Вчитель повинен проводити таку роботу над формуванням понять:

1. Нагромадження спостережень і створення понятійної бази для введення нового поняття.

2. Вияв суттєвих ознак поняття.

3. Синтезування окремих ознак у визначенні поняття.

4. Вибір та аналіз конкретної ситуації‚ що забезпечує уточнення ознак.

5. Встановлення зв’язків‚ відношень даного поняття з іншим поняттями.

6. Конкретизація і розвиток поняття.

7. Застосування понять.

Екологічна мова, допомагає уявленням виходити за межі чуттєвого пізнання. Вона включається в процесі пізнання і створює сприятливі у мови для формування понять, може відбутися навіть за відсутності предметів і явищ, тому уявленням надається великого значення у пізнанні, як форма індивідуального чуттєвого відображення, уявлення людини опосередковані мовою, сповнені змісту, осмислені та усвідомлені.

Екологічна термінологія є складовою частиною біологічної термінології, якою оволодівають учні при вивченні різних курсів шкільної біології. Розвиток окремих екологічних термінів носить яскраво виражений наскрізний характер, частина ж формується при вивченні окремих тем і знаходить більш обмежене використання. Вільному оперуванню екологічними термінами учнями сприяють спеціальні форми навчальної діяльності: екологічні диктанти, завдання типу: «Пояснити зміст терміну ….», диктанти, в яких вчитель навмисне пропускає спеціальні терміни, а учні заповнюють ці пропуски. Велику роль в оволодінні екологічною термінологією відіграють короткі повідомлення, реферати підготовлені учнями.

Формування екологічного словника та мови учнів складна і клопітка справа. Як показує педагогічна практика та аналіз методичної літератури, цьому питанню досі не приділялось достатньої уваги. Проте володіння екологічною термінологією, дозволяє вчителю досягти значних позитивних результатів у вивченні учнями шкільного курсу екології.

Література

1. Гуріненко Н. О., Коротич В. В. Організація екологічної роботи школярів. – Полтава.: АСМГ, 2000.

2. Бачинський П. П. На шляху створення системи екологічної освіти школярів та студентів // Педагогіка і психологія. – 1999. – №2.

3. Богданова Г. Г. Задания и упражнения по экологии. – М: Высш. школа, 1999.

4. Бойко Є. Екологічні ігри // Рідна школа. – 1995. – №10,11.

5. Борна М. М., Черняк В. М. Організація роботи з обдарованими школярами – Тернопіль: Мандрівець, 1997.

6. Вороток М. Екологічне виховання учнів засобами «глибинної екології» // Біологія і хімія в школі. – 1999. – №6.

7. Галеева А.М., Курок М. Л. Методологические основы экологического образования и воспитания // Биология в школе. – 2001. – №2.

Лекція 4 методи навчання екології План

1 . Методи навчання екології як багатовимірне явище.

2. Класифікація методів навчання екології, їх сутність і зміст.

3. Методи: практичні, наочні, словесні , відеометод. Контроль і оптимальний вибір методів навчання, їх варіативність та інтегрування при вивченні екології.

Тези лекції

Організація процесу навчання здійснюється за допомогою різних методів. Основними елементами методу навчання є зміст навчального предмета і його засвоєння учнями. Кожному компонентові змісту відповідає свій об’єктивний спосіб засвоєння. Методи навчання відображають закономірну послідовність системи навчально-пізнавальних дій учнів та пов’язаних з ними управлінських дій учителя, які забезпечують досягнення цілей у процесі навчання.

Методи навчання – це способи й прийоми спільної впорядкованої діяльності вчителів та учнів, спрямованої на оволодіння учнями системою знань, набуття ними вмінь і навичок, на їх виховання й різнобічний розвиток.

Класифікації методів навчання.

І. Методи навчання за широтою застосування: загальні та спеціальні.

ІІ. За ступенем пізнавальної активності учнів: методи готових знань та дослідницькі.

ІІІ. Залежно від мети навчання: здобуття нових знань; формування вмінь і навичок; застосування знань на практиці; творчої діяльності; закріплення знань, умінь і навичок; перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок.

ІV. За джерелом знань: словесні, наочні, практичні.

V. За логікою побудови навчального матеріалу: індуктивні, дедуктивні, традуктивні.

VІ. За логікою викладання: аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичні, аналітико-індуктивні, синтетично-дедуктивні.

VІІ. За характером пізнавальної діяльності: ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні.

