- •1. Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин
- •2. Історія виникнення й становлення господарських судів в Україні
- •3. Система й структура господарських судів
- •4. Завдання й функції господарських судів
- •5. Право на звернення до господарського суду
- •6. Поняття господарського процесуального права й господарського процесу
- •7. Стадії господарського процесу, їх характеристика й значення
- •8. Предмет господарського процесуального права, його система й джерела.
- •9. Поняття принципів господарського процесуального права, їх значення в правозастосовній діяльності господарських судів
- •11. Організаційні принципи діяльності господарських судів
- •12. Функціональні принципи діяльності господарських судів.
- •13. Правова природа досудового(претензійного) порядку врегулювання господарських спорів. Практика його застосування на сучасному етапі.
- •14. Порядок пред’явлення та розгляду претензії.
- •15. Порядок досудового врегулювання розбіжностей,пов’язаних з укладенням,зміною й розірванням господарських договорів.
- •16. Особливості пред’явлення претензій по спорах, пов’язаних з перевезенням окремими видами транспорту.
- •17. Розмежування підвідомчості справ між адміністративними та господарськими судами.
- •18.Підвідомчість справ господарським судам, поняття підвідомчості і її значення.
- •19. Розмежування компетенції між загальними судами й господарськими судами.
- •20. Категорії справ, віднесених до компетенції господарських судів. 21. Підсудність .
- •22. Види підсудності справ господарським судам, їх характеристика.
- •23. Виключна підсудність справ господарським судам, її особливості
- •24. Територіальна підсудність справ господарським судам, загальні правила її визначення.
- •25. Загальна характеристика учасників господарського судового процесу
- •28. Сторони в господарському процесі, їх правова характеристика
- •29. Треті особи в господарському процесі, їх права й обов'язки
- •30.Участь прокурора в господарському процесі.
- •31. Участь у господарському процесі державних та інших органів.
- •32. Поняття доказів у господарському процесі, їх види та характеристика
- •33. Особливості доказування в господарському процесі
- •34. Письмові і речові докази, особливості їх представлення сторонами та витребування судом.
- •35. Призначення господарським судом судової експертизи, значення її висновку при прийнятті судом рішення у справі.
- •36. Мирова угода в господарському процесі та порядок її затверження.
- •37. Поняття й види судових витрат у господарському судочинстві.
- •38. Судовий збір
- •39. Розподіл судових витрат підстави їх повернення. Повернення державного мита.
- •40. Процесуальні строки види і характеристика
- •41. Обчислення, зупинення,відновлення строків.
- •42. Умови й порядок пред'явлення позову в господарському процесі, наслідки їх порушення
- •43 Позовна заява, її форма й зміст
- •44. Повернення позовної заяви
- •45. Відмова у прийнятті
- •46. Порушення провадження у справі.
- •47.Забезпечення позову, заходи господарського суду по його забезпеченню
- •48.Строк розгляду справи господарським судом, підстави й порядок його продовження
- •49. Підстави відкладання господарським судом розгляду справи
- •50. Призупинення господарським судом провадження по справі та порядок його поновлення
- •51. Припинення господарським судом провадження по справі і його правові наслідки
- •52 Залишення без розгляду
- •57. Порядок виправлення господарськими судами недоліків у прийнятих ними рішеннях і ухвалах
- •58.Права господарського суду при вирішенні справи по суті й ухваленню рішення
- •59. Види проваджень у гпп по перегляду рішень господарських судів, їх характеристика та особливості – апеляція, касація… наступні питання.
- •60. Право апеляційного оскарження
- •61.Обєкти апеляційного оскарження.
- •62. Повернення апеляційної скарги
- •63. Повноваження апеляційної інстанції
- •64. Постанова апеляційної інстанції.
- •65. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
- •66. Право касаційного оскарження.
- •67. Зміст касаційної скарги
- •68. Повноваження суду касаційної інстанції
- •70. Перегляд господарськими судами рішень, ухвал і постанов по за нововиявленими обставинами.
- •71. Виконавче провадження - завершальна стадія господарського судового процесу. Закон "Про виконавче провадження": загальна характеристика.
- •72. Наказ господарського суду, його зміст, порядок і строки пред'явлення до виконання
- •74. Загальні умови виконання наказу господарського суду, відповідальність за його невиконання
- •75. Відстрочка, розстрочка, зміна способу виконання рішення господарського суду. Поворот виконання судового акту господарського суду.
- •76. Третейські суди, що розглядають господарські спори: порядок їх створення, мета й завдання.
- •77. Види третейських судів, що розглядають господарські спори, прийняття ними рішень і порядок їх виконання
- •78.Перегляд постанов Вищого господарського суду України Верховним судом України
- •79.Порядок подачі касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України у Верховний суд України
- •82.Порядок розгляду господарськими судами справ за участю іноземних підприємств і організацій.
- •I. Компетенція Міжнародного комерційного арбітражного суду
- •1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
- •2. Цілі і завдання прийняття акта
- •3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта
- •4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
- •5. Фінансово-економічне обґрунтування
- •6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
28. Сторони в господарському процесі, їх правова характеристика
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст. 1 ГПК України: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійсню¬ють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами Ук¬раїни, до господарського суду мають право також звертатися дер¬жавні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємниць¬кої діяльності.
