Питання до іспиту з «Історії України».

1. Проаналізуйте геополітичні плани країн Антанти та Троїстого союзу щодо України на передодні Першої світової війни.

19 липня (1 серпня) 1914 р. спалахнула Перша світова війна. Вона була логічним завершенням економічної та політичної кризи, що охопила значну кількість держав світу. За своїми інтересами держави поділились на два протидіючих блоки: Троїстий Союз та Антанту. Через своє геополітичне становище Україна неминуче ставала зоною інтересів ворогуючих сторін. Виробляючи тільки у під російських землях понад 1 млрд пудів (близько 16 млн т) хліба та маючи величезні людські ресурси, які можна було використати у воєнних цілях, Україна мала магічну притягальну силу для всіх воюючих у цьому регіоні сил – від австрійського та німецького урядів до російських більшовиків. При цьому інтереси власне українського населення взагалі не враховувались. Як говорив І.Франко: «...на шахівниці політики Європи українці не є навіть нікчемним пішаком».

Головний гравець на полях цієї війни – Німеччина – напередодні війни поширювала ідею, що український та інші народи Східної Європи не здатні створювати свої власні держави, а тому історичною місією німців є поглинення та освоєння цих земель. Українські землі розглядалась в геополітичних* планах Німеччини як плацдарм для проникнення на Схід.

Австро-Угорщина під гаслом возз'єднання «братів-русинів» планувала приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля, котрі перебували у складі Російської імперії. Навіть Англія і Франція, які не мали жодних територіальних претензій до України, намагалися використати її для послаблення Австро-Угорщини. Отже, генерали ділили землі й багатства, зрозуміло ж, без відома і згоди їх господаря – українського народу, який тоді був розмежований між двома державами. Не дивно, що саме українські землі найбільше постраждали від війни.

Росія, під прикриттям «віковічної мети об’єднання всіх руських земель», претендувала на Східну Галичину, Закарпаття і Північну Буковину, що входили до Австро-Угорщини. Протидіючі сторони у своїх стратегічних планах спекулювали «українським питанням», стверджуючи, що для них важливо поєднати весь український народ, але неодмінно в межах своєї державності. Австро-Угорщина планувала приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля, котрі перебували у складі Російської імперії.

Окрім того, між ворогуючими державами почалась боротьба за союзників у майбутній війні. Так, австрійські й російські дипломати почали схиляти Румунію до війни на їхньому боці, обіцяючи їй українські землі, які вони ще тільки планували відвоювати один в одного.

Для України світова війна мала подвійно трагічний зміст. Єдиний народ за відсутності власної держави, що захищала б його конкретні інтереси, опинився у двох конфронтуючих таборах. Близько 3,5 млн українців у російській армії та 250-300 тис в австрійському війську боролися і вмирали за чужі для них інтереси. Але найгіршим було те, що сини одного й того ж народу, розділеного між двома імперіями, змушені були вбивати один одного.