15. Стереофотограмметрія. Основи, способи формування 3-д зображення, область застосування, вирішувані задачі.

Принцип формування стереозображень полягає у роділ. Оптичних променів від правого і лівого аерофотознімку з метою їх роздільного спостерігання лівим і правим оком. На цьому принципі базується стереоскоп. Другий принцип формування зображення – анагліфічне зображення, формується на моніторі таким чином, що лівий знімок відображається у червоних кольорах, а правий – бірюзовий. Недоліки: стомлені очі, великі втрати первинної освітленості. Спосіб поляроїдів.В основу різних вимірів на стерео моделях зокрема визначення висоти перевищення точок місцевості над обраним рівнем приведення лежить явище паралаксу( принцип вимірювання повздовжніх паралаксів). Загалом в геологічних застосуваннях визначається планове положення на місцевості і висоти. Повздовжнім паралаксом називається різниця абсцис однакових точок місцевості, що ідентифікуються на лівому і правому знімку. (формул куча). Повздовжній паралакс будь-якої точки місцевості дорівнює базису фотографування в масштабі горизонтальної площини, проведений через дану точку.

таким чином, знаючи висоту фотографування відносно рівня приведення, знаючи базис фотографування, фокусну відстань камери, а також вимірявши повздовжні паралакси точок місцевості можна знайти їх переміщення над рівнем прив’язки.

16. Загальні принципи дешифрування даних дз. Дешифрувальні ознаки

Задачі дешифрування – виявлення і оконтурення літологічних комплексів за типовими характерними ознаками(фототон, мікрорельєф), виявлення і простеження елементів тектонічної будови територій, виявлення геоморфологічних форм і встановлення зв’язків між ними та глибинною будовою, виявлення пошукових ознак на певні види корисних копалин. Ознаки – прямі(геометричні, фотограметричні), опосередковані( геоморфологічні, розповсюдження та характер гідромережі, геоботанічні ознаки, форми рельєфу, характер залягання порід, тектонічна будова, фізико – географічні особливості).

Геометричні – конфігурація у площині геол. Об’єктів, їх лінійні форми та розміри, фотограмметричні – фототон зображення, його інтенсивність залежить від спектральної відбиваючої здатності, будови, речовинного складу, ступеня, кута освітлення, типу плівки(аерофотозйомка). При дешифруванні даних ДЗ виявляються межі фотомаркуючих горизонтів, товщі, які витримані по площі, відрізняються за фототоном, текстурою від вміщуючих порід, що є типовими з точки зору структурної будови території, виділяються контакти порід, характер їх залягання, тріщинуватість.

Об’єкти відзняті в різний час можуть мати різний фототон. Використання геоморфологічних ознак базується на зв’язку між фізико – хімічними та механічними властивостями гп.

Геоботанічні – відповідність рослинності літологічному складу порід. Найважливішою ознакою є міцність порід, що залежить від мінералогічного складу, структури, текстури, зернистості, щільності, ізотропності. Водопроникність має важливе значення для осадових рихлих порід . Для карбонатних порід вона обумовлює карстові та ерозійні форми рельєфу.