Лекція 3 методи навчання екології. Впровадження інноваційних методів навчання в шкільному курсі екології

План

1. Методи навчання екології як багатовимірне явище.

2. Класифікація методів навчання екології, їх сутність і зміст.

3. Методи: практичні, наочні, словесні , відеометод.

4.Інтерактивні технології: процесуальні характеристики, структура, класифікація.

5. Метод моделювання біологічних систем, проектна технологія. Методи: «Прес», «Мікрофон», «Гроно», «Мозковий штурм». Дидактичні ігри, робота в малих групах.

6. Інформаційні (комп’ютерні) методи як інтерактивний засіб персоніфікації процесу навчання в загальноосвітній школі.

Література

11. Алексюк А.М. Методи навчання і методи учіння. – К.: Знання, 1980.-48 с.

12. Ермаков Д.С., Зверев И.Д. Учимся решать экологические проблемы. – М.: Школьная пресса, 2002. – 112 с. 

13. Загубинога О Інтелектуальні розваги та дидактичні ігри з екології. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. 

14. Кузнецов И. Н. Экология: Тесты для подготовки к олимпиаде– М.: Чистые пруды, 2008. – 32 с. 

15. Пустовіт Н. О. Екологічні задачі, ігри та вікторини. – К.: Наук. думка, 1995. – 72 с.

Організація процесу навчання здійснюється за допомогою різних методів. Основними елементами методу навчання є зміст навчального предмета і його засвоєння учнями. Кожному компонентові змісту відповідає свій об’єктивний спосіб засвоєння. Методи навчання відображають закономірну послідовність системи навчально-пізнавальних дій учнів та пов’язаних з ними управлінських дій учителя, які забезпечують досягнення цілей у процесі навчання.

Методи навчання – це способи й прийоми спільної впорядкованої діяльності вчителів та учнів, спрямованої на оволодіння учнями системою знань, набуття ними вмінь і навичок, на їх виховання й різнобічний розвиток.

Класифікації методів навчання.

І. Методи навчання за широтою застосування: загальні та спеціальні.

ІІ. За ступенем пізнавальної активності учнів: методи готових знань та дослідницькі.

ІІІ. Залежно від мети навчання: здобуття нових знань; формування вмінь і навичок; застосування знань на практиці; творчої діяльності; закріплення знань, умінь і навичок; перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок.

ІV. За джерелом знань: словесні, наочні, практичні.

V. За логікою побудови навчального матеріалу: індуктивні, дедуктивні, традуктивні.

VІ. За логікою викладання: аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичні, аналітико-індуктивні, синтетично-дедуктивні.

VІІ. За характером пізнавальної діяльності: ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні.

VІІІ. За ступенем самостійності учнів у процесі навчання: подавальні методи, методи взаємодії вчителя та учнів, методи самостійної роботи учнів.

ІХ. За способом розв’язування пізнавального завдання: емпіричні та теоретичні.

Х. За типом навчання: методи проблемного та програмового навчання.

Системний підхід до класифікації методів навчання, що враховує водночас усі компоненти навчальної діяльності вчителя й пізнавальної діяльності учнів, передбачає виокремлення трьох великих груп методів:

• організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

• стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

• контролю й самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Екологія – синтетична наука, що використовує дані різних навчальних дисциплін. Тому проблема вибору раціональних методів її викладання досить актуальна для сучасної школи.

Усвідомлення суті методу, його характеристики, різноманітності, критеріїв вибору і поєднання в кожній конкретній навчальній ситуації залежить від творчої діяльності вчителя. Основним критерієм вибору методів навчання є елементи знань, що входять у поняття, над яким працюють на уроці. Об’єктивний вибір методів дозволяє правильно узгодити слово вчителя і навчальну діяльність учнів. Метод навчання – це спосіб цілеспрямованої взаємопов’язаної діяльності учителя та учня, яка включає управлінські дії вчителя та пізнавально-навчальні дії учнів, що забезпечує освіту, розвиток та виховання особистості школяра.

