Принцип систематичності і послідовності.

Все в світі взаємопов´язане і знаходиться у постійному русі і розвитку.Людина лише тоді оволодіває справжніми і дійовими знаннями, коли в її мозку відби-вається чітка картина навколишнього світу як система взаємопов´язаних понять. Тому навчальний матеріал як відображення окремих сторін навколишньої дій-сності повинен являти собою систему знань Організовуючи навчання, необхідно пам´ятати застереження К.Д.Ушинського про те,що тільки система, звичайно розумна, що виходить із самої суті предметів, дає нам повну владу над нашими знаннями.Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комо-ру, в якій все без ладу і де сам хазяїн нічого не знайде; голова, де є тільки систе- ма без знання, схожа на крамницю, в якій на всіх ящиках є написи, а в ящиках порожньо.

Системою вважають множину елементів, які, перебуваючи в певних зв´язках та відношеннях, у сукупності утворюють єдність.Якщо один із елементів випа-дає, то система втрачає свою цілісність і монолітність.

Системність засвоєння знань реалізується через систаматичність навчання, яка припускає засвоєння учнями понять і розділів у їх логічному зв´язку .

Принцип систематичності і послідовності означає:

• озброїти учнів точно окресленим колом системетизованих знань;

• послідовне розміщення предметів у навчальному плані;

• послідовне розміщення матеріалу з кожного предмета;

• систематичний і послідовний виклад учителем;

• струнка система в організації різних форм навчання;

• єдність теорії і практики;

• залучення учнів до різних видів діяльності.

Принцип реалізується як в системі роботи вчителя (систематично і послі-довно викладати, продумування системи уроків, системи вимог до учня, систе-матична робота над собою, здійснення внутріпредметних та міжпредметних зв´язків,система в організації письмових, лабораторних робіт, у перевірці знань, опора на пойдене при вивченні нового матеріалу та інш.) так і в системі роботи учнів (систематичне відвідування школи, систематичне виконання домашніх завдань, уважність на уроках, систематичне повторення навчального матеріалу, система у роботі над предметом та інш.).

Правила реалізації принципу систематичності і послідовності:

1.Застосовуйте плани,схеми для ефективного засвоєння учнями системи знань. Розділяйте зміст навчання на логічно завершені частини, послідовно їх реалізуй-те, привчайте до цього учнів.

2.Не допускайте порушення системи як у змісті, так і в способах навчання.Ко-ли система порушена, негайно ліквідуйте прогалини, щоб запобігти неуспішно-сті.

3.Застосовуйте найновіші надбання методики навчання:складайте зі своїми учнями опорні конспекти, структурно-логічні схеми, алгоритми, комп´ютерні програми тощо, які полегшують і прискорюють засвоєння знань.

4.Частіше повторюйте і вдосконалюйте, що вивчалося раніше, вводьте його у нові системи зв´язків.

5.Нічим не перевантажуйте пояснення нового матеріалу, додавайте лише те, що легко, просто, природно вступає в асоціативні зв´язки.

6.Повторюйте і систематизуйте вивчене не лише на початку уроку(для пере-вірки засвоєного) , а й в кінці уроку(для закріплення набутих знань), а також після завершення кожної логічно закінченої частини навчального матеріалу.

7.Постійно і терпляче привчайте своїх учнів до самостійної праці, прогресивно ускладнюючи і створюючи можливості для самостійного розв´язання дедалі складніших завдань.

8.Пам´ятайте,що забуті знання швидко відновлюються в системі, а без неї з великими труднощами.

ВРАХУВАННЯ ВІКОВИХ ТА ОСОБИСТІСНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ У

НАВЧАННІ.

Кожному учневі притаманні свої, самобутні, неповторні риси і якості.Учні розрізняються індивідуальними властивостями нервової системи, темпераменту, нахилами, інтересами, здібностями, особливостями мислення, уяви, пам´яті, волею, життєвим досвідом, темпами роботи та інш.

Під час навчання необхідно враховувати попередній досвід учнів, підготовленість їх до школи, особливості особистості кожної дитини: її темпера-мент, здібності, нахили, інтереси, волю…Це реалізується через диференціацію та індивідуалізацію навчання.

Індивідуальний підхід у навчанні як найважливіший принцип навчання посів у дидактиці чільне місце з часів Я.А.Коменського. Процес навчання, з його точки зору, повинен будуватися в чіткій відповідності до виховних і індивідуальних особливостей учнів. Я.А.Коменський навіть зробив спробу дати свою типологію учнів, поділяючи їх на шість груп (діти з гострим розумом, прагнуть до знань, допитливі і піддатливі; з гострим розумом, але повільні, хоча й слухняні; з гострим розумом, але невгамовні і вперті; слухняні і допитливі, але повільні і мляві; тупі, байдужі; тупі з зіпсованою і злісною натурою).

О.В.Духнович у книзі “Народна педагогія” також звертає увагу на індиві-дуалізацію навчання з метою з метою розвитку кожного учня. Він пише:”Учнів у школі на три частини поділити можна: середнього розуму(їх найбільше), талано-витих і учнів слабкого розуму”.

“Індивідуалізацію навчання” розуміють як організацію навчального процесу, при якій вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їх здібностей до учіння.

Особливе місце у системі індивідуального навчання належить диференціації навчання, під час якого здійснюється відбір змісту, методів, форм навчання залежно від особливостей груп учнів, рівних за підготовкою.

Основне призначення диференціації в тому, щоб знаючи і враховуючи індиві-дуальні відмінності у навчальних можливостях учнів, забезпечити для кожного із них оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчання.

Нова концепція шкільної освіти в Україні одним із першочергових завдань визначає диференціацію навчально-виховного процесу в школі, що має стати засобом найповнішого і раціонального розкриття можливостей кожної особистості.

У початковій ланці освіти домінує рівнева (внутрішньокласна диференціація), тобто, індивідуальні та групові заняття проводяться у межах довільно сформованих класних колективах.

Основна мета диференціації – сприяти створенню умов для всебічного розвитку особистості кожного школяра з урахуванням його задатків, можливостей, інтересів.

Для реалізації цієї мети можна використовувати:

• проходження навчального курсу в індивідуально різному темпі;

• створення постійних і тимчасових груп учнів з будь-якого навчального предмета або його розділу;

• вивчення альтернативних предметів за вибором у межах звичайної загальноосвітньої школи;

• класи, школи для учнів, схильних до певного виду діяльності;

• класи з прискореним проходженням навчального курсу;

• класи з сповільненим темпом проходження навчального курсу.