9.4.Благодійні надходження: основні поняття та види

Основними видами благодійності є: благодійні внески, гран­ти, дарунки, пожертвування, а також кошти, що надходять на ииконання окремих доручень. Форми, в яких благодійна допомо­га потрапляє до бюджетних установ, бувають різними. Вона може мати натуральну форму, тобто надходити у вигляді товарів, робіт «бо послуг. Інколи допомогу дають грошима.

За Переліком власних надходжень благодійні надходження належать до групи 2 «Інші джерела власних надходжень бюджет­них установ». Ця група формується з двох підгруп: до першої по­трапляють благодійні внески, гранти і дарунки, до другої — ко­шти за дорученнями. Такі кошти використовують виключно за спеціально визначеними напрямами.

Благодійництво — добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги (ст. 1 Закону України «Про благодійництво»).

Бюджетні установи, одержуючи добровільні пожертвування або благодійну допомогу, повинні дотримуватися вимог Закону України «Про благодійництво». Тобто слід пам’ятати: благодій­ну допомогу приймають виключно на добровільній основі та з обов’язковим оформленням відповідної документації (актів, на­кладних).

До різновидів благодійної допомоги належать і такі її форми, як меценатство та спонсорство.

Меценатство — добровільна безкорислива (матеріальна, фінансо­ва, організаційна або інша) допомога фізичних осіб-меценатів.

Спонсор, як і меценат, також вкладає гроші у певні соціально- культурні проекти. Проте спонсорство має інші передумови і ви­користовується для популяризації імені (найменування) спонсо­ра (фіз- або юрособи), просування його товарного знака на ринок. Інакше кажучи, гроші вкладають, щоб отримати, врешті-решт, певний зиск.

Найпоширенішою практикою залучення спонсорської до­помоги є участь у культурних акціях відомих людей України або будь-якого регіону. Наприклад, щоб зібрати кошти для автоматизації бібліотеки лікарні, місцева зірка сцени провела декілька благодійних концертів. Натомість бібліотека відкрила на власному \уеЬ-сайті сторінку, присвячену цьому артистові.

Гуманітарна допомога — ще один різновид благодійництва.

Гуманітарна допомога — це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, яку надають іноземні та вітчиз­няні донори з гуманних мотивів її отримувачам в Україні або за кор­доном, які потребують цю допомогу через соціальну незахищеність, важке фінансове становище, тяжку хворобу конкретних фізичних осіб (ст. І Закону України «Про гуманітарну допомогу») або за на­слідками стихійного лиха, аварій, техногенних та інших катастроф тощо, які загрожують життю та здоров’ю населення.

Як бачимо, у визначенні йдеться про отримувачів гуманітар­ної допомоги. Ними в Україні є лише юрособи, зареєстровані в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги за поряд­ком, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2000 р. № 543. Здебільшого це неприбуткові структури — громадські організації інвалідів, ветеранів війни та праці, бла­годійні, релігійні організації, реабілітаційні установи для інва­лідів та дітей-інвалідів. Але ними можуть бути й установи та ор­ганізації, що утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів.

Донорами гуманітарної допомоги є переважно іноземні юридичні або фізичні особи. За ст. З Закону України «Про гуманітарну допомогу», донор спочатку надсилає письмову пропозицію про її надання. Саме письмова згода отримувача на одержання гуманітарної допомоги є підставою для здійснення її в Україні.

Матеріальні цінності на адресу отримувача гуманітарної до­помоги, що перебувають під митним контролем, можна вільно використовувати лише після одержання митного оформлення та усіх необхідних дозволів від МОЗ, карантинної служби, Держ­стандарту тощо.

Як вид надходжень гуманітарна допомога має специфічні осо­бливості, але залежно від обставин та об’єктивних потреб її розпо­діляють за напрямами, переліченими у ст. 4 Закону України «Про благодійництво». Наприклад, гуманітарною допомогою можуть бути продукти харчування (з обмеженим терміном зберігання), предмети медичного призначення, одяг, взуття, м’який інвентар, предмети соціального призначення та реабілітації інвалідів, що надходять на адресу інтернатних закладів соціального захисту населення, охорони здоров’я, освіти тощо.