VІІІ. За ступенем самостійності учнів у процесі навчання: подавальні методи, методи взаємодії вчителя та учнів, методи самостійної роботи учнів.

ІХ. За способом розв’язування пізнавального завдання: емпіричні та теоретичні.

Х. За типом навчання: методи проблемного та програмового навчання.

Системний підхід до класифікації методів навчання, що враховує водночас усі компоненти навчальної діяльності вчителя й пізнавальної діяльності учнів, передбачає виокремлення трьох великих груп методів:

• організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

• стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

• контролю й самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Екологія – синтетична наука, що використовує дані різних навчальних дисциплін. Тому проблема вибору раціональних методів її викладання досить актуальна для сучасної школи.

Усвідомлення суті методу, його характеристики, різноманітності, критеріїв вибору і поєднання в кожній конкретній навчальній ситуації залежить від творчої діяльності вчителя. Основним критерієм вибору методів навчання є елементи знань, що входять у поняття, над яким працюють на уроці. Об’єктивний вибір методів дозволяє правильно узгодити слово вчителя і навчальну діяльність учнів. Метод навчання – це спосіб цілеспрямованої взаємопов’язаної діяльності учителя та учня, яка включає управлінські дії вчителя та пізнавально-навчальні дії учнів, що забезпечує освіту, розвиток та виховання особистості школяра.

Словесні методи. Використання словесних методів в значній мірі залежить від застосування пояснювально-ілюстративної бесіди. З допомогою бесіди учні вивчають новий матеріал, висловлюючи свою думку. Навчальний процес протікає у формі творчого діалогу, що значно сприяє пізнавальній діяльності дітей, виробленню у них певних переконань, конкретного відношення до екологічних проблем. При використанні бесіди з екологічної тематики учитель, як правило ставить питання, які вимагають як репродуктивної, так і пізнавальної діяльності. Використання цього методу потрібно перш за все тоді, коли раніше засвоєне учнями стало дієвим і може бути актуалізовано в даний момент при вивченні нового матеріалу. Специфіка використання бесіди з екологічних питань полягає в т ому, що вона повинна бути добре ілюстрована схемами, таблицями, іншими засобами наочності. Бесіда з екології вимагає, щоб нові питання логічно пов’язувались з попередніми, служили основою для формування нових знань.

Вивчення шкільного курсу екології неможливе без використання екранних посібників. Тому його можна виділити в окремий метод, де в якості джерела знань виступає сполучення слова вчителя з образотворчою наочністю, статистичними і динамічним и зображеннями. Велику роль у засвоєнні екологічних знань, в оволодінні вмінням самостійно їх поповнювати відіграє метод роботи з учбовою книгою, науково-популярними виданнями та періодичною екологічною пресою. На практиці На практиці робота з книгою носить одноманітний характер і учні по завданню вчителя читають текст, складають план, виділяють головні думки, відповідають на питання. При вивченні питань екології робота з підручником повинна проводитися у пошуковому плані.

Вивчення екології у школі потребує широкого використання практичних методів, а саме спостереження та експерименту. У начальному процесі метод спостереження – це цілеспрямована пізнавальна діяльність учнів, що має в основі чуттєве сприйняття нового матеріалу, пов’язане з абстрактним мисленням, в результаті якої встановлюються зв’язки між об’єктами і явищами. Найпростішим видом спостережень можуть бути фенологічні спостереження, що виявляють взаємозв’язки тварин і рослин з факторами середовища.

Екологія, як галузь біології, у значній мірі є експериментальною наукою. Метод екологічного експерименту потребує більш складної учбової діяльності школярів, ніж просте спостереження. Експеримент пов’язаний зі створенням певних умов для виявлення окремих сторін екологічного явища. При проведенні експерименту учні повинні чітко уявляти мету, оволодіти найпростішою технікою проведення, зафіксувати результати, осмислити висновки. Наприклад, на уроці «Основні шляхи пристосування організмів до середовища», можна організувати експериментальне дослідження адаптації окремих видів до змін окремих факторів середовища.

Проблемне викладання навчального матеріалу. Суть цього методу у прогностичних якостях. По мірі послідовності вивчення матеріалу, учні нерідко передбачають наступний крок вчителя в роздумах над вирішенням проблеми або будують відповідь по-своєму, проявляючи при цьому творче мислення на різних рівнях.

Частково-пошуковий метод. Наглядним прикладом цього методу є евристична бесіда. Вона планується таким чином, щоб кожне наступне питання витікало із попереднього, а відповіді вирішували нову проблему.