Словесні методи. Використання словесних методів в значній мірі залежить від застосування пояснювально-ілюстративної бесіди. З допомогою бесіди учні вивчають новий матеріал, висловлюючи свою думку. Навчальний процес протікає у формі творчого діалогу, що значно сприяє пізнавальній діяльності дітей, виробленню у них певних переконань, конкретного відношення до екологічних проблем. При використанні бесіди з екологічної тематики учитель, як правило ставить питання, які вимагають як репродуктивної, так і пізнавальної діяльності. Використання цього методу потрібно перш за все тоді, коли раніше засвоєне учнями стало дієвим і може бути актуалізовано в даний момент при вивченні нового матеріалу. Специфіка використання бесіди з екологічних питань полягає в т ому, що вона повинна бути добре ілюстрована схемами, таблицями, іншими засобами наочності. Бесіда з екології вимагає, щоб нові питання логічно пов’язувались з попередніми, служили основою для формування нових знань.

Вивчення шкільного курсу екології неможливе без використання екранних посібників. Тому його можна виділити в окремий метод, де в якості джерела знань виступає сполучення слова вчителя з образотворчою наочністю, статистичними і динамічним и зображеннями. Велику роль у засвоєнні екологічних знань, в оволодінні вмінням самостійно їх поповнювати відіграє метод роботи з учбовою книгою, науково-популярними виданнями та періодичною екологічною пресою. На практиці На практиці робота з книгою носить одноманітний характер і учні по завданню вчителя читають текст, складають план, виділяють головні думки, відповідають на питання. При вивченні питань екології робота з підручником повинна проводитися у пошуковому плані.

Вивчення екології у школі потребує широкого використання практичних методів, а саме спостереження та експерименту. У начальному процесі метод спостереження – це цілеспрямована пізнавальна діяльність учнів, що має в основі чуттєве сприйняття нового матеріалу, пов’язане з абстрактним мисленням, в результаті якої встановлюються зв’язки між об’єктами і явищами. Найпростішим видом спостережень можуть бути фенологічні спостереження, що виявляють взаємозв’язки тварин і рослин з факторами середовища.

Екологія, як галузь біології, у значній мірі є експериментальною наукою. Метод екологічного експерименту потребує більш складної учбової діяльності школярів, ніж просте спостереження. Експеримент пов’язаний зі створенням певних умов для виявлення окремих сторін екологічного явища. При проведенні експерименту учні повинні чітко уявляти мету, оволодіти найпростішою технікою проведення, зафіксувати результати, осмислити висновки. Наприклад, на уроці «Основні шляхи пристосування організмів до середовища», можна організувати експериментальне дослідження адаптації окремих видів до змін окремих факторів середовища.

Проблемне викладання навчального матеріалу. Суть цього методу у прогностичних якостях. По мірі послідовності вивчення матеріалу, учні нерідко передбачають наступний крок вчителя в роздумах над вирішенням проблеми або будують відповідь по-своєму, проявляючи при цьому творче мислення на різних рівнях.

Частково-пошуковий метод. Наглядним прикладом цього методу є евристична бесіда. Вона планується таким чином, щоб кожне наступне питання витікало із попереднього, а відповіді вирішували нову проблему .

У процесі екологічної освіти й виховання перевагу слід віддавати активним та інтерактивним методам, методам оцінкової діяльності, які базуються на психолого-педагогічних методах ідентифікації, емпатії та рефлексії.

Метод екологічної ідентифікації полягає в педагогічній актуалізації особистої причетності людини до того чи іншого природничого об’єкта, ситуації, обставин, в яких цей об’єкт перебуває. Цей метод стимулює процес психологічного моделювання стану природних об’єктів, дає змогу краще зрозуміти цей стан, що поглиблює уявлення школярів про даний об’єкт і сприяє формуванню ціннісного ставлення до об’єктів живої та неживої природи.

Метою методу екологічної емпатії є педагогічна актуалізація співпереживання людини за стан природного об’єкта, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистих стосунків на природні об’єкти через ототожнення з ними, а також переживання особистих емоцій і почуттів з приводу стану природних об’єктів. Таким чином формується суб’єктивне сприйняття природних об’єктів.

Метод екологічної рефлексії полягає в стимулюванні самоаналізу людиною своїх дій і вчинків з погляду їхньої екологічної доцільності. Цей метод сприяє усвідомленню того, як поведінка людини «виглядає» з точки зору природних об’єктів, яких вона стосується.

Ефективність активних методів екологічної освіти й виховання зумовлена тим, що вони передбачають самостійну пізнавальну діяльність школярів із використанням різноманітних джерел інформації, орієнтовані на пошукову та дослідну роботу, яка сприяє прояву власної ініціативи та зацікавленості.

