5. Державне регулювання страхової діяльності. Страховий нагляд, його призначення і організація. Законодавче забезпечення страхування в Україні.

Державне регулювання страхування, як і економіки загалом, є науково обґрунтованим самозахистом суспільного ладу від властивих механізму ринкової економіки тенденцій, що саморуйнуються, які зумовлені наявністю позитивних зворотних зв'язків. Визначальними стуктурними ознаками ринкової економіки є:

- основні форми власності;

- спосіб координації господарських економічних інтересів.

Координація - це механізм впливу соціально-економічної системи на дії господарюючих суб'єктів у відповідності до ''пріоритетних цілей цієї системи". Такий вплив здійснюється як адміністративними, так і економічними засобами, на пріоритетну користь останніх. Тобто регулювання фінансового-господарського механізму у сфері страхування з боку держави направлено на реалізацію головної сучасної цілі суспільного ладу - стабілізацію економіки держави за допомогою організаційного, юридичного, фінансового та мотиваційного впливу на суб'єктів фінансово-господарських відносин.

Система правового регулювання в Україні включає в себе наступну ієрархію нормативно-правових актів:

► Конституція України - основний закон;

► міжнародні договори, згоду на обов’ язковість яких дала Верховна Рада і які в силу цього є частиною національного законодавства України;

► Цивільний Кодекс України;

► Закони України - акти вищої юридичної сили;

► Декрети Кабінету Міністрів (на сьогодні в Україні ще діють близько 50 документів);

► усі інші нормативно-правові акти

Державне регулювання страхової діяльності в Україні здійснюють наступні органи:

► Кабінет Міністрів України;

► Міністерство фінансів України;

► Ліга страхових організацій України

Страховий нагляд - це контроль за діяльністю страхових установ, який здійснюється державними органами. Органи страхового нагляду здійснюють перевірку страхових організацій за їх платоспроможністю, надають рекомендації по використанню вільних коштів та страхових резервів, видають ліцензії на здійснення певних видів страхування, затверджують тарифи премій тощо.

6. Суб’єкти страхового ринку, їх функції. Роль держави на страховому ринку.

Основними суб’єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований.

Страховик – юридична особа – Страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом діяльності (фінансовими ресурсами) страховик є фінансовою інституцією.

Страхувальник – юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

Застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Крім того, може виділятись такий суб’єкт, як отримувач страхового відшкодування в тих випадках, коли його не може отримати застрахований.

Крім безпосередніх суб’єктів страхування на страховому ринку діють страхові посередники. Страхові агенти- громадяни або юридичні особи, які діють від імені

та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності

(укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання

робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за

комісійну винагороду на підставі договору із страховиком. Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Роль держави у функціонуванні ринку страхування: його зародження, формування та регулювання, а також захист з боку держави всіх учасників страхового процесу.страховики, страхувальники та страхові посередники. Кожний з них виконує свою функцію, має свою специфіку та механізм реалізації економічних інтересів.