27. Філософія Нового часу та її головні риси в контексті наукової революції XVII ст.

XVII ст. дало початок новому періоду в розвитку історії філософії, який називають філософією Нового часу. У соціально-політичному відношенні він пов’язаний з ранніми революціями у країнах Північної Європи. В результаті першої з них Голландія здобула національну незалежність від іспанської корони. Проте не менш важливий наслідок цієї революції – звільнення промислового виробництва і торгівлі з кайданів старого феодального ладу, тому не дивно, що та ж Голландія, а також Англія на тривалий час стали одними з найрозвиненіших країн Європи. Саме в цих країнах поступово розвивається мануфактурне виробництво, торгівля, високого рівня сягнула наука. Як зазначає англійський філософ і математик ХХ ст. Б.Рассел, „ будь-який італієць доби Ренесансу був би зрозумілий і Платону і Арістотелю, Тома Аквінський жахнувся б Лютера, але зрозумів би його добре, а в XVII ст.. і Платон, і Аристотель, і Тома нічого не второпали б у Ньютона”. Тому найсуттєвішою особливістю філософії Нового часу є принципова орієнтація на науку, знання. При цьому перевага віддається фактичному, позитивному знанню явищ дійсності, що базуються на досліді та експерименті. Типовим для Нового часу є прагматично-діловий підхід до світу, що виробляється на основі впровадження науки у виробництво. Якщо у середні віки філософія виступала в союзі з богослов’ям, в епоху Відродження – з мистецтвом та гуманітарним знанням, то у цей період посилюється орієнтація на дійсне пізнання світу, зокрема природи, (Ф.Бекон: „Природознавство – велика мати всіх наук”) орієнтація на пізнання, яке спиралося б на практичний досвід. Такий підхід зумовив цілий ряд наукових відкриттів: визначення широти і довготи, винайдення годинника і млина, вчення про передачу механічного руху, що органічно поєднувалося з промисловістю мануфактурного періоду, визначено швидкість світла, було доведено наявність атмосферного тиску (Паскаль) і сконструйовано прилад для його вимірювання – ртутний барометр, сформульовано закон всесвітнього тяжіння (Ньютон) було досліджено наявність мікроорганізмів, що дало змогу досліджувати збудників хвороб, у ботаніці англійський фізик Гук за допомогою мікроскопа наштовхнувся на клітинну будову рослин. Із розвитком науки і техніки доба Нового часу одночасно започатковує і такі негативні елементи цивілізації, як технократизм, інструменталізм (лат. instumentum – знаряддя) у стосунках з людьми, поступовий занепад творчого підходу до життя, утилітарно-розсудкове, ставлення до природи (лат. utilititas – користь, вигода): екологічні проблеми, тиск науково-технічних технологій виробництва на природу.

Риси нового світогляду:

• світ розглядається, як об’єкт, на який спрямовується людська активність.

• світ постає у якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник.

• завдання людини – пізнати цей механізм та опанувати його за допомогою розуму. (гасло Ф.Бекона „Знання – це сила”(“Knowledge is power”) стає показовим у цьому плані)

• жива і нежива природа стає лише основою для росту людської могутності.

• за допомогою розуму людина повинна перетворити середовище своєї життєдіяльності, зробивши його оптимальним для себе.

Зміни у розвитку філософії:

• філософія починає розвиватися у діалозі з іншими науками.

• виникають національні філософії (англійська, голландська, французька), формуються нові філософські дисципліни, такі як гносеологія, антропологія, історія філософії.

• першочергове завдання нової філософії – пізнання сутності людини і природи, обґрунтування наукових засад пізнання і способів його отримання.

• головний об’єкт філософії – пізнання природи, людини і суспільного життя.

• функції філософії відтепер полягають у прагненні методологічно обґрунтувати наукове знання: філософське осмислення його способів, методів, шляхів зводиться до раціоналізму та емпіризму.