Інтерактивні методи базуються на спілкуванні як життєвій потребі людини, створюють умови для діалогу чи полілогу для учасників навчання, виробляють уміння працювати в групі для відшукання спільного погодженого рішення шляхом обговорення висунутих пропозицій, поступово формують екологічні знання та відповідні ставлення через сенсорне сприйняття, дискусію, рольові та імітаційні ігри, життєву практику.

Мозковий штурм – форма колективної роботи, що характеризується спільною спрямованістю мислення на розробку ідеї і підходів для розв’язання певної проблеми. Його можна розглядати як особливий тип дискусії, що сприяє творчому вирішенню проблеми. Передбачається вислуховування всіх ідей без обговорення, як таких, що сприяють генерації нових. Мозковий штурм – досить ефективний спосіб пошуку шляхів розв’язання глобальних проблем, оскільки кожен його учасник робить робить свій особистий внесок у спільну справу, а оригінальність і неповторність пропозиції підвищують емоційність навчально-виховного процесу.

Еколого-психологічний тренінг ґрунтується на методології соціально-психологічного тренінгу й спрямований на корекцію екологічної свідомості особистості. Виокремлюють два варіанти тренінгових вправ згідно з їхньою спрямованістю: співпереживання й самоусвідомлення причетності до Природи та актуалізація готовності до розв’язання екологічних проблем.

Інтегрально-пошукові групові та рольові екологічні ігри основані на проектуванні соціального змісту екологічної діяльності, а їхня специфіка полягає в ототожненні людиною себе з іншими живими істотами або природними об’єктами.

Творча «терапія» – це відображення людиною довкілля й почуттів, викликаних ними, засобами мистецтва. Досить широко можна використовувати засоби образотворчого мистецтва, ліплення, моделювання за допомогою природних матеріалів, музику. Доцільно використовувати творчу «терапію» в межах еколого-психологічного тренінгу.

Імітаційне моделювання – це прогнозування й демонстрування природних процесів або фрагментів екологічної реальності за допомогою створеної моделі через особистісну включеність у неї. В процесі імітаційного моделювання беруть участь усі учні класу. Прикладом можуть бути: імітація дощу, складання оповідань за слідами звірів і птахів на снігу, створення дітьми дерева та імітація його росту й розвитку.

Використовуючи технологію «глибинної екології», необхідно враховувати вік учнів. Для старших школярів перевагу слід віддавати тренінгам співпереживання та моделювання конкретних дій, практичним семінарам та екскурсіям екологічного змісту, для молодших – груповим та рольовим іграм.

До шляхів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів належить використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі. Дидактична гра відрізняється від гри взагалі суттєвою ознакою – наявністю чітко поставленої мети навчання й відповідного їй педагогічного результату. Виокремлено такі компоненти ігрової технології: мотиваційний, орієнтаційно-цільовий, змістово-операційний, ціннісно-вольовий, оцінковий. Дидактичні ігри у поєднанні з з іншими формами навчання дають змогу вчителю успішно розв’язувати завдання навчання, виховання та розвитку учнів.

Проективна діяльність. Виконання проектів дозволяє учню моделювати власну діяльність з вивчення певного питання, розділу тощо. При цьому він може визначити стан проблеми на певному етапі і спрогнозувати ті чи інші заходи щодо її успішного вирішення.

До проектів можна віднести:

- соціальні, що відповідають умовам і вимогам сучасного суспільства;

- психолого-педагогічні, які розробляються на рівні окремого навчального закладу (вікової паралелі, колективу, групи учнів, індивідуально) і відбивають основні напрями діяльності педагога й учнів у їхній взаємодії;

- особистісні, що окреслюють зону найближчого або віддаленого розвитку конкретної особистості.

Метод проектів являє собою гнучку модель організації освітньо-виховного процесу, орієнтованого на розвиток особистості та її самореалізацію в процесі діяльності. Він формує спостережливість та прагнення знаходити пояснення своїм спостереженням, привчає ставити питання і знаходити на них відповіді, а потім перевіряти правильність своїх відповідей шляхом аналізу інформації, проведення експериментів.

Мета проективної технології – стимулювати інтерес учнів до вирішення проблем, що передбачає володіння певним багажем знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв’язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування набутих знань – від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними з дотриманням відповідного їх балансу на кожному етапі навчання.

Для повноцінного вивчення будь-якого предмета необхідне застосування практичних методів, які використовуються для безпосереднього самостійного пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь і навичок. При вивченні екології застосовуються такі практичні методи: вправи, лабораторні роботи, практичні роботи.

