
- •1. Світогляд як духовно-практичний феномен. Структура та види світогляду.
- •2. Міфологія як історичний тип світогляду.
- •3. Релігія як історичний тип світогляду.
- •4. Філософія як теоретичний світогляд.
- •5. Відмінні риси міфології та філософії.
- •6. Предмет та особливості філософії. Функції філософії.
- •7. Філософія і наука. Закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства.
- •8. Основні розділи філософії.
- •9. Поняття „античної філософії”. Етапи її розвитку та загальні особливості.
- •10. Зародження філософії в Стародавній Греції. Філософські ідеї мілетської школи.
- •11. Філософія елейської та піфагорійської шкіл.
- •12. Філософія софістів.
- •13. Етичний раціоналізм Сократа.
- •14. Проблема пізнання та вчення про ідеї у філософії Платона.
- •15. Вчення Платона про державу.
- •16. Філософське вчення Арістотеля. Вчення про матерію та форму.
- •17. Вчення про буття Арістотеля.
- •18. Суспільно-політичні погляди Арістотеля.
- •19. Логіка Арістотеля.
- •20. Особливості середньовічної філософії. Апологетика.
- •21. Відмінні риси античного та середньовічного світоглядів.
- •22. Патристика. Філософська теологія Августина.
- •23. Схоластика. Філософія Томи Аквінського.
- •24. Європейський гуманізм Відродження.
- •25. Натурфілософія Ренесансу та її головні риси. Філософія Дж. Бруно.
- •26. Основні поняття та головні риси світогляду філософії Нового часу.
- •27. Філософія Нового часу та її головні риси в контексті наукової революції XVII ст.
- •28. Три можливі шляхи пізнання у філософії ф. Бекона.
- •29. Вчення про метод та „примари” людського розуму у філософії ф.Бекона.
- •30. Раціоналістичний метод у філософії р.Декарта.
- •31. Основні риси та напрямки філософії сучасного Заходу хіх-хХст.
- •32. Ірраціоналізм філософських поглядів ф.Ніцше.
- •33. Психоаналіз з. Фрейда.
- •34. Філософія прагматизму.
- •35. Особливості української філософської думки.
- •36. Філософське мислення доби Київської Русі.
- •37. Філософія г.Сковороди.
- •38. Філософські погляди і.Франка.
- •39. І.Франко. „Що таке поступ ?”
- •40. Вчення про ноосферу в.Вернадського.
27. Філософія Нового часу та її головні риси в контексті наукової революції XVII ст.
XVII ст. дало початок новому періоду в розвитку історії філософії, який називають філософією Нового часу. У соціально-політичному відношенні він пов’язаний з ранніми революціями у країнах Північної Європи. В результаті першої з них Голландія здобула національну незалежність від іспанської корони. Проте не менш важливий наслідок цієї революції – звільнення промислового виробництва і торгівлі з кайданів старого феодального ладу, тому не дивно, що та ж Голландія, а також Англія на тривалий час стали одними з найрозвиненіших країн Європи. Саме в цих країнах поступово розвивається мануфактурне виробництво, торгівля, високого рівня сягнула наука. Як зазначає англійський філософ і математик ХХ ст. Б.Рассел, „ будь-який італієць доби Ренесансу був би зрозумілий і Платону і Арістотелю, Тома Аквінський жахнувся б Лютера, але зрозумів би його добре, а в XVII ст.. і Платон, і Аристотель, і Тома нічого не второпали б у Ньютона”. Тому найсуттєвішою особливістю філософії Нового часу є принципова орієнтація на науку, знання. При цьому перевага віддається фактичному, позитивному знанню явищ дійсності, що базуються на досліді та експерименті. Типовим для Нового часу є прагматично-діловий підхід до світу, що виробляється на основі впровадження науки у виробництво. Якщо у середні віки філософія виступала в союзі з богослов’ям, в епоху Відродження – з мистецтвом та гуманітарним знанням, то у цей період посилюється орієнтація на дійсне пізнання світу, зокрема природи, (Ф.Бекон: „Природознавство – велика мати всіх наук”) орієнтація на пізнання, яке спиралося б на практичний досвід. Такий підхід зумовив цілий ряд наукових відкриттів: визначення широти і довготи, винайдення годинника і млина, вчення про передачу механічного руху, що органічно поєднувалося з промисловістю мануфактурного періоду, визначено швидкість світла, було доведено наявність атмосферного тиску (Паскаль) і сконструйовано прилад для його вимірювання – ртутний барометр, сформульовано закон всесвітнього тяжіння (Ньютон) було досліджено наявність мікроорганізмів, що дало змогу досліджувати збудників хвороб, у ботаніці англійський фізик Гук за допомогою мікроскопа наштовхнувся на клітинну будову рослин. Із розвитком науки і техніки доба Нового часу одночасно започатковує і такі негативні елементи цивілізації, як технократизм, інструменталізм (лат. instumentum – знаряддя) у стосунках з людьми, поступовий занепад творчого підходу до життя, утилітарно-розсудкове, ставлення до природи (лат. utilititas – користь, вигода): екологічні проблеми, тиск науково-технічних технологій виробництва на природу.
Риси нового світогляду:
світ розглядається, як об’єкт, на який спрямовується людська активність.
світ постає у якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник.
завдання людини – пізнати цей механізм та опанувати його за допомогою розуму. (гасло Ф.Бекона „Знання – це сила”(“Knowledge is power”) стає показовим у цьому плані)
жива і нежива природа стає лише основою для росту людської могутності.
за допомогою розуму людина повинна перетворити середовище своєї життєдіяльності, зробивши його оптимальним для себе.
Зміни у розвитку філософії:
філософія починає розвиватися у діалозі з іншими науками.
виникають національні філософії (англійська, голландська, французька), формуються нові філософські дисципліни, такі як гносеологія, антропологія, історія філософії.
першочергове завдання нової філософії – пізнання сутності людини і природи, обґрунтування наукових засад пізнання і способів його отримання.
головний об’єкт філософії – пізнання природи, людини і суспільного життя.
функції філософії відтепер полягають у прагненні методологічно обґрунтувати наукове знання: філософське осмислення його способів, методів, шляхів зводиться до раціоналізму та емпіризму.