Література

6. Алексюк А.М. Методи навчання і методи учіння. – К.: Знання, 1980.-48 с.

7. Ермаков Д.С., Зверев И.Д. Учимся решать экологические проблемы. – М.: Школьная пресса, 2002. – 112 с. 

8. Загубинога О Інтелектуальні розваги та дидактичні ігри з екології. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. 

9. Кузнецов И. Н. Экология: Тесты для подготовки к олимпиаде– М.: Чистые пруды, 2008. – 32 с. 

10. Пустовіт Н. О. Екологічні задачі, ігри та вікторини. – К.: Наук. думка, 1995. – 72 с.

Лекція 6 форми навчальних занять з екології План

1 . Види та форми навчання екології.

2. Види навчання: пояснювально-ілюстративне навчання; проблемне навчання; програмоване навчання; комп’ютерне навчання тощо.

3. Типи і структура уроків екології. Методичні особливості проведення лекцій, семінарів, лабораторних та практичних занять у шкільному курсі екології.

4. Нестандартні уроки екології, їх типи.

Тези лекції

Навчання – цілеспрямований двосторонній процес взаємодії учителя й учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок. У процесі навчання необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів. Успіх у формуванні особистості дитини залежить від форм організації навчання, тобто від зовнішнього боку організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв’язків його учасників.

Форми організації навчання. Форма – це спеціальна конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції зумовлений змістом процесу навчання, методами, прийомами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання представляє собою внутрішню організацію змісту, який у реальній педагогічній дійсності виступає як процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями при роботі над певним навчальним матеріалом. Форма організації навчального процесу – спеціально організована діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і в певному режимі.

Класифікації форм організації навчання:

• кількість і склад учнів,

• місце навчання,

• тривалість навчальної роботи.

На цих підставах форми навчання діляться відповідно на:

• індивідуальні, індивідуально-групові, колективні;

• класні і позакласні;

• шкільні і позашкільні.

У сучасній дидактиці виділяють 4 форми організації навчальної діяльності:

• парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

• групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

• кооперативна (колективна – всі учні активні і навчають один одного);

• індивідуальна (самостійна ) робота учня.

Також виділяють такі основні організаційні форми навчання:

• уроки;

• пов’язані з уроками обов’язкові екскурсії;

• домашні навчальні завдання;

• позаурочні роботи;

• позакласні види занять.

Урок – логічно завершений цілісний елемент навчально-виховного процесу, у якому в складному взаємозв’язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особливість учителя і його майстерність, індивідуальні і вікові особливості учнів, здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку.

Загальновідомою є типологія уроків В. О. Онищука за дидактичною метою:

• урок засвоєння нових знань;

• урок формування вмінь і навичок;

• урок комплексного застосування знань, умінь і навичок;

• урок узагальнення й систематизації знань; урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок і вмінь;

• комбінований урок.

Лекція – одна з форм навчальних занять з екології. Однією з досить поширених форм занять є навчальна лекція. Це така форма навчального заняття, яка застосовується в основному в старших класах. За допомогою лекції всім учням класу передається певна інформація протягом усього уроку. Вона передбачає систематичний, довготривалий виклад матеріалу вчителем, продуманий і підготовлений завчасно, із застосуванням способів і прийомів активізація пізнавальної діяльності учнів. Інформаційно-монологічної метод, що лежить в основі лекційного заняття, є одним з основних словесних методів. Важливо утримати увагу школярів протягом тривалого часу, щоб дана інформація добре сприймалася. Атому вчитель повинен підібрати такі теми і зміст лекції, щоб сформувати в учнів позитивну мотивацію навчання. Сприйняття матеріалу лекції вимагає від учня не лише великого напруження, але і певної зрілості. Як свідчать дослідження, під час лекції на учнів діє не лише зміст слів, але і ставлення вчителя до того, про що він повідомляє, емоційність викладу, його відвертість, уміння учнів слухати. В таких умовах лекція набуває тієї якості, без якої вона немислима – внутрішні діалогічність, сприйняття і розуміння.

Семінарське Залежно від дидактичної мети розрізняють такі типи лекції: вступна, оглядова, настановча, поточна, узагальнююча.

За характером викладу матеріалу і навчально-пізнавальної діяльності учнів лекції можна поділити на проблемні та інформаційно-пізнавальні. Особливе місце в системі міжпредметних занять займають міжпредметні, та є проблемні лекції.

Лекція може бути традиційною і розвивальною.

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, що передбачає самостійне здобуття знань переважно в позаурочний час з використанням різноманітних джерел із наступним колективним обговоренням у класі наслідків цієї роботи. Семінар характеризується високим рівнем самостійності учнів на всіх етапах його підготовки і проведення, а основними видам и діяльності школярів є робота з додатковою і довідковою літературою, використання інших джерел інформації для виконання поставленого завдання, підготовка конспектів, рефератів, доповідей, тез.

Уроки-семінари проводяться старших класах. Можна виділити семінари-узагальнення і поглиблення раніше вивченого, семінари вивчення нового матеріалу, семінари вивчення цілої теми або окремих її частин. Іншою формою традиційного семінару є експрес-семінари. Особливою різновидністю міжпредметного семінару є учнівська конференція.

Останнім часом у шкільній практиці набувають поширення нетрадиційні уроки, наприклад, уроки-змагання, уроки-диспути, уроки-вікторини, уроки-конференції, уроки-прес-конференції, уроки-подорожі, уроки-суди, уроки-концерти. Слід зазначити, що серед них немає жодного, який не можна було б віднести до уроку певного типу за відомими класифікаціями. Вони лише відображають зовнішні ознаки того чи іншого заняття й не становлять принципово нової педагогічної категорії.

Більшість нетрадиційних уроків характеризуються використанням дидактичних ігор, які належать одночасно до двох сер людської діяльності – гри й навчання. Різновидом дидактичної гри є рольова гра, яка передбачає рольову поведінку учасників. Під час нетрадиційних уроків, навчально-педагогічних, рольових і ділових ігор школярі не лише здобувають конкретні знання з певної теми, а й розвивають аналітичні здібності, вчаться спілкуватися, робити висновки. Особливо слід відзначити роль нетрадиційних уроків в активізації навально-пізнавальної діяльності учнів та формуванні їхнього пізнавального інтересу.