Серед вправ, що застосовуються в процесі вивчення екології, перевага надається розв’язуванню задач, які іноді вважаються самостійним методом. Цей метод найчастіше використовується при вивченні екології, а також цитології і генетики. Задачі використовуються як для ілюстрування навчального матеріалу і закріплення знань, так і в пошуковому плані під час пояснення, для самостійного розв’язування їх учнями з метою застосування теоретичних знань на практиці, в нових нестандартних умовах. Цей метод дає змогу створити проблемну ситуацію, привернути увагу школярів до практичного характеру екологічних знань, оперативно перевірити знання всіх учнів класу.

Розв’язування задач дає можливість організовувати пізнавальну діяльність учнів на творчому рівні, бо аналіз задачі, пошук шляхів її розв’язання і саме розв’язання – усе це творчі процеси. Робота із задачами екологічного змісту створює умови для поглиблення знань учнів про кількісні і якісні показники. В якісних екологічних задачах акцентується увага на сутності явищ. Вони розв’язуються шляхом умовиводів, які базуються на знанні законів і закономірностей життя живих організмів. Задачі є практичним закріпленням теоретичних знань. Їх можна застосовувати на всіх етапах уроку: під час пояснення нового матеріалу, закріплення знань, як завдання додому, при перевірці знань, проведенні самостійних і контрольних робіт, повторенні навчального матеріалу, на факультативних та гурткових заняттях.

Навчання – цілеспрямований двосторонній процес взаємодії учителя й учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок. У процесі навчання необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів. Успіх у формуванні особистості дитини залежить від форм організації навчання, тобто від зовнішнього боку організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв’язків його учасників.

Форми організації навчання. Форма – це спеціальна конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції зумовлений змістом процесу навчання, методами, прийомами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання представляє собою внутрішню організацію змісту, який у реальній педагогічній дійсності виступає як процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями при роботі над певним навчальним матеріалом. Форма організації навчального процесу – спеціально організована діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і в певному режимі.

Класифікації форм організації навчання:

• кількість і склад учнів,

• місце навчання,

• тривалість навчальної роботи.

На цих підставах форми навчання діляться відповідно на:

• індивідуальні, індивідуально-групові, колективні;

• класні і позакласні;

• шкільні і позашкільні.

У сучасній дидактиці виділяють 4 форми організації навчальної діяльності:

• парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

• групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

• кооперативна (колективна – всі учні активні і навчають один одного);

• індивідуальна (самостійна ) робота учня.

Також виділяють такі основні організаційні форми навчання:

• уроки;

• пов’язані з уроками обов’язкові екскурсії;

• домашні навчальні завдання;

• позаурочні роботи;

• позакласні види занять.

Урок – логічно завершений цілісний елемент навчально-виховного процесу, у якому в складному взаємозв’язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особливість учителя і його майстерність, індивідуальні і вікові особливості учнів, здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку.

Загальновідомою є типологія уроків В. О. Онищука за дидактичною метою:

• урок засвоєння нових знань;

• урок формування вмінь і навичок;

• урок комплексного застосування знань, умінь і навичок;

• урок узагальнення й систематизації знань; урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок і вмінь;

• комбінований урок.

Лекція – одна з форм навчальних занять з екології. Однією з досить поширених форм занять є навчальна лекція. Це така форма навчального заняття, яка застосовується в основному в старших класах. За допомогою лекції всім учням класу передається певна інформація протягом усього уроку. Вона передбачає систематичний, довготривалий виклад матеріалу вчителем, продуманий і підготовлений завчасно, із застосуванням способів і прийомів активізація пізнавальної діяльності учнів. Інформаційно-монологічної метод, що лежить в основі лекційного заняття, є одним з основних словесних методів. Важливо утримати увагу школярів протягом тривалого часу, щоб дана інформація добре сприймалася. Атому вчитель повинен підібрати такі теми і зміст лекції, щоб сформувати в учнів позитивну мотивацію навчання. Сприйняття матеріалу лекції вимагає від учня не лише великого напруження, але і певної зрілості. Як свідчать дослідження, під час лекції на учнів діє не лише зміст слів, але і ставлення вчителя до того, про що він повідомляє, емоційність викладу, його відвертість, уміння учнів слухати. В таких умовах лекція набуває тієї якості, без якої вона немислима – внутрішні діалогічність, сприйняття і розуміння.

