Оформлення списку використаних джерел

Мета даного розділу методичних рекомендацій – допомогти студентам правильно скласти бібліографічний опис документа й оформити бібліографічний список до курсової, дипломної чи кваліфікаційної роботи.

Список використаних джерел – обов’язковий елемент будь-якої наукової роботи, який розміщується після висновків та додатків. У список використаних джерел включаються, як правило, бібліографічні відомості про всі використані при підготовці роботи друковані та електронні літературні, статистичні, картографічні та інші джерела на будь-яких носіях.

Список використаних джерел слід формувати одним із таких способів:

Алфавітний – матеріал розташовується в порядку алфавіту прізвищ перших авторів або назв робіт. Роботи одного автора розміщують згідно з алфавітом назв.

Хронологічний – матеріали розташовуються в прямій чи зворотній хронології видання. В межах одного року – роботи подаються згідно з алфавітом прізвищ та назв праць.

За розділами – на початку списку вказуються роботи загального характеру, решта літератури розміщується по розділах в алфавітному чи системному порядку.

В порядку появи посилань у тексті – список джерел подається по мірі згадування в тексті. Цей спосіб вважається самим зручним при написанні роботи у хронологічному порядку.

Автор може вибирати будь-який (але тільки один) спосіб формування списку використаних джерел для своєї роботи. Комбінувати різні способи складання списку літератури не дозволяється. Найбільш рекомендованим є алфавітний спосіб формування списку використаних джерел.

Незалежно від обраного способу список використаних джерел складається з суцільною нумерацією в такому порядку:

1) державні постанови, стандарти тощо;

2) авторські праці;

3) література на мовах, що використовують латинський алфавіт;

4) картографічні твори;

5) електронні джерела інформації.

В кожному із виділених підпунктів зберігається обраний для даної роботи спосіб формування списку використаних джерел – алфавітний, хронологічний чи інший. Кожне джерело згадується в списку один раз, незалежно від того, як часто на нього робиться посилання в тексті роботи. В тексті роботи мають бути посилання на всі джерела, опис яких наводиться в списку використаних джерел.

Бібліографічний опис джерела – це сукупність бібліографічних відомостей про документ або його складову частину, представлених за певними правилами, необхідних та достатніх для загальної його характеристики та ідентифікації. Його складають безпосередньо за друкованим твором відповідно до чинних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання».

Загальні правила бібліографічного опису використаних джерел:

Бібліографічний опис складається із заголовка й інших елементів, послідовність яких строго регламентована й не може бути довільно змінена. Бібліографічний опис наукового документу роблять мовою документа і він залежить від його виду. Бібліографічний опис складають безпосередньо з титульного аркуша джерела.

Відомості про авторів, редакторів та інших осіб, інша необхідна для опису інформація, що зазначена не на титульній сторінці книги, а на зворотній, або сформульована студентом, в описі наводять у квадратних дужках. Наприклад: Вступ до інформаційних технологій : метод. посіб. / [під ред. Зарецької І.Т., Владимирової М.В.]. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2006. – 364 с.

Відомості про форму власності видавця (видавництво, АТ, ВАТ, ТОВ, ЗАТ, LTD , Inc тощо), зазвичай випускають. Власну назву видавництва наводять без кавичок. Наприклад: у джерелі інформації: Видавництво "Дніпро", в описі: Дніпро; у джерелі інформації: Видавництво ім. Олени Теліги, в описі: Вид-во ім. Олени Теліги.

Рік видання наводиться обов’язково, навіть тоді, коли відомості про нього відсутні в документі, тоді встановлюють приблизну дату і зазначають її у квадратних дужках разом зі знаком запитання, наприклад: [2007?]. Позначення "б. р." (без року) в описі неприпустиме.

Для розділових знаків між елементами бібліографічного опису застосовують проміжок в один друкований знак до і після розділового знака. Виняток становлять: крапка, кома (проміжки ставлять тільки після них), квадратні і круглі дужки (проміжками лише ззовні). Наприклад: К. : Дніпро, [та ін.], (Життя славетних).