7. Жанрові особливості повісті т.Шевченка «Близнецы».

Близнюки — повість Тараса Шевченка російською мовою, написана орієнтовно 10 червня — 20 липня 1855 р. у Новопетровському укріпленні. За своїми жанрово-стилістичними особливостями повість стоїть близько до української та російської прози 30 — 40-х років М. В. Гоголь, Є. П. Гребінка, Г. Ф. Квітка-Основяненко, М. П. Погодін, О. С. Пушкін, М. Ю. Лермонтов. Ряд епізодів Близнецов має автобіографічну основу. В них передано враження Шевченка від подорожі до Полтавської губернії, зокрема до Переяславщини, про перебування у Києві тощо. Подробиці з життя Шевченка на засланні використано в змалюванні епізодів перебування Саватія Сокири в Оренбурзі та його подорожі до Орської фортеці. Головна проблема твору — проблема виховання. На утвердженні суспільного та естетичного ідеалу в повісті певною мірою позначилась сентиментально-романтична традиція Г. Квітки-Основяненка, П. Куліша. Водночас у Близнецах Шевченко вперше звертається до педагогічних ідей Г. С. Сковороди. У повісті відбито літературні зацікавлення Шевченка. Поет у різних формах висловлює своє ставлення до творів Г. С. Сковороди, І. П. Котляревського, М. В. Гоголя, до української народної творчості, а також до літературної полеміки.

8. Антимілітарний пафос повісті т.Шевченка «Близнецы».

Тарас Шевченко наповнив повість Близнюки безліччю автобіографічних елементів, які легко помітити вже в тому, що сам автор в творі чимало розповідає про себе від першої особи зрозуміло, що це могло б бути лише художнім прийомом, але тут ми бачимо справжні факти з життя Шевченко, до яких автор так чи інакше відсилає у творі. Інший прийом, який він використовує — атака з початку, тобто висування головної ідеї майже одразу ж на початку твору, або певного епізоду, чи то після коротесенького вступу, який тільки підсилює ефект від появи авторської ідеї. Розглянемо тему, яка в творі Близнюки фігурує в одній з головних позицій: антимілітаризм. Ставлення автора до армії змальовано ще в перших абзацах. Цікаво помітити той пафос, з яким подається ідея: армія зображена як нація без колориту, без маленьких національних примх, як то в прикладі подається понеділок, ніби непростий для українця день. Далі автор без жалю наводить ганьбу на рядового військового, використовуючи образи, покликані ще більше принизити звичайного військового, на приклад, стверджуючи, що той скоріше у єврея горілкою розживеться, ніж книгу купить. Ще далі — безліч прикладів розпутства військових. Саме так висунута антимілітарна ідея на початку твору, яка також виконує функцію передбачення подальшого сюжету.

Далі Шевченко використовує прийом порівняння: протягом всієї повісті він порівнює двох братів. Той, що пішов у військові раз від разу змальований все огидніше, автору не бракує фарб ані на опис ганебних справ, ані на картину, яку бачить його брат Ватя: перетворення людини на звіра. Що цікаво, автор всіляко підкреслює вирішальну роль вибору професійного шляху людини на її подальшу долю, адже в дитинстві Зосю і Ватю розрізнити ані зовні, ані за характером було майже неможливо. З іншого боку, Ватя показаний зразковим, вдячним сином, корисною та благородною людиною. Ось так, використовуючи прийом передбачення подій та граючи на контрастах, Шевченко повною мірою вплітає у твір елемент антимілітарного пафосу.