3. Третьою стороною принципу є формування пізнавальної активності учнів. Зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал школярі можуть тільки у процесі активної пізнавальної діяльносиі.

Ступінь пізнавальної активності учнів може бути різною.

Найвища. Учень працює самостійно, має високий інтерес і бажання вчитись. Його активність на уроці є результатом працьовитості, потреби у знаннях. Роль учителя тут зводиться до того, щоб допомогти учню правильно організувати свій навчальний час, навчити раціональним прийомам розумової діяльності.

Висока.Учні активно вивчають матеріал, але під керівництвом учителя, який мобілізує їх діяльність, допомагає переборювати труднощі.

Середня. Учні прагнуть засвоїти зміст, але відволікаються, стають неуважними з різних причин. Учитель повинен добре розуміти причини відволікання і запланувати профілактичні заходи.

Низька. Увага учнів переключається на інші об’єкти. Вони не вміють довгий час зосереджуватись на поясненні учителя, практичних вправах, самостійній роботі. Такі учні часто вимагають організації для них спеціально розроблених додаткових занять.

Найнижча. Навчальне завдання не визначає діяльність учня. Він вчить матеріал тому, що учитель, батьки, дорослі заставляють учитися. Активність учня спрямована на інші види діяльності, які не відносяться до навчального процесу. Для таких учнів необхідний індивідуальний підхід.

Основа пізнавальної активності – формування стійких пізнавальних інтересів у школярів.

Засоби формування стійких пізнавальних інтересів:

-захоплений виклад самого навчального матеріалу (новизна, історизм,показ сучасних досягнень науки, практичного значення наукових знань тощо);

-використання методів і форм організації навчання, які спонукають школярів до самостійної навчальної діяльності (проблемне навчання, наочність, групова робота, взаємне навчання і контроль тощо);

-створення сприятливого емоційного поля (довіра, такт учителя, взаємна доброзичливість та ін.);

-створення ситуації успіху, за якої створюються умови переживання радості успіху, усвідомлення своїх можливостей, віри в себе.

Правила реалізації принципу свідомості і активності.

-навчайте так, щоб учень розумів, що, чому і як треба робити, і ніколи механічно не виконував вказівок учителя;

-навчаючи, поєднуйте всі види діяльності, поєнуйте аналіз із синтезом, індукцію із дедукцією, співставлення з протиставленням, частіше використовуйте аналогію. Чим молодші школярі, тим частіше використовуйте індукцію;

-добивайтесь, щоб учні розуміли суть і зміст кожного слова, речення;

-те, що учням невідоме, логічно пов’язуйте із вивченим. Де немає логічного зв’язку із засвоєним, там немає усвідомленого навчання;

-навчайте знаходити головне і другорядне у тому, що вивчається, домагайтесь розуміння головного;

-однією з головних підойм активності учнів є практична робота. Не забувайте організовувати її на кожному уроці, впроваджуйте нові форми організації пошукової праці;

- частіше використовуйте запитання “чому?”, щоб вчити учнів мислити;

-пам’ятайте, що знає не той учень, що переказує, а той, що на практиці застосовує свої знання;

-навчайте так, щоб знання набули сили переконань і керівництва до дії.