17 Дешифрування гірських порід із субгоризонтальним та нахиленим заляганням

При субгоризонтальному заляганні гірських порід границі пластів гірських порід залягають згідно висотних позначок на всій протяжності шару, пласти повторюють контури один одного і паралельні між собою. При моноклінальному заляганні шари паралельні один одному, але залягають під кутом до поверхні, границі не паралельні висотним позначкам. За нахиленого залягання пласта лінія його виходу на поверхню співпадає з напрямком лінії простягання на горизонтальній площині. В областях розчленованого рельєфу контури виходу пластів вигинаються, спів падіння вигинів з формами рельєфу будуть визначати напрям падіння пласта.

18. Дешифрування складчастих структур і розривних порушень.

Типові складчасті структури: синкліналі, антикліналі, флексури, мульди, ізоклінальні складки, кліваж. Для складок характерна чітка зональність, за якою виділяють монокліналі. Структури добре дешифруються, являють собою готову геологічну карту. Якщо рельєф розчленований, то виникають складнощі інтерпретації, пов’язані з впливом центральної проекції знімку, спотвореннями за перевищення і нахил оптичної осі в момент зйомки. Синкліналі, антикліналі виявляються у вигляді симетрично розташованих по вісі складки фотомаркуючих горизонтах. В антиклінальних структурах падіння спрямоване так, що вершини пластових трикутників обернені до вісі складки. Синкліналі - вершини пластових трапецій обернені у протилежний від вісі складки бік, пласти падають до вісі складки. Серед розривних порушень виділяють тріщинуватість, потужні розломи зі зміщеннями - скид, підкид. Зображення розломів виділяється у формі тектонічних уступів, лінійно витягнутих грабенів, складених механічно – стійкими породами. Основна ознака розр. порушень – порушення суцільності геологічної структури у вертикальному(скид, підкид) або горизонтальному(переміщення блоків один відносно одного) напрямках; лінійність.

18. Дешифрування вивержених та метаморфічних порід.

Метаморфічні породи по cтепені фототону розрізняються дуже сильно, особливо там, де товщі представлені контрастними по літологічному складу і фізичним властивостями породами. Добре виділяються за фототоном кварцити, зони інтенсивного кліважу і розсланцювання, лінійні структури (лінеаменти), складчасті і купольні структури. В межах високогір'я дешифрувати структури та породи важче. Вивержені та метаморфічні породи дешифруються за чітким контактом із вміщуючими породами за кольором, фототоном, текстурою, характером тріщинуватості. Також навколо таких порід закладається характерна гідромережа, що проходить по дрібним тріщинах. Вулканічні структури дешифруються за кальдерою, зазвичай це кільцева позитивна форма рельєфу, що денудується повільніше. У випадку вторинних змін порід кристалічного фундаменту утворюються метаморфічні кільцеві магматичні структури. Найчастіше вони представлені граніто – гнейсовими куполами. Такі структури часто розташовуються по периферії крупних магматичних структур.

20. Дешифрування четвертинних відкладів.

Пролювій – відклади, що нагромаджуються біля підніжжя гір внаслідок змивання зі схилів продуктів вивітрювання. Складають конуси виносу і шлейфи, що утворюються від їх злиття, так звані пролювіальні шлейфи. Від вершини конусів до їх підніжжя склад уламкового матеріалу змінюється від гальки і щебеню з піщано-глинистим цементом до більш тонких і відсортованих осадів, нерідко лесоподібних. Найбільш повно пролювій розвинений в передгір’ях аридних областей.

Делювій (делювіальні відклади) – продукти вивітрювання гірських порід (глина, пісок, щебінь та ін.), наноси, що утворюються біля підніжжя та на нижній частинах схилів висот внаслідок змивання зруйнованих гірських порід з верхніх частин цих схилів дощовими потоками і талими сніговими водами, а також під впливом сили тяжіння, морозного зсуву та текучості ґрунту (соліфлюкція).В делювії часто містяться розсипні родовища золота, олова, вольфраму і інших металів.

Алювій (від лат. Alluvio — наносити, замулювати) — незцементовані відклади постійних водних потоків (рік, струмків), що складаються з уламків різного ступеню обкатаності і сортування (валуни, галька, гравій, пісок, суглинок, глина). Гранулометричний і мінеральний склади та структурно-текстурні особливості алювію залежать від гідрологічного режиму ріки, характеру порід, що нею розмиваються, рельєфу і площі водозбору, геоморфологічних умов території. Дельти рік повністю складаються з алювіальних відкладів, і фактично є довгоживучими алювіальними конусами виносу. На космознімках чітко виділяються у меандруючих річок.

Солончак — тип ґрунту, що формується при засоленні у лісостепу, степу, напівпустелі та пустелі в умовах сухого клімату (аридних областях) та перевищення випаровування над опадами. Солончаки вкриті специфічною рослинністю (солянки, поташник, солерос). Солончаки характеризуються вицвітами солей на поверхні ґрунту.

Дюна - пагорб навіяного вітром піску; форми рельєфу пісків, утворених вітровою аккумуляцією.

Бархани — еолові форми рельєфу, нанесені вітром піщані, інколи пилуваті чи глинисті рухливі горби серповидної форми, звернені опуклістю проти вітру і не закріплені рослинністю.На знімках і ті і інші мають форму лінз(серповидну форму). Але дюни "рогами" повернуті до моря, а бархани - навпаки.

Карст — процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу. Є двох типів: підземний (печери), поверхневий (карстові поля).

21. Автоматизована класифікація даних ДЗ. Класифікація - розділення сукупності вхідних даних на скінченну кількість класів (локальних груп), що певним чином "обособлені" у просторі ознак.

Xi,j={X1, X2, .., Xn}

Компонентами вектора Х виступають значення в зареєстрованих спектральних каналах. Отже, кожна точка місцевості може бути охарактеризована n-вимірним вектором ознак, де ознаками виступають значення отримані в n-спекральних каналах. Методи класифікації можна розділити на 2 великі групи: еврістичні (непараметричні), аналітично обгрунтовані (параметричні) Ідеалогічно методі діляться на 2: з навчанням, та без навчання.Кластер-аналіз - більшість алгоритмів базується на принципі мінімальної відстані, або мінімальної дисперсії в середині класу, і при одночасній максимальній між класами. У випадку класифікації з навчанням окрім набору вхідних даних, які необхідно разкласифікувати, формується допоміжний набор даних (навчальна множина), її особливість у тому що для кожного її елементу ми знаємо його належність до класу, отже параметри системи розпізнавання вже задаються не довільним чином(як у випадку кластеризації), а підбираються на основі навчальної множини