5. Право на звернення до господарського суду

Право на звернення до господарського суду розглядається в двох аспектах: 1) як право абстрактне, тобто потенціальна можливість суб’єкта господарювання (підприємницької діяльності) або, в передбачених законодавством випадках, державних органів на звернення в юрисдикційний орган в особі господарського суду за захистом порушеного права або інтересів, які охороняються законом; 2) як право персоніфіковане, тобто як право конкретної особи на захист, якщо вона вважає, що її право порушено і потребує підтвердження і реалізації за допомогою судової влади. Право на звернення до господарського суду як абстрактне право є одним із елементів правового статусу усіх організацій, які зареєстровані як юридичні особи (ст. 1 Закону України “Про господарські суди”, ст. 23 Цивільного кодексу України). Це право — елемент правового статусу громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку, через державну реєстрацію, набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають правотакож звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права звернення до господарського суду є недійсною. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України законодавчо закріплено право на звернення до господарського суду.Наявність права на звернення до господарського суду не визначає, що всі господарські відносини і зв’язки суб’єктів господарювання або управління з економічних питань забезпечуються лише примусовою силою судової влади. Навпаки, розвиток господарськихвідносин передбачає, що права суб’єктів цих відносин реалізуються, а обов’язки виконуються добровільно і свідомо згідно із законами і договорами беззвернення до господарського суду. Право на звернення до господарського суду як потенціальна можливість захисту перетворюється в суб’єктивне правоконкретної особи за наявності у неї інтересу в захисті права, тобто у випадку показу нею порушеного або оспорюваного права. У такому випадку право назвернення до господарського суду як суб’єктивне право реалізується у формі права на подання позову (ідентичного йому права). Якщо законом для певної категорії спорів встановлений досудовий (претензійний) порядок врегулювання, спір може бути переданий на розгляд господарського суду лише після дотримання цього порядку. Для певних осіб законодавство передбачає право звернення до господарського суду без дотримання досудового (претензійного) порядку врегулювання спору.

6. Поняття господарського процесуального права й господарського процесу

Господарське процесуальне право розглядається як галузь права, але одночасно і як наука і навчальна дисципліна.  Господарське процесуальне право як юридична наука являє собою сукупність правових знань щодо організації і діяльності господарських судів та інших органів, що вирішують господарські спори. Тому система науки багато в чому збігається із системою господарського процесуального права як галуззю права. Проте система науки охоплює також і інші питання, які не входять до предмета галузі. Це, зокрема, питання розвитку господарського процесуального законодавства, організації господарських судів, правового статусу суддів господарських судів та інші питання, що мають загальнотеоретичне значення.  Як юридична наука господарське процесуальне право має свій предмет і об єкт дослідження. Предметом науки є система нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання процедур господарського судочинства, тобто правове регулювання процесуальної діяльності, механізм якої включає формування та реалізацію господарського процесуального законодавства, а також охоплює питання історичного розвитку законодавства про господарське судочинство, організацію господарських судів, правового статусу суддів господарських судів, загальної характеристики органів господарської юрисдикції та деякі інші питання.  Об єктом дослідження є правовідносини, що виникають при розгляді і вирішенні господарських спорів. Як наука господарське процесуальне право має мету – теоретичне відображення всіх основних проявів правового регулювання, здійснення господарського судочинства, а також досудового врегулювання господарських спорів.  Соціальне призначення, місце і роль науки господарського процесуального права в суспільстві, гуманітарних та юридичних науках найбільш повно і конкретизовано розкриваються через функції, які виконує галузева наука. Наука господарського процесуального права здійснює як загальнонаукові функції, що властиві будь-якій науці (пізнавальна, інтерпретаційна, прогностична, евристична, комунікативна, прикладна, ідеологічна, виховна), так і спеціально-юридичні функції ( правоорієнтуюча , практикозабезпечуюча або інструментальна, критико-експертна. Спеціально-юридичні функції розкривають ті особливості призначення науки господарського процесуального права, які обумовлені їх спрямованістю на дослідження держави і права як особливих соціальних явищ, що мають власну природу і тенденції розвитку.  Створення системи господарських судів як органів, що здійснюють правосуддя з господарських відносин, спрямоване в першу чергу на вдосконалення процедури розгляду господарських справ. Це потребує глибоких наукових досліджень ролі і місця господарських судів у судовій системі України; проблем організації господарських судів і вдосконалення їх системи; шляхів створення реальних гарантій забезпечення незалежності суддів; основних засад здійснення правосуддя з господарських відносин; актуальних аспектів процесуальної та поза процесуальної діяльності господарського суду тощо.