- •Питання до іспиту з «Історії України».
- •1. Проаналізуйте геополітичні плани країн Антанти та Троїстого союзу щодо України на передодні Першої світової війни.
- •2. Охарактеризуйте воєнні дії на території України в роки Першої світової війни.
- •3. Проаналізуйте діяльність легіону Українських січових стрільців.
- •4. Охарактеризуйте причини утворення Центральної Ради та проаналізуйте зміст і та іі Універсалів цр.
- •5. Охарактеризуйте причини проголошення Української Народної Республіки та проаналізуйте війну Радянської Росії проти унр.
- •6.Охарактеризуйте причини гетьманського перевороту та проаналізуйте зовнішню та внутрішню політику Української Держави за часів п.Скоропадського.
- •7. Охарактеризуйте причини утворення Директорії, та надайте оцінку політичній діяльності.
- •8. Проаналізуйте історичне значення акту злуки унр та зунр від 22 січня 1919 року.
- •9. Проаналізуйте причини та наслідки поразки визвольного руху 1917 – 1921 років.
- •10. Проаналізуйте культурне та духовне життя в Україні в 1917 – 1921 роках.
- •11. Охарактеризуйте основні етапи встановлення комуністичного режиму в Україні та проаналізуйте політику «воєнного комунізму».
- •12. Проаналізуйте причини та наслідки голоду 1921 - 1923 років.
- •13. Проаналізуйте економічне, соціальне та повсякденне життя населення в роки неПу.
- •14. Охарактеризуйте суть політики «українізації», зіставляючи різні точки зору щодо її оцінки.
- •15. Проаналізуйте факти щодо входження України до складу срср, статус України, та обґрунтуйте власну позицію з цього питання.
- •16. Охарактеризуйте релігійне життя в Україні в 30 – ті роки хх ст..
- •17. Охарактеризуйте, та надайте власну оцінку, політиці індустріалізації на Україні в 30 –ті роки хх ст..
- •18. Проаналізуйте основні етапи колективізації та її наслідки для України.
- •19. Проаналізуйте причини та наслідки голодомору 1932 – 1933 років.
- •20. Охарактеризуйте культурні процеси на Україні в 30 – ті роки хх ст.., та надайте їм власну оцінку.
- •21. Охарактеризуйте соціально – економічне становище українських земель у складі Польщі в 1921 – 1939 роках.
- •22. Проаналізуйте політичну ситуацію в Східній Галичині та причини розгортання українського націоналістичного руху.
- •23. Проаналізуйте причини створення та діяльність Української Військової Організації та Організації українських націоналістів.
- •24. Проаналізуйте соціально – економічне становище українського населення у складі Румунії в 1921 – 1939 роках.
- •25. Охарактеризуйте соціально – економічне становище українських земель у складі Чехословаччини в 1921 – 1939 роках.
- •26. Проаналізуйте причини та наслідки проголошення незалежності Карпатської України.
- •27.Охарактеризуйте культурне життя на західноукраїнських землях на передодні Другої світової війни.
- •28. Проаналізуйте геополітичні плани Німеччини та срср стосовно українських земель на передодні Другої Світової війни.
- •29. Проаналізуйте основні етапи встановлення комуністичного режиму на західноукраїнських землях в 1939 – 1941 роках.
- •30. Охарактеризуйте основні події на початку Великої Вітчизняної війни 1941 – 1942 роки.
- •31. Охарактеризуйте та надайте оцінку нацистському «новому порядку».
- •32. Охарактеризуйте основні течії Руху Опору в Україні, визначте причини створення упа.
- •33. Проаналізуйте основні події під час визволенні Лівобережжя України від фашистських загарбників..
- •34. Охарактеризуйте основні події під час визволення Правобережної та Південної України від фашистських загарбників.
- •35. Проаналізуйте внесок України у перемогу антигітлерівської коаліції.
- •36. Повоєнна відбудова народного господарства урср.
- •37. Причини та наслідки повоєнного голоду. Дії влади, щодо подолання кризової ситуації.
- •38. Боротьба за владу в срср після смерті і.В.Сталіна.
- •39. Прихід до влади Хрущова . Відлига.
- •40. Хх з’їзд кпрс і Україна. Розвінчання культу особистості Сталіна.
- •42. Розвиток сільського господарства. Урср за часів Хрущова. Реформи в сільському господарстві урср та їх наслідки для республіки.
- •43. Політика влади в галузі культури за часів Хрущова м.С. В урср.
- •44. Соціально –політичні рухи в урср. Шестидесятники.
- •45. Рівень життя населення в урср за часів Хрущова м.С.
- •46. Згортаня реформ Хрущова. Завершення епохи відлиги.
- •47. Усунення Хрущова від влади, прихід до влади Брежнева.
- •48. Економічне та політичне життя урср за часів Брежнева.
- •49. Обмеження політичних та економічних можливостей України за часів Брежнева.
- •50. Становлення дисидентського руху в Україні. Особливості розвитку та трансформації дисидентства в Україні.
- •51. Сутність періоду застою в урср. (Рівень життя населення).
- •52. Застій в політичній, економічній та соціальній сферах урср за часів Брежнева.
- •53. Політична криза в срср за часів Брежнева, її вплив на урср.
- •54. Прихід до влади Горбачова. Курс на перебудову.
- •55. Поясніть сутність понять: перебудова, гласність, плюралізм, прискорення.
