34. Порядок нарахування заробітної плати та здійснення відрахувань з неї.

Нарахування заробітної плати працівникам являє собою розрахунок заробітку за місяць з урахуванням посадового окладу, різних доплат, премій допомоги, оплати відпусток за мінусом відрахувань.

Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць по кожному

працівнику окремо за такими формулами:

а) при погодинній оплаті праці: нарахована _оклад_заробітна = к-ть роб. * к-ть факт. відпрацьованих днів плата днів у міс.

б) при відрядній оплаті праці:

нарахована кількість виготовленої розцінка за заробітна = продукції (виконаних * одиницю продукції плата робіт) (роботи)

Аванс — оплата за фактично вiдпрацьований час за першу половину мiсяця

iз розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працiвника.

Відпустки поділяються на:

• щорічні

• додаткові відпустки в зв'язку з навчанням;

• творчі відпустки;

• соціальні відпустки

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів.

Право на щорічну основну і додаткову відпустку мають працівники, які пропрацювали на даному підприємстві не менше шести місяців.

Відпустка нараховується на основі наказу (розпорядження) про надання відпустки. Підставою для видачі наказу є заява працівника.

Сума заробітної плати за 12 міс. к-ть календарних відпускних = (365 – 10 (святкові)) * днів відпустки

Оплата щорічних відпусток входить до фонду додаткової заробітної плати.

У разі тимчасової непрацездатності працівника йому надається допомога з тимчасової непрацездатності, яка може бути таких видів:

- допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або

травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

- допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;

- допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

1) Якщо на момент захворювання працівник перебуває у відпустці, то відпустка переноситься на пізніший термін або продовжується.

Розмір допомоги залежить від розміру середньої заробітної плати працівника, тривалості хвороби та страхового стажу і розраховується за формулою:

Сума сума зарплати за останні 6 міс. к-ть днів % страх. допомоги = к-ть факт. відправ. Днів за 6 міс. * хвороби * стажу якщо страховий стаж до 5 років – 60%

5 – 8 років – 80% понад 8 років – 100%

2) Допомога в зв'язку з вагітністю і пологами оплачується за рахунок коштів

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період відпустки в зв'язку з вагітністю і пологами (126 календарних днів). Розмір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

3) Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми,

пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається перші п'ять календарних днів за рахунок роботодавця, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Розмір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

При цьому з лікарняних збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності (0,5% або 1%) і збір обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (0,5%) не утримуються.

Годинами нічної роботи вважається час з 22 до 6 годин. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускаються вагітні жінки, жінки, що мають дітей віком до 3-х років, працівники до 18 років. Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи.

Із заробітної плати працівників, згідно чинного законодавства, здійснюють різного роду утримання. За своїм характером вони поділяються на обов'язкові і

добровільні (за заявами працівників).

До обов’язкових видів утримань належать:

1) податок з доходів фізичних осіб – це обов’язковий платіж, що

встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи.

Ставка податку становить 15% від об’єкта оподаткування. Об’єктом

оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого

включається дохід у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди,

нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або

цивільно-правового договору.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного

оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги. Право на пільгу

мають платники податку, які отримують доходи у вигляді заробітної плати на

території України від одного працедавця.

Податкова соціальна пільга становить розмір, що дорівнює одній

мінімальній заробітній платі, встановленій законом на 1 січня податкового року.

Єдиний соціальний внесок сплачується на рахунки Пенсійного фонду, з

подальшим розподіленням серед фондів соціального страхування.

- 3,6% (лікарняні – 2%).

3) за виконавчими листами суду, рішеннями адміністративних органів.

До відрахувань за заявою працівника належать:

1) членські профспілкові внески (1%);

2) невикористані і неповернуті вчасно підзвітні суми;

3) за товари продані в кредит;

4) інші.

Ще однiєю складовою облiкового процесу є здiйснення нарахувань на ФОП,

якi виступають у виглядi єдиного соцiального внеску.

Для роботодавцiв ставки єдиного соціального внеску встановлюються

вiдповiдно до класiв професiйного ризику виробництва, до яких вiднесено

платникiв єдиного внеску, з урахуванням видiв їх економiчної дiяльностi

Для працiвникiв якi працюють на пiдприємствах, у фiзичних осiб-пiдприємцях або у фiзичних осiб, що забезпечують себе роботою самостiйно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соцiального внеску 3,6%.

Фiзичнi особи, що виконують роботи за цивiльно-правовими договорами сплачуватимуть єдиний соцiальний внесок за ставкою 2,6%.

Державнi службовцi сплачуватимуть внесок за ставкою 6,1%.

Страховi внески перераховуються вiдповiдним фондам одночасно зi сплатою

податку з доходiв фiзичних осiб,