6. Проблема «автор – адресат» в творах т.Шевченка.

Проблему автор-адресат у творчості Т.Шевченка можна розглядати на прикладі віршів-послань Це певний спосіб поетичного висловлювання, яке спрямоване до конкретного адресата. Ознаки цього жанру: образ адресата, настанова на спілкування з ним автора, композиційно-стильові форми зверненого слова. Форма звернення до конкретного спібесідника друга, чи ворога залишається типовою для такого жанру. Всі ці ознаки притаманні віршам-посланням Т.Г.Шевченка, який не міг безпредметно виливати свій біль, свої прагнення та надії.

Завдяки використанню такого жанру встановлюється контакт між автором і адресатом, мета якого може бути різною: викликати інтерес у адресату до своїх творів, розкрити їх художнє значення, пояснення чого хоче автор, сутність його творів та ін.

Твір Н. Маркевичу можна назвати типовим посланням. Тут адресат сприймається як реальна людина, і є те, що літературознавці називають характерною рисою послання — погляд поета на предмети превалює над відчуттям. Поет, виливаючи тугу за батьківщиною, малює в своїй уяві її образ.

В поезії Чигрине, Чигрине розмова автора з Чигирином є уособленням ідеї визвольної боротьби.

У посланні До Основяненка засвідчено велику повагу автора до письменника, до його внеску в розвиток української культури. Хоча перша частина цього твору — це роздуми про історичну долю України, друга частина твору є власне посланням, в ньому зясовується, що автор, вважаючи Основяненка однодумцем у поглядах на історію, просить оспівувати героїчне минуле, висловлює сумніви щодо своїх можливостей співака, говорить про особисті страждання людини, відірваної від рідного краю

В інших поезіях, форма звернення служить засобом самоаналізу і соціально-політичного аналізу. Яскравим зразком цього є послання Гоголю. Тема послання — осуд поетом суспільної пасивності земляків й особливо зрадництва національних інтересів перевертнями — частиною українського панства та інтелігенції. І за жанром і за змістом цей вірш передує посланню І мертвим, і живим….

Шевченко постійно апелює до Гоголя — безпосередньо у формі ліричних звернень та через займенник ти або за допомогою літературних асоціацій, зіставляючи особливості Гоголівського й свого письменницького хисту та психологічної вдачі сміх і плач тощо.

Основна тема твору розкривається у другій та третій частинах. У другій частині я відокремлене від ти: Ти смієшся, а ж плачу. У третій частині я і ти — носії однієї точки зору і виступають спільно як ми: А ми будем Сміяться та плакать.

Характеризуючи твори Гоголя як сміх, а власні як плач, Шевченко насамперед мав на увазі різні жанрові й образно-стилістичні домінанти творчості: сатиричну в Гоголя й скорботну, сумну, елегійну в себе — при спільності творчої мети — подолати зло.

З наведеного бачимо, що обовязковою даністю послання є наявність того, хто звертається, і того, до кого звертаються. Тим самим зумовлюється розведеність у просторі цих двох постатей.

Причому простір адресанта є генеральним, в той час як адресата — локальним. Тому, що в полі зору першого є він сам, і той, до кого він говорить; крім того, він виразно розуміє свою активність, що надає значимості його власному простору. Але для того, щоб бути почутим, адресант має, разом з тим, перебувати в одному просторі зі слухачем, бо хоче бути почути. З одного боку, для того, щоб бути почутим, той хто говорить, має перебувати в одній часовій площині зі своїм співрозмовником, але справа полягає в тому, що навіть у випадку дружнього послання, конкретність адресата доволі умовна, оскільки за ним обовязково передбачається хтось інший — той ідеальний співрозмовник, який адекватно розуміє адресанта. Серед сучасників і попередників його знайти важко — кожен володіє власною істиною, що власне, і уможливлює послання. Отже залишається дві можливості: адресат, що перебуває у майбутньому, і сам адресант. Абсолютно закономірною, геніально точною є адресація вершинного послання Шевченка І мертвим, і живим, і ненародженим….

Тож вершиною цього жанру в творчості Шевченка є послання І мертвим, і живим, і ненародженим…, в якому автор ніби змоделював образ національної еліти, показав якою вона повинна бути, визначив її політичні та морально-етичні параметри. Зробив це в основному через різке сатиричне заперечення всього того негативного, що було притаманне українському ліберальному панству.

У цього послання довга адреса: І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє Воно звернене фактично до всіх українців, тобто має всенаціональну адресу, і в цьому вагомий художній сенс, який дозволяє жити поезії у великому часі. Саме тому поетове послання зберігає актуальність для всіх періодів нашої історії.

Доцільно розкрити алегоричність його назви. Мертвими Шевченко вважаєпоміщиків-кріпосників; живими — інтелігенцію, про яку Шевченко найбільше говорить у творі і дає їй досить глибоку, вичерпну характеристику; ненароджені — то простий народ, брати незрячі, гречкосії, поневолені, політично пасивні, не підготовлені до участі в суспільно-політичних змаганнях.

Починається послання з зображення соціального стану України як колонії Росії. І в наступних частинах образ України залишається провідним Композиція твору своєрідна: Шевченкове послання побудоване на внутрішній опозиції: з одного боку, поет дуже гостро картає земляків за їхні провини перед Україною, її народом, а з другого — намагається по доброму усовістити їх, звертається до їхніх гуманних і патріотичних почуттів з тим, щоб привернути до служіння знедоленій Батьківщині. З одного боку — сатиричні громи на їхні голови, а з іншого — намагання створити для них певну позитивну програму. В цьому величезна художня сила твору, який не тільки будить, тривожить громадянську совість, а й відкриває шлях, на якому можна спокутувати власні гріхи.