- •56. Становленя багатопартійної системи в урср. Перші вибори за багатопартійною системою.
- •57. «Рух за підтримку пребудови» та його трансформація в політичну партію.
- •58. Катастрофа на чаес, як трагедія національного масштабу.
- •59. Погіршення економічної та політичної ситуації в урср в останні роки перебудови.
- •60. Путч ккчп , спроби державного перевороту в срср. Вплив Московських подій на Україну.
- •61. Декларація про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України.
- •62. Перший президент України Кравчук. Проблема розбудови державних інститутів в незалежній Україні.
- •63. Проблема становлення державного суверенітету України. Відносини України з країнами снд.
- •65. Військово –політична доктрина України, проголошення безядерного статусу України.
- •66. Сутність зовнішньої політики багатовекторності України за часів президентства Кучми л.Д.
- •67. Прихід до влади та президентство в.Ющенка.Зміна політичного курсу України.
- •Євроатлантичний напрямок зовнішньої політики України
21. Охарактеризуйте соціально – економічне становище українських земель у складі Польщі в 1921 – 1939 роках.
Після поразки визвольних змагань західноукраїнські землі опинились у складі Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. До польської окупації потрапили землі Східної Галичини та Західної Волині, на яких, за переписом 1931 р., проживало 5,6 млн українців. У складі Румунії українці (790 тис. осіб) проживали у Північній Буковині, Хотинському, Акерманському та Ізмаїльському повітах Бессарабії. На території Підкарпатської Русі, що ввійшла до складу Чехо-Словаччини, проживало понад 450 тис. українців. Кожна з держав, до складу яких входили українські землі, повинна була визначитись у ставленні до української меншини.
Загалом можна визначити такі риси політики Польщі, Румунії, ЧСР: а) насильницька асиміляція; б) стримування економічного розвитку, його колоніальний характер; в) репресії проти діячів національно-визвольного руху; г) національний гніт; д) відмова від міжнародних зобов’язань щодо надання автономних прав українцям.
Форми, у яких здійснювалась ця політика, різнилися – від м’якої в ЧСР до жорсткої в Румунії. У Польщі, де проживало найбільше українців, до того ж із високою національною свідомістю, українське питання стояло найгостріше. Польський уряд, переслідуючи стратегічну мету – повне ополячення загарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс. За 1919–1939 рр. чітко вирізняються три періоди політики польських правлячих кіл щодо українських земель.
У 1919–1923 рр. польське керівництво намагалося довести світовій громадськості свої права на українській землі, а також, що Польща нібито забезпечує всі права національних меншин. Польська конституція 1921 р. гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні й у навчанні в початкових школах. Крім цього, закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині (Львівське, Станіславське, Тернопільське воєводства). Але тільки-но 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, всі ці права залишилися на папері. У цей період українці теж намагалися відстояти свої права, удаючись до акцій протесту, збройних виступів, бойкоту перепису населення 1921 р., виборів 1922 р. до сейму. Але в існуванні української державності ніхто в Європі не був зацікавлений.
У 1923–1926 рр. польські правлячі кола наполегливо проводили політику, спрямовану на асиміляцію поневолених народів. Для здійснення цієї мети уряд Польщі поділив країну на дві господарські території: Польща «А», до якої входили корінні польські землі, і Польща «Б» – переважно західноукраїнські і білоруські землі. До різних частин відповідно проводилась і різна політика. Стосовно Польщі «Б» застосовувалася політика штучного стримування соціально-економічного розвитку та повного скасування поступок національним меншинам. 31 липня 1924 р. був прийнятий закон, за яким польська мова проголошувалась державною. Розпочалося закриття українських шкіл. Польський уряд намагався витравити самі поняття «Україна», «українець». На українські землі переселялися польські колоністи, яким виділялися кращі землі. Протягом 1921–1929 рр. сюди переселилося 77 тис. поляків.
Політична криза 1926 р. призвела до нового повороту в політиці щодо українців. Третій період (1926–1937 рр.) пов’язаний зі встановленням режиму «санації» на чолі з Й. Пілсудським. Нова політика передбачала деякі поступки та компроміси у стосунках з національними меншинами, зокрема з українцями. Суть нового курсу полягала у державній асиміляції національних меншин і відмові від національної асиміляції. Важливим елементом нової моделі національної політики стала спроба перетворення Волині на «колиску польсько-українського порозуміння». Було збільшено державні інвестиції на Волинь, почалося масове створення двомовних шкіл, дозволено певну українізацію православної церкви.
Така політика проводилася з метою розколу в середовищі українців: між галичанами і волинянами, між прихильниками і противниками порозуміння з Польщею. Вона повинна була скласти позитивний імідж Польщі як держави, що толерантно ставиться до національних меншин, і надати привабливості для українства на тлі жорсткої антиукраїнської політики в СРСР у 1930-ті рр. У 1935 р. найбільша українська партія Українське народно-демократичне об’єднання взяла курс на «нормалізацію» польсько-українських відносин. Її лідер В. Мудрий став віце-маршалом польського сейму. Були амністовані в’язні концтабору в Березі Картузькій.
Але, починаючи з 1937 р., польські правлячі кола знову змінюють курс. Перед загрозою Другої світової війни вони боялися, що українське питання стане розмінною картою у великій грі, а будь-які поступки українцям сприятливим підґрунтям для зростання сепаратизму. Прокотилася нова хвиля репресій.