Організація харчування в залежності від інтенсивності праці

Для вимірювання кількості енергії, яка утворюється при "згорянні" (метаболізмі, окисленні) в організмі поживних речовин, користуються поняттям калорійності. Калорійність – це та кількість тепла, яка утворюється в організмі при окисленні спожитої їжі. Кількість тепла вимірюється в калоріях. При окисленні в організмі 1 г білків або вуглеводів утворюється близько 4 кілокалорій енергії, 1 г жирів – близько 9 кілокалорій. Добовий харчовий раціон дорослої людини, яка не займається інтенсивною фізичною працею, повинен становити приблизно 3000 кілокалорій (40 кілокалорій на 1 кг маси тіла). Тобто людина повинна отримувати таку кількість поживних речовин, при окисленні яких в організмі утворюється 2500-3000 кілокалорій енергії.

В стані спокою людині необхідно 25-28 кілокалорій, при легкій роботі – близько 35 кілокалорій, при роботі середньої інтенсивності – 45-50 кілокалорій, при важкій – 60-70 кілокалорій на 1 кг маси тіла впродовж доби. Правильно складений раціон передбачає баланс надходження енергії відповідно до витрат на забезпечення життєдіяльності людини.

Чоловіки потребують більшої кількості калорій, ніж жінки.

Люди, які ведуть активний спосіб життя, затрачають багато енергії і потребують більшої кількості калорій. Тому вони повинні вживати їжу, багату на вуглеводи.

Для осіб розумової праці характерна напружена нервова діяльність і обмеження м'язової діяльності. Калорійність добового раціону у них повинна обмежуватись 2400– 2700 ккал. Кількість білків у їжі має бути досить значною, а кількість вуглеводів і жирів – дещо меншою, ніж у наведених вище нормах. Рекомендується менше споживати легкозасвоюваних вуглеводів, що містяться в цукрі, меді, варенні, кондитерських виробах, ласощах тощо. При надмірному надходженні вуглеводів в організм вони переходять у жир. Це тим більше небезпечно, що особи цієї групи схильні до повноти через обмежену рухову активність.

Нині трудова діяльність значної частини робітників за своїм характером наближається до розумової. Харчування робітників різних підприємств має бути диференційованим, з урахуванням енерговитрат і розумового напруження. При важкій фізичній праці співвідношення білків, жирів і вуглеводів повинно становити відповідно 1:1,3:5, тобто кількість жирів і вуглеводів у раціоні треба збільшити.

Є багато методів визначення енерговитрат людини, але на практиці найчастіше користуються положеннями Наказу Міністерства охорони здоров’я України .№272 від 18.11.1999 р. «Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії». Згідно з цим документом, усі професії розподілено на чотири групи в залежності від фізичної активності.

Перша група: робітники переважно розумової праці, дуже легка фізична активність (науковці, студенти гуманітарного фаху, оператори ЕОМ, контролери, педагоги, диспетчери, робітники пультів управління тощо).

Друга група: робітники, зайняті легкою працею, легка фізична активність (водії трамваїв, тролейбусів, робітники конвеєрів, ваговики, швейники, пакувальники, робітники радіоелектронної промисловості, агрономи, медсестри, робітники зв'язку, сфери обслуговування, продавці промтоварів тощо).

Третя група: робітники праці середньої важкості, середня фізична активність (слюсарі, наладчики, верстатники, водії екскаваторів, бульдозерів, автобусів, лікарі-хірурги, текстильники, взуттьовики, залізничники, водії вугільних комбайнів, продавці продтоварів, водники, апаратники, металургидоменщики, робітники хімічних заводів тощо).

Четверта група: робітники важкої і особливо важкої фізичної праці, висока і дуже висока фізична активність (будівельники, помічники буровиків, прохідники, основна маса робітників сільського господарства, механізатори, доярки, овочівники, деревообробники, металурги, ливарники, робітники сільського господарства в посівний та збиральний періоди, доменщики, вальники лісу, каменярі, землекопи, вантажники немеханізованої праці тощо).