Семінарське Залежно від дидактичної мети розрізняють такі типи лекції: вступна, оглядова, настановча, поточна, узагальнююча.

За характером викладу матеріалу і навчально-пізнавальної діяльності учнів лекції можна поділити на проблемні та інформаційно-пізнавальні. Особливе місце в системі міжпредметних занять займають міжпредметні, та є проблемні лекції.

Лекція може бути традиційною і розвивальною.

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, що передбачає самостійне здобуття знань переважно в позаурочний час з використанням різноманітних джерел із наступним колективним обговоренням у класі наслідків цієї роботи. Семінар характеризується високим рівнем самостійності учнів на всіх етапах його підготовки і проведення, а основними видам и діяльності школярів є робота з додатковою і довідковою літературою, використання інших джерел інформації для виконання поставленого завдання, підготовка конспектів, рефератів, доповідей, тез.

Уроки-семінари проводяться старших класах. Можна виділити семінари-узагальнення і поглиблення раніше вивченого, семінари вивчення нового матеріалу, семінари вивчення цілої теми або окремих її частин. Іншою формою традиційного семінару є експрес-семінари. Особливою різновидністю міжпредметного семінару є учнівська конференція.

Останнім часом у шкільній практиці набувають поширення нетрадиційні уроки, наприклад, уроки-змагання, уроки-диспути, уроки-вікторини, уроки-конференції, уроки-прес-конференції, уроки-подорожі, уроки-суди, уроки-концерти. Слід зазначити, що серед них немає жодного, який не можна було б віднести до уроку певного типу за відомими класифікаціями. Вони лише відображають зовнішні ознаки того чи іншого заняття й не становлять принципово нової педагогічної категорії.

Більшість нетрадиційних уроків характеризуються використанням дидактичних ігор, які належать одночасно до двох сер людської діяльності – гри й навчання. Різновидом дидактичної гри є рольова гра, яка передбачає рольову поведінку учасників. Під час нетрадиційних уроків, навчально-педагогічних, рольових і ділових ігор школярі не лише здобувають конкретні знання з певної теми, а й розвивають аналітичні здібності, вчаться спілкуватися, робити висновки. Особливо слід відзначити роль нетрадиційних уроків в активізації навально-пізнавальної діяльності учнів та формуванні їхнього пізнавального інтересу.

Найважливіше завдання курсу екології, у якому вивчаються закономірності розвитку живої природи, взаємозв’язок живих систем, антропічні чинники на оточуюче середовище – розвиток наукового світогляду, формування наукової картини світу.

Мета лабораторного практикуму – закріпити, розширити, поглибити знання з теоретичного курсу екології. Під час занять учні переконуються, що набуті ними на уроках уявлення відповідають дійсності, а це в свою чергу, сприяє формуванню в них правильних понять. Лабораторний практикум з екології містить в собі елементи дослідження, підводить учнів на основі вивчення фактів до певних узагальнюючих висновків.

Польова практика учнів з екології організовується з метою посилення контактів школярів з природою, в процесі яких формуються, як екологічно-цілісні орієнтації школярів, так і знання про взаємозв’язок людини з місцевою природою, розвиваються вміння школярів вивчати та давати оцінку місцевим екосистемам і приймати участь в практичних справах по їх охороні. В процесі проведення польової практики учитель розв’язує такі завдання, як розвиток знань, набутих у класі, формування і вміння спостерігати не просто природні об’єкти і явища, а й взаємозв’язки людини з природою, оцінювати способи природокористування, приймати участь в справах по охороні природи.

Основна частина практики здійснюється влітку, в інші пори року організовуються екскурсії в природу для вивчення сезонних явищ.

Під час практики учні вивчають окремі рослини і їх групи, тварин, описують конкретні уявлення про основні життєві форми, онтогенез, вікові і сезонні зміни рослин і тварин, способи розмноження, розселення та розподіл їх в залежності від екологічних умов.

Після польової практики учні повинні вміти спостерігати за рослинами і тваринами в природі, вміти аналізувати і спів ставляти матеріали спостережень, робити з них висновки.

Під час польової практики відбуваються екскурсії в природу, лабораторні заняття та індивідуальні тематичні завдання.

Безпосередня навчальна і трудова діяльність школярів організовується за двома варіантами: багатоденні експедиції та стаціонарний варіант.

Маршрутна (експедиційна) польова практика має три періоди: підготовчий, польовий і камеральний. У підготовчий період ґрунтовно вивчаються особливості природних умов регіону практики з літературних джерел, готують польове спорядження, інструменти, прилади, добирають картографічні матеріали та довідники з екології. Під час досліджень учні щоденно групами працюють на об’єктах під керівництвом вчителів, за затвердженою програмою. Під час камерального періоду складаються звіти про роботу, виготовляються колекції, оформляються висновки.

Стаціонарний варіант практикуму розрахований на залучення школярів до роботи польового екологічного практикуму. Для занять в природі обираються найближчі до школи ділянки рекреації. Кожна група школярів отримує ділянку території, на якій проводять самостійні дослідження. Організатором всієї діяльності учнів в кожній групі в період проведення екологічного практикуму може бути вчитель або учні старших класів, наукові керівники з числа тих, хто проходив цей вид практики. Вони надають допомогу також при оформленні результатів та написанні звіту по підсумках практики.

Дослідна діяльність є частиною дидактичної системи навчання, що наближає навчальний процес до наукового пізнання. Завдяки використанню такої діяльності учень отримує знання про предмети та явища на більш високому рівні засвоєння. При цьому дослідна робота – це самостійний творчий процес, який спонукає учнів до творчого мислення. Цей вид роботи навчає їх бути дослідниками, закріплює навички роботи з обладнанням, а в разі ускладнення роботи – працювати з літературою, робити огляд джерел з питання, самостійно виконувати експерименти, обробляти результати, робити висновки.

Підготовка до дослідної роботи проводиться поступово через виконання спостережень, експериментальної роботи на уроці та в позаурочний час, практичних і лабораторних робіт, наукових досліджень та конкурсів у рамках Малої академії наук, наукових гуртків, товариств, секцій, клубів, шкіл юних дослідників, творчих лабораторій, роботи на науково-дослідній ділянці, через навчальні екскурсії, експедиції, дослідні маршрути, сократівські бесіди, науково-практичні конференції, семінари, колоквіуми, зльоти, наукові читання, конкурси-виставки пошукових та дослідних робіт.

Спостереження. На сьогодні з’явилося багато нових досить ефективних форм організації практичної діяльності учнів з охорони та перетворення довкілля. Серед них – екологічні експедиції, екскурсії, екологічні табори та моніторинги.

Досить важливою умовою екологічного виховання є методика формування екологічного спостереження, яке є специфічним методом вивчення екології.

Спостереження – це цілеспрямована, пізнавальна діяльність учнів, що має в основі чуттєве сприйняття нового матеріалу, пов’язаного із абстрактним мисленням, в результаті якого виявляються зв’язки між об’єктами та явищами.

Екологічні спостереження повинні завершуватися осмисленням та формуванням основних екологічних понять. При організації екологічних спостережень важливо дотримуватись послідовності етапів:

1) тема і формування;

2) постановка мети;

3) визначення завдань;

4) методи спостереження;

5) чітка фіксація ведення щоденника спостережень;

6) обробка результатів спостереження;

7) висновки.

Мета спостереження формується з допомогою вчителя і чітко усвідомлюється учнем. Засвоєння мети сприяє розкриттю змісту основних екологічних термінів. Одним з найпростіших видів спостережень є фенологічні, які виявляють взаємозв’язки рослин і тварин з факторами зовнішнього середовища. Важливою умовою спостереження є те, щоб явища і об’єкти були доступними для сприйняття.

ЛЕКЦІЯ 4

Тема Виховна та позакласна робота з екології.

План

1. Мета, завдання та функції позакласна робота з екології. Шляхи і напрями позакласної роботи екологічного спрямування. Особливості екологічного виховання в загальноосвітній школі.

2. Планування та методика проведення масових, групових, індивідуальних форм позакласна робота з екології. Робота екологічних гуртків, факультативів, проведення консультацій.

3. Взаємодія школи з позашкільними установами екологічного спрямування. Участь школярів у Всеукраїнських природоохоронних конкурсах та акціях

4. Система вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду ефективної роботи вчителів з екологічної освіти й виховання. Адреси передового педагогічного досвіду.

5. Діяльність міських, районних методичних кабінетів та ОІПДППО з вивчення, узагальнення й впровадження в практику роботи школи досвіду кращих вчителів екології.

6. Національний характер змісту екологічного виховання, залучення здобутків етнопедагогіки, використання трудових народних традицій, елементів календарної обрядовості, фольклору. Можливості етноекології у формуванні активної життєвої позиції.