яким і затверджуються відповідні стандарти. 5. Стандарти підприємства — нормативно-технічні документи, затверджені наказом керівника (органу управління) конкретного підприємства, на яке і поширюється їх дія.
Екологічне нормування — це діяльність спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, інших центральних органів виконавчої влади щодо розроблення та затвердження меж допустимого впливу на довкілля хімічного забруднення, фізичних, біологічних та інших шкідливих факторів, що походять від стаціонарних та пересувних джерел, а також меж використання природних ресурсів та дозволених природо-перетворюючих заходів.Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до екологічних нормативів у першу чергу належать нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) у атмосферне повітря та гранично допустимих скидів (ГДС) у воду та грунти забруднюючих хімічних речовин, а також гранично допустимих рівнів (ГДР) фізичних факторів, зокрема шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання (радіації), електромагнітних факторів, а також шкідливих біологічних факторів, тобто будь-яких чинників біотичного походження (віруси, бактерії, грибки, токсини, чинники біохімічної дії, генетично модифіковані організми тощо), що здатні спричиняти масові захворювання людей, тварин, рослин, можуть призвести до погіршення стану довкілля, заподіяння значних економічних збитків, погіршення умов життєдіяльності населення.
Крім нормативів ГДВ/ГДС/ГДР, до екологічних нормативів ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносить також нормативи використання природних ресурсів. Ці нормативи (законодавство називає їх «лімітами»)
Мета екологічної стандартизації і нормування - це встановлення комплексу обов'язкових норм, правив, вимог по охороні природного Довкілля, використанню природних ресурсів і забезпеченню екологічної безпеки (ст. 31).Державні стандарти визначають поняття і терміни, режим використання і охорони природних ресурсів, методи контролю за станом природного довкілля, вимоги по запобіганню шкідливій дії забрудненого природного довкілля на здоров'ї людей, інші питання, зв'язані з охоронного природного довкілля і використанням природних ресурсів (ст. 32).