5. Облік та документальне оформлення розрахунків з покупцями і замовниками.

Покупці – це фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги).

Замовники – це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншими учасниками договору.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.

Дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією товарів, робіт, послуг оцінюється:

а) в момент визнання – за первісною вартістю:

Первісна вартість = Сума одержаного доходу-торгівельні знижки - вар-сть повернутих товарів.

б) на дату складання балансу – за чистою реалізаційною вартістю:

Чиста реалізаційна вартість = Сума ДЗ – резерв сумнівних боргів.

Форми та порядок розрахунків між підприємствами визначається в господарських договорах.

Договір купівлі-продажу є основним документом, який визначає права і обов’язки постачальників та покупців. В договорі наводяться: найменування та кількість товарів, їх ціна, строки та умови поставки, порядок розрахунків та інше.

На підставі договорів підприємство-продавець складає рахунок або рахунок- фактуру, який підлягає оплаті покупцем. Після здійснення оплати матеріальні цінності відпускаються підприємству-покупцю за накладною, товарно-

транспортною накладною, актом прийнятих робіт, послуг.

Для обліку дебіторської заборгованості покупців і замовників призначено рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Рахунок 36 – активний, балансовий, призначений для обліку розрахунків з покупцями і замовниками. До рахунку 36 відкривають такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;

363 «Розрахунки з учасниками ПФГ»

По дебету рахунка 36 відображається продажна вартість реалізованої продукції, яка включає ПДВ, АЗ та інші податки, що підлягають перерахуванню до бюджету та включені до вартості реалізації, по кредиту – сума платежів, які надійшли на рахунок підприємства в банківських установах чи в касу та інші види розрахунків.

Сальдо рахунку дебетове означає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію.

Синтетичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведуть в Журналі №3. Аналітичний облік ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

6. Облік резерву сумнівних боргів.

Сумнівний борг – це дебіторська заборгованість, щодо якої існує ймовірність її неповернення боржником.

З метою можливих втрат внаслідок безнадійної заборгованості підприємство в кінці звітного періоду на підставі середнього рівня попередніх витрат з поправкою на майбутнє створює резерв сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів створюється тільки для дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги і не стосується інших видів дебіторської заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, якщо не вистачило сум резерву, то різниця списується на витрати періоду.

Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість".

Рахунок 38 „Резерв сумнівних боргів” – контрактивний, балансовий.

По кредиту рахунка відображається створення резерву, по дебету – списання сумнівної дебіторської заборгованості та зменшення нарахованих резервів. Рахунок не закривається в кінці звітного періоду, його сальдо – сума потенційної безнадійної заборгованості.

1) Створено резерв сумнівних боргів: Дт 944 Кт 38

2) Списано частину безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву:

Дт 38 Кт 36, 37

3) Списана інша частина безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок витрат періоду: Дт 949 Кт 36, 37.

7. Облік розрахунків з підзвітними особами

Підзвітні особи — це працівники підприємства, яким видані грошові кошти під звіт. Список осіб, які мають право отримувати в касі готівку під звіт, затверджується керівником підприємства.

Під звіт видається готівка на операційні, господарські та витрати, пов'язані з відрядженням, на визначений термін і мету.

Видача грошових коштів під звіт оформляється видатковим касовим ордером на підставі наказу керівника, акта, заяви, при умові, що за працівником немає заборгованості по раніше одержаних авансах. Підзвітна особа зобов'язана надати звіт про витрачання цих коштів за призначенням і пред'явити підтверджувальні документи.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний термін до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Скерування працівника у відрядження оформляється наказом (розпорядженням) керівника по підприємству з випискою посвідчення про відрядження, яке має бути оформлене належним чином.

Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України — 30 календарних днів, за кордон — 60 календарних днів. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Після документального оформлення відрядження відрядженому працівникові перед від'їздом необхідно видати грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житла і добові.

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному

субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» рахунка 37 «Розрахунки з

різними дебіторами». Сальдо субрахунка 372 може бути як дебетовим, так і кредитовим. При використанні журнальної форми обліку для обліку розрахунків з підзвітними особами призначений Журнал № 3, в якому поєднується синтетичний і аналітичний облік по субрахунку 372. Журнал № 3 ведеться в аналітичному розрізі, тобто по кожній підзвітній особі.