Принцип доступності.

Доступність засвоєння знань, формування умінь і навичок означає їх зв’язок з рівнем розвитку школяра, з їх особистим досвідом, з тими знаннями, уміннями і навичками, які є в учня. Якщо такого зв’язку встановити не вдається, то знання недоступні.

У світі все взаємопов’язане, інують зв’язки між всіма предметами, явищами. Тому існує взаємозв’язок всіх знань, всіх наук, всіх навчальних предметів.Знання, які має учень, являють собою частину досвіду людства, тому завжди є можливість нові знання пов’язати з тими, що дитина має.

Фактори, які впливають на рівень доступності.

1. Зв’язок нових знань з тими, що є у дитини. Цей зв’язок по різному сприймається учнями. Одні учні прагнуть запам’ятати нове, зовсім не турбуючись про те, щоб пригадати раніш вивчене.Це знижує доступність засвоєння, штовхає дітей до механічного запам’ятовування.Другі не можуть встановити зв’язок нового з тим, що відомо, а тому не розуміють пояснення учителя. Треті не помічають новизни в тому матеріалі, який розповідає учитель. Наприклад, слухаючи матеріал про пори року в початкових класах, ці учні часто вважають, що матеріал їм добре відомий. Тому вони неуважні на уроці і не засвоюють нового змісту. Розуміння учителем особливостей зв’язку нового з відомим у свідомості учня допомагає підвищити ступінь доступності.

2. Новий зміст може включати звичні для учня і незвичні або зовсім незнайомі судження, докази, форми і операції мислення. Доступність навчання залежить від того, наскільки учитель зуміє пов’язати засвоєння нових знань з механізмами мислення, які у школярів сформовані або формуються. Найпростіше, коли новизна матеріалу не вимагає нових видів умовисновків або операцій мислення. Тоді учні не відчувають труднощів і в самій мислительській діяльності. Важче для учнів і для вчителів тоді, коли новий зміст вимагає нових операцій мислення, нових для учнів способів роздумів, практичних дій, наприклад: вивчення нових математичних дій, використання на уроках праці нових інструментів та інш. Тут виникає два завдання: передати новий зміст і в той же час сформувати нові розумові і практичні дії на основі вже складених механізмів мислення і практичних навичок.

3. Засвоєння знань залежить від інтересів, нахилів учня, сформованих пізнавальних навичок навчальної праці. Якщо матеріал і способи його пояснення цікаві для учня, то оволодіння знаннями стає більш легким і доступним.

4. Доступність змісту навчання завжди пов’язана з його необхідністю для розумового, морального, естетичного, трудового виховання і фізичного розвитку школярів.

5. Відіграє роль яскравість і послідовність викладу матеріалу, використання зрозумілих і цікавих фактів, прикладів, ілюстрацій, вплив на почуття учнів, правильне спрямування їх мислення, організація активної самостійної роботи. Необхідно, щоб учитель викладав, а учні опановували знання, йдучи від відомого до невідомого, від близького до далекого, від простого до складного, від легшого до важчого. Доступність не сумісна з перевантаженням учнів, ні з надмірним спрощенням та крайньою легкість, Доступне не означає легке. Колективом вчених та учителів під керівництвом Л.В.Занкова експериментально довів, що навчання вже в початкових класах має здійснюватись швидким темпом і на високому рівні труднощів. Інакше вимога доступності навчання могла б зайти в суперечність з принципами активності і науковості у навчанні.

Таким чином, принцип доступності ставить до навчального процесу такі вимоги:

1. Пов’язати новий зміст з тими знаннями, які є в учня, з його особистим досвідом.

2. Знати рівень розвитку пізнавальних психічних процесів, ті види і операції мислення, які сформовані і які формуються.

3. Формувати пізнавальні інтереси як умову, що впливає на доступність навчання.

4. Розуміти значення і необхідність даних знань у виконанні завдань гармонійного розвитку особистості.

Правила реалізації проинципу доступності:

-не забувайте настанови Я.А.Коменського: “Усе, що підлягає вивченню, повинно бути розподілено до віку так, щоб пропонувалося для вивчення лише те, що доступне для сприймання”;

-зміст і способи навчання повинні дещо випереджати розвиток учня. Вивчайте і враховуйте досвід своїх вихованців, їхні інтереси, запити, спирайтесь на них у своїй роботі;

-у процесі навчання обов’язково враховуйте індивідуальну навчальність учнів, темпи просування кожного вперед, об’єднуйте у диференційовані підгрупи учнів з близькими характеристиками, досягайте мети, поступово нарощуючи вимоги;

-навчання передбачає певну напруженість. Коли вона відсутня, учні відвикають працювати на повну силу. Темпи навчання, що встановлюються учнями, як правило, набагато нижчі за доступні для них. Відповідно до конкретних умов встановлюйте оптимальні темпи, за потреби змінюйте їх;

- -вивчаючи новий і складний матеріал, залучайте до роботи передусім сильних учнів, а закріплюючи і перевіряючи – середніх і слабких;

-доступність залежить від мовлення вчителя: уникайте монотонності, навчайте образно, застосовуйте яскраві факти, приклади з життя, літератури;

- не збільшуйте тривалості монологів, тонко відчувайте, що треба пояснити, а що учні спроможні збагнути самі;

-матеріал, який необхідно запам’ятати, формулюйте короткими рядками, виключаючи те, що учні самі можуть додати.