Гранти

Грантами вважають грошові або інші засоби, що передаються гро­мадянами та юридичними особами (у тому числі іноземними), а та­кож міжнародними організаціями для проведення конкретних нау­кових досліджень, розроблення законопроектів, підготовки кадрів та інших цілей на умовах, передбачених грантонадавачем. Гранти надають безоплатно і без повернення (з інформаційних ресурсів ШеЬ-енциклопедії «Вікіпедія»),

Одержання грантів є одним із вагомих джерел зовнішніх надходжень. Останнім часом грантонадавачами все частіше є міжнародні фонди. Здебільшого їх надають на реалізацію заходів, визначених цільовою програмою, наприклад, на освітні, наукові або просвітницькі проекти. їх мета — допомогти кон­кретному дослідникові чи організації реалізувати проект, що користуватиметься у суспільстві певним попитом. Гранти можуть бути індивідуальні або колективні. Послідовність кроків, характерних для процесу їх отримання, така:

1) фонди (донори) із фінансової підтримки соціальних або за­гальносуспільних проблем оголошують конкурс (програму) за­лежно від профілю та пріоритетних напрямів діяльності фонду;

2)заявники подають письмове звернення з проханням про ви­ділення гранту. Заявку подають, щоб переконати грантонадавача вкласти гроші у проект, тобто на справу, яка в майбутньому, най­імовірніше, не принесе суттєвих економічних вигід;

3)донори (грантонадавачі) розглядають заявки на підтримку проекту та визначають одержувача-переможця;

4)грант надсилають за реквізитами отримувача.

Наприклад, у червні 2007 р. відбулася церемонія передачі ме­дичного обладнання, що було придбано за кошти гранту від уряду Японії (близько 3,9 млн доларів США), в обласні дитячі клінічні лікарні (у Кіровограді й Луганську). Таким чином, лікарні ста­нуть отримувачами 42 одиниць обладнання. Це другий грант за­гального типу, наданий урядом Японії медичним закладам Укра­їни. Перший — на суму 6,2 млн доларів США — надали у 2000 р. українській дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит».

Подарунки

Подарунки надходять до бюджетних установ переважно у на­туральній формі. Наприклад, після закінчення лікування забез­ печені громадяни дарують лікувальному закладу комп’ютери, DVD, телевізори, спортивний інвентар тощо.

Останнім часом бюджетні установи (особливо вітчизняні бі­бліотеки та музеї) звертаються до фандрейзингу (слово «fund» — грошові кошти з’єдналося зі словом «raise» — добувати, одержав­ши новий зміст пошуку коштів) — діяльності із залучення фінан­сових, матеріальних та людських ресурсів для реалізації проек­тів, які ставлять перед собою соціально значущі цілі.

Суми за дорученнями

Суми за дорученнями — це кошти, що потрапляють до бюджет­них установ та організацій для виконання певних доручень та які використовують за цільовим призначенням, визначеним стороною, що надає ці кошти.

Вони можуть надходити:

• за рішеннями Уряду України, місцевих органів виконавчої влади або інших нормативно-правових актів;

• від підприємств, організацій;

• від фізичних (приватних) осіб;

• від благодійних фондів;

• від інших бюджетних установ.

Планування та витрати

Благодійні надходження утворюють другу групу власних надходжень спецфонду. Однак оскільки гранти, дарунки та бла­годійні внески не мають постійного характеру, то їх не планують у кошторисі — основному плановому документі бюджетної уста­нови. Виняток становлять попередньо визначені рішення Кабі­нет Міністрів України, укладені угоди, у тому числі міжнародні, за календарними планами проведення централізованих заходів тощо.

Тож витрачати благодійні надходження можна лише після того, як їх буде включено до кошторису. Тут бухгалтеру бюджет­ної установи варто звернути увагу на таке:

існує норма (частина четверта ст. 23 БКУ), за якою витрати за рахунок доходів спецфонду можна проводити в межах і тільки за рахунок фактичних надходжень (якщо законом про Держав­ний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет не вста­новлено інше);

2)отримувачі благодійної допомоги залежно від її надхо­дження вносять зміни до спецфонду кошторису (за джерелом ін­ших власних надходжень) згідно з вимогами постанови № 228. Причому вносити зміни в частині власних надходжень спецфонду розпорядники можуть упродовж року. Підставою слугують у разі надходжень:

а) грошовими коштами — довідка Держказначейства, що під­тверджує надходження коштів на спеціальний реєстраційний ра­хунок установи, відкритий для надходження грошей;

б) у натуральній формі — документи (акти, накладні) щодо виконаних робіт, наданих послуг і одержаних товарів.

Далі оформлюють довідку про внесення змін до кошторису, яку затверджує керівник вищої установи. Копії довідки надають Держказначейству для внесення змін до спецфонду кошторису.

Не можна оминути увагою ситуацію, коли на початку року бюджетна установа здійснює видатки за тимчасовим кошторисом. З урахуванням останніх поправок до Порядку № 89 за потреби (у нашому випадку — у разі надходження будь-якого виду благодій­ної допомоги) можна вносити зміни і до тимчасового кошторису. Механізм внесення змін аналогічний що й внесення змін до ко­шторисів.