Принципи навчання.

1.Поняття про закономірності процесу навчання.

2.Принципи навчання – вихідні положення, що визначають діяльність

учителя і учнів.

3.Характеристика принципів навчання:

• наочності;

• науковості;

• доступності;

• свідомості і активності;

• міцності знань, умінь і навичок;

• систематичності і послідовності;

• врахування вікових та особистісних особливостей в навчанні;

• виховуючий характер навчання.

1. Поняття про закономірності процесу навчання.

Поняття “закон” розуміють як необхідні, суттєві, повторювані відносини між предметами і явищами об’єктивної дійсності.

Закон – це те, що існує об’єктивно поза бажанням, і ми його можемо хіба що відкрити, пристосуватися до нього і зважати на нього, але не змінювати як процес чи співвідношення.

Стосовно дидактики – це об’єктивно існуючі можливості організації навчального процесу, які випливають із психофізіологічної будови людини, як-от: обсяги уваги, можливості сприйняття, пороги чутливості, здатність до сприйняття кольорів тощо.

“ Закономірністю “ можна вважати певний, причинно-наслідковий зв’язок між подіями, явищами, фактами… Педагічні закономірності – об’єктивний, необхідний, загальний, суттєвий зв’язок між завданнями, змістом і методами педагогічного процесу і його результатами, які виявляються у змінах знань, умінь, вихованості, розвинутості вихованців. Якщо, наприклад, дитина не знає букв, то закономірно, що вона не навчиться читати слова.

Закономірності навчання – це теоретична основа для розуміння навчання. Вони не містять безпосередніх вказівок до практичних дій, але, тільки розкривши та обгрунтувавши закономірності, можна зробити найточніші, науково перевірені вказівки щодо організації навчання.

Принципи навчання випливають із закономірностей, із тих завдань, які ставлять перед навчанням. Наприклад, свідомості і активності – із зако-номірності, яка вимагає свідомого засвоєння матеріалу і завдання – форму-вання свідомих, активних працівників.

У дидактиці формулюються ще й правила навчання. Принипи втілю-ються в практику навчально-виховного процесу завдяки реалізації правил. Останні грунтуються на принципах, принципи діють через правила – такий діалектичний зв’язок між ними. Їх ще називають правилами педагогічної майстерності. Правила реалізації – це настанови, опанування якими гарантує досягнення педагогічної майстерності. Правило – це настанова, нагадування, а не конкретна методична вказівка. Вчитель повинен підходити творчо до їх реалізації.

Принципи тісно пов’язані між собою і взаємно проникають один в одний. Наприклад, учні можуть оволодіти знаннями міцно тільки тоді, коли засвоять їх свідомо, а забезпечити це може тільки організація роботи в певній системі та ін.

Закономірність розвиваючого характеру навчання у роботах л.С.Виготського, п.Я.Гальперіна,г.С. Костюка.

Навчання веде за собою розвиток. Навчання і розвиток не співпадають, а являють собою два процеси, які знаходяться у складній взаємодії. Навчання тільки тоді ефективне, коли воно йде попереду розвитку. Тоді воно викликає до життя цілий ряд функцій, які знаходяться в стадії дозрівання, і лежать в зоні найближчого розвитку. Коли ми спостерігаємо за ходом розвитку дитини в шкільному віці і за ходом її навчання, ми дійсно бачимо, що будь-який предмет навчання вимагає від дитини більше, ніж вона може дати на сьогоднішній день, тобто, дитина в школі здійснює діяльність, яка заставляє її підніматися вище самої себе.

Дитина розвивається, виховується і навчається. Це значить: виховання і навчання включається в самий процес розвитку дитини, а не надбудовується над нею.

Те, що дитина уміє і знає на сьогоднішній день, що у дитини вже дозріло, завдання, які дитина самостійно розв’язує, утворюють зону (або рівень) актуального розвитку.

Зона найближчого розвитку, в якій можливе співробітництво учителя і учня складається із двох зон: зона актуального навчання, в якій в будь-який момент учитель може реально надати допомогу тому чи іншому учню в навчанні, і зони творчої самостійності, в якій учень самостійно засвоює в співробітництві з учителем знання і уміння.

Розвиваюча ефективність навчання прямо пропорційна величині ство-реній ним творчої самостійності (а не тільки зони актуального навчання) і обернено пропорційна величині зони актуального розвитку -- це закономір-ність розвиваючого характеру навчання.