Література

1. Дидактика середньої школи / За ред. М.Н.Скаткіна. – М., 1982.

2. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання // Початкова школа. – 2006. – №3.

3. Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі. – К., 1991.

4. Лернер И.Я. Дидактические мотивации учения в школьном возрасте. – М., 1983.

5. Махмутов М.І. Сучасний урок. – М., 1985.

6. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства. – К.: Вища школа, 1990.

7. Юрович В. Нестандартні уроки як засіб підвищення ефективності навчання в курсі «Я і Україна» // Початкова школа. – 2006. – №6.

Лекція 7 шкільний екологічний практикум План

1 . Шкільний екологічний практикум: мета, завдання та зміст.

2. Організація пізнавальної діяльності учнів на практичних заняттях.

3. Лабораторний практикум (екологічний експеримент та розв’язування задач).

4. Польовий практикум (стаціонарний та експедиційний варіанти екскурсій), методика їх проведення.

5. Дидактичне конструювання технологій проведення шкільного екологічного практикуму.

Тези лекції

Найважливіше завдання курсу екології, у якому вивчаються закономірності розвитку живої природи, взаємозв’язок живих систем, антропічні чинники на оточуюче середовище – розвиток наукового світогляду, формування наукової картини світу.

Мета лабораторного практикуму – закріпити, розширити, поглибити знання з теоретичного курсу екології. Під час занять учні переконуються, що набуті ними на уроках уявлення відповідають дійсності, а це в свою чергу, сприяє формуванню в них правильних понять. Лабораторний практикум з екології містить в собі елементи дослідження, підводить учнів на основі вивчення фактів до певних узагальнюючих висновків.

Польова практика учнів з екології організовується з метою посилення контактів школярів з природою, в процесі яких формуються, як екологічно-цілісні орієнтації школярів, так і знання про взаємозв’язок людини з місцевою природою, розвиваються вміння школярів вивчати та давати оцінку місцевим екосистемам і приймати участь в практичних справах по їх охороні. В процесі проведення польової практики учитель розв’язує такі завдання, як розвиток знань, набутих у класі, формування і вміння спостерігати не просто природні об’єкти і явища, а й взаємозв’язки людини з природою, оцінювати способи природокористування, приймати участь в справах по охороні природи.

Основна частина практики здійснюється влітку, в інші пори року організовуються екскурсії в природу для вивчення сезонних явищ.

Під час практики учні вивчають окремі рослини і їх групи, тварин, описують конкретні уявлення про основні життєві форми, онтогенез, вікові і сезонні зміни рослин і тварин, способи розмноження, розселення та розподіл їх в залежності від екологічних умов.

Після польової практики учні повинні вміти спостерігати за рослинами і тваринами в природі, вміти аналізувати і спів ставляти матеріали спостережень, робити з них висновки.

Під час польової практики відбуваються екскурсії в природу, лабораторні заняття та індивідуальні тематичні завдання.

Безпосередня навчальна і трудова діяльність школярів організовується за двома варіантами: багатоденні експедиції та стаціонарний варіант.

Маршрутна (експедиційна) польова практика має три періоди: підготовчий, польовий і камеральний. У підготовчий період ґрунтовно вивчаються особливості природних умов регіону практики з літературних джерел, готують польове спорядження, інструменти, прилади, добирають картографічні матеріали та довідники з екології. Під час досліджень учні щоденно групами працюють на об’єктах під керівництвом вчителів, за затвердженою програмою. Під час камерального періоду складаються звіти про роботу, виготовляються колекції, оформляються висновки.

Стаціонарний варіант практикуму розрахований на залучення школярів до роботи польового екологічного практикуму. Для занять в природі обираються найближчі до школи ділянки рекреації. Кожна група школярів отримує ділянку території, на якій проводять самостійні дослідження. Організатором всієї діяльності учнів в кожній групі в період проведення екологічного практикуму може бути вчитель або учні старших класів, наукові керівники з числа тих, хто проходив цей вид практики. Вони надають допомогу також при оформленні результатів та написанні звіту по підсумках практики.

Дослідна діяльність є частиною дидактичної системи навчання, що наближає навчальний процес до наукового пізнання. Завдяки використанню такої діяльності учень отримує знання про предмети та явища на більш високому рівні засвоєння. При цьому дослідна робота – це самостійний творчий процес, який спонукає учнів до творчого мислення. Цей вид роботи навчає їх бути дослідниками, закріплює навички роботи з обладнанням, а в разі ускладнення роботи – працювати з літературою, робити огляд джерел з питання, самостійно виконувати експерименти, обробляти результати, робити висновки.

Підготовка до дослідної роботи проводиться поступово через виконання спостережень, експериментальної роботи на уроці та в позаурочний час, практичних і лабораторних робіт, наукових досліджень та конкурсів у рамках Малої академії наук, наукових гуртків, товариств, секцій, клубів, шкіл юних дослідників, творчих лабораторій, роботи на науково-дослідній ділянці, через навчальні екскурсії, експедиції, дослідні маршрути, сократівські бесіди, науково-практичні конференції, семінари, колоквіуми, зльоти, наукові читання, конкурси-виставки пошукових та дослідних робіт.

Спостереження. На сьогодні з’явилося багато нових досить ефективних форм організації практичної діяльності учнів з охорони та перетворення довкілля. Серед них – екологічні експедиції, екскурсії, екологічні табори та моніторинги.

Досить важливою умовою екологічного виховання є методика формування екологічного спостереження, яке є специфічним методом вивчення екології.

Спостереження – це цілеспрямована, пізнавальна діяльність учнів, що має в основі чуттєве сприйняття нового матеріалу, пов’язаного із абстрактним мисленням, в результаті якого виявляються зв’язки між об’єктами та явищами.

Екологічні спостереження повинні завершуватися осмисленням та формуванням основних екологічних понять. При організації екологічних спостережень важливо дотримуватись послідовності етапів:

1) тема і формування;

2) постановка мети;

3) визначення завдань;

4) методи спостереження;

5) чітка фіксація ведення щоденника спостережень;

6) обробка результатів спостереження;

7) висновки.

Мета спостереження формується з допомогою вчителя і чітко усвідомлюється учнем. Засвоєння мети сприяє розкриттю змісту основних екологічних термінів. Одним з найпростіших видів спостережень є фенологічні, які виявляють взаємозв’язки рослин і тварин з факторами зовнішнього середовища.

Важливою умовою спостереження є те, щоб явища і об’єкти були доступними для сприйняття.