Сторонами судового процесу є учасники спірного матеріального правовідношення, тобто особа, яка має право вимоги (кредитор) та особа, на яку покладається обов'язок виконати зобов'язання (боржник). У судовому процесі кредитор стає позивачем, а борж-ник - відповідачем.
Права та обов'язки сторін у господарському процесі визначає ст. 22 ГПК України, згідно з якою сторони користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріала¬ми справи, робити з них витяги, знімати копії, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої до¬води й міркування з усіх питань, що виникають під час судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому ГПК України порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Рів¬ність правових можливостей сторін полягає в тому, що вони мають однакові можливості використання процесуальних засобів свого захисту.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебіч¬ного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім загальних прав, якими наділені сторони, слід зауважити, позивач має право до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову чи зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Але господарський суд не при¬ймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнан¬ня позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси. У та¬ких випадках господарський суд розглядає спір по суті.
29. Треті особи в господарському процесі, їх права й обов'язки
У судовому процесі участь третіх осіб зумовлена багатосуб'єктністю матеріальних правовідносин та необхідністю участі у справі різних суб'єктів із метою захисту їх прав та законних інтересів. Процесуальною формою такої участі буде вступ у процес третьої осо-би. Господарський процесуальний кодекс України передбачає участь у процесі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ст. 26 ГПК України) і які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ст. 27 ГПК України).
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, — це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.
У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і від¬повідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. У контексті коментованої статті під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Відповідно до частини 1 ст. 26 ГПК третя особа, яка заяв¬ляє самостійні вимоги на предмет спору, може вступити у справу до ух¬валення судом рішення, тобто вступ у справу цієї особи на стадії апеляції чи касації не допускається.
Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах з. відповідачем перебуває саме во¬на і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із само¬стійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.
Відповідно до частини 2 ст. 26 ГПК про прийняття позов¬ної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Господарський суд вирішує питання про прийняття позовної зая¬ви третьої особи із самостійними вимогами за загальними правилами при¬йняття позову до розгляду, тобто має право у випадках, передбачених ст. 62 ГПК, відмовити у прийнятті позовної заяви або на підставі ст. 63 ГПК повернути позовну заяву. Втім, оскільки третя особа, яка заявляє са¬мостійні вимоги на предмет спору, вступає у справу, яка вже прийнята господарським судом до розгляду, дотримання правил територіальної підсудності не є обов'язковим. Отже, господарський суд, розглядаючи позовну заяву такої третьої особи, не вправі застосовувати процесуальні наслідки порушення позивачем правил територіальної підсудності.
За змістом коментованої статті третя особа із самостійними вимога¬ми на предмет спору може вступити лише після прийняття господарським судом первісної позовної заяви до розгляду і порушення провадження у справі, тобто у справу, яка розглядається судом. Якщо позовну заяву третьою особою подано до господарського суду до моменту винесення судом ухвали про прийняття позову до розгляду, суд не вправі прийняти її як заяву третьої особи, а повинен вирішити питання про її прийняття як самостійної позовної заяви.
Відповідно до частини 3 ст. 26 ГПК треті особи, які заяв¬ляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, активно використовується у господарському процесі. Норми цього інституту покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але зна¬ходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.
Згідно з частиною 1 статті 27 ГПК треті особи, які не заявля¬ють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, повинна зна-ходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в резуль¬таті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Частина 2 статті 27 ГПК встановлює вимоги до змісту заяв про залучення чи допущення третіх осіб.
Якщо особа бажає вступити у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вона подає заяву про вступ у спра¬ву. Якщо сторона чи прокурор вважають за необхідне участь особи у справі як третьої особи, вони подають заяву про залучення третьої осо¬би до участі у справі.
У заяві про вступ або залучення третьої особи, яка не заявляє само¬стійних вимог на предмет спору, повинно бути зазначено:
а) на стороні позивача чи відповідача братиме участь третя особа;
б) підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовід¬носини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішен¬ня суду вплине на ці правовідносини.
Відповідно до частини 3 статті 27 ГПК господарський суд, ви¬рішуючи питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі, виносить ухвалу. В ухвалі повинно бути зазначено, на стороні позивача чи відповідача допущено чи залучено третю особу, на яких під¬ставах її допущено чи залучено. Якщо суд відхиляє заяву про вступ чи залучення третьої особи, ухвала про відхилення не виноситься, а про від¬хилення заяви та мотиви відхилення суд зазначає в рішенні за результа¬тами розгляду справи по суті (або в ухвалі, якщо розгляд справи закін¬чується без винесення рішення).
Частина 4 статті 27 ГПК встановлює, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесу¬альними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін.
Права та обов'язки сторін викладено у ст. 22 ГПК.
Водночас треті особи, які не заявляють самостійних вимог на пред¬мет спору, не користуються правами, які належать лише позивачу та від¬повідачу. Вони не мають права на зміну підстави і предмета позову, збіль¬шення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від по¬зову або визнання позову. Вони також не мають права подавати заяви про відводи, укладати